справа №380/12756/24
11 листопада 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
на розгляд суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті від 17.04.2024 № ПШ 055298 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» у розмірі 17 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що АТ «ДТЕК Західенерго» було позбавлене можливості бути присутнім при розгляді справи № 794, оскільки лише 22.04.2024, згідно трекінгів Укрпошти, товариство отримало одночасно і запрошення на розгляд справи, який відбувся 17.04.2024 і сам результат розгляду справи від 17.04.2024 оскаржену постанову. Таким чином АТ «ДТЕК Західенерго» не змогло взяти участь у розгляді справи, скористатися допомогою адвоката, надати пояснення, представити докази, заявляти клопотання.
Згідно ТТН від 22.02.2024 № 35 автомобіль МАЗ 642208 номерний знак НОМЕР_1 перевозив на Бурштинську ТЕС 16 палетів габіонів. Габіони - це конструкції із дроту, наповнені камінням чи іншим матеріалом. Вони є надійним та міцним матеріалом для створення укріплень та захисних споруд. Вказані габіони були використані для захисту будівель та обладнання ТЕС від масових обстрілів теплової електростанції ракетами та безпілотними літальними апаратами. На сьогодні усі блоки Бурштинської ТЕС постраждали від обстрілів рф. На їх відновлення необхідний час понад два роки, (джерело https://www.epravda.com.ua/publications/2024/03/27/711686/), а тому АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» опинилося в надзвичайно важкій фінансовій ситуації, оскільки не може в достатній кількості виробляти електричну енергію на належних їй теплових електричних станціях, зокрема БУРШТИНСЬКІЙ ТЕС. Таким чином, 22.02.2024 автомобіль МАЗ 642208 номерний знак НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу (габюнів) від залізничної станції Укрзалізниці до Бурштинської ТЕС з метою відвернення надзвичайної ситуації на ТЕС, що виникла за умови постійних обстрілів з боку рф. Вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 16.01.2024 № ПШ 010175, якою з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн, прийнята не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України, тому вона підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 17.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 01.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області подала відзив на позовну заяву, у якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, і зазначає, що оскаржена постанова відповідачем прийнята на підставі акту проведення перевірки, відповідно до висновків якого встановлено, що під час перевірки виявлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» при здійсненні перевезень вантажу згідно ТТН № 35 від 22.02.2024 у водія відсутня індивідуально-контрольна книжка або копія графіка змінності. Відповідальність за вказане порушення передбачена ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону.
Звертає увагу суду, що водій не зазначив у поясненнях, що ним пред'являлися будь-які інші документи, крім тих, що наявні у матеріалах справи. Більше того, позивач не заперечує факт відсутності індивідуально-контрольної книжки або копії графіка змінності. Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з поданим позивачем клопотанням призначено повторно дату розгляду справи по акту № АР042468 на 17.04.2024, про що позивачу було скеровано виклик позивачу за № 30135/31/24-24 від 09.04.2024. Вказаний виклик був скерований на адресу місцезнаходження юридичної особи АТ «ДТЕК Західенерго» відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань - місто Львів, вул. Козельницька, будинок 15. Дата подання даного листа до відправлення 10.04.2024. Надсилання повідомлення рекомендованим листом поштового відправлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов'язків відповідачем щодо інформування суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. При цьому відносини між оператором поштового зв'язку, який доставляє листи, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
Також зазначає, що запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації не може бути підставою для порушення позивачем як автомобільним перевізником вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Положення № 340. Позивачем не наведено обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню позивачем вимог пункту 6.3 Положення № 340, щодо забезпечення водія індивідуальною контрольною книжкою водія або копією графіка змінності водіїв. Тому, відповідач вважає, що оскаржена постанова є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а відтак не підлягає скасуванню.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Посадовими особами відділу державного нагляду (контроль) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 19.02.2024 № 000349 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме перевірку транспортного засобу МАЗ 642208, д.н.з. НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , причіп МАЗ 9758, д.н.з. НОМЕР_3 , що належить Акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго», за результатами якої складений акт від 22.02.2024 № 042468.
У вказаному акті перевірки зафіксовано виявлене порушення п. 6.3 наказу МТЗУ від 07.06.2010 № 340 під час перевезення вантажу, відповідно до від 22.02.2024 ТНТ № 35 у водія транспортного засобу, який не обладнано тахографом, була відсутня індивідуально-контрольна книжка водія, або графік змінності водіїв.
У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, перелік яких визначений ст. 48 вказаного Закону.
Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови від 17.04.2024 № ПШ 055298 про застосування адміністративно-господарського штрафу, до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» застосований адміністративний штраф у розмірі 17000,00 грн згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись із згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закон № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення№103).
Згідно з пунктом 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За приписами пункту 13 - 15 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відтак, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо автомобільних перевезень.
Посадовими особами Укртрансбезпеки 22.02.2024 проводилась перевірка транспортного засобу DAF XF105.460 д.н.з. НОМЕР_4 , причіп МАЗ 9758, д.н.з. НОМЕР_3 , після проведення якої складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.02.2024 № 042468.
У вказаному акті перевірки зафіксовано виявлене порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: «під час перевезення вантажу, відповідно до ТНТ № 35 від 22.02.2024 у водія транспортного засобу, який не обладнано тахографом, була відсутня індивідуально-контрольна книжка водія, або графік змінності водіїв.
Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем спірної постанови.
Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Із процитованого слідує, що перелік документів, визначений нормою закону для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не є вичерпним.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Так, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення № 340).
Відповідно до п. 6.1. Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Суд акцентує увагу, що належний позивачеві транспорт є вантажним автомобілем масою понад 3, 5 тонн, а отже такий має бути обладнаний діючими та повіреними тахографами.
Згідно з п. 6.3. Положення 340 водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Тобто, законодавець визначив, що іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування або копію графіка змінності водіїв.
Отже, за відсутності необхідних документів, протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.
Суд вказує, що водієм позивача при перевірці не надано ані індивідуальної контрольної книжки водія ані графіка змінності водіїв, що не заперечується й самим позивачем.
При цьому, позивач з посиланням на п. 1.4. Положення № 340, вказує, що 22.02.2024 автомобіль МАЗ 642208 номерний знак НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу (габюнів) від залізничної станції Укрзалізниці до Бурштинської ТЕС з метою відвернення надзвичайної ситуації на ТЕС, що виникла за умови постійних обстрілів з боку рф.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин в Україні діє воєнний стан у зв'язку із військовою агресією рф проти України.
У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений Указами Президента України та діє станом на момент розгляду справи по суті.
Пунктом 1.4. Положення № 340 визначено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Згідно з пунктом 24 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно із приписів КЦЗ України та Закону № 389-VIII вбачається, що і воєнний стан, і режим надзвичайної ситуації є особливими режимами, що виникли через визначені законом обставини. Такі режими потребують посилення взаємодії органів управління, сил цивільного захисту зі збройними силами та правоохоронними органами за для ліквідації можливих наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня і забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення, та за для проведення рятувальних та відновлювальних робіт через військову агресію. Саме за для безпечної ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій законодавцем передбачено певні обмеження дії нормативно-правових актів.
У свою чергу, із системного аналізу положень пункту 1.4. Положення № 340 вбачається, що дія вказаної норми розповсюджується на перевізників лише у випадках, коли надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.
З матеріалів справи не вбачається, що перевізник у цій справі здійснював перевезення вантажів з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, або усунення її наслідків, також позивачем не наведено обставин, які б унеможливлювали або перешкоджали виконанню ним вимог пункту 6.3 Положення № 340.
Суд наголошує, що Законом № 2344-ІІІ не передбачено жодних виключень в частині дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо обов'язкової наявності у водіїв транспортних засобів на момент проведення рейдових перевірок усіх визначених законодавством документів під час дії режиму надзвичайної ситуації, та запровадження особливого правового режиму воєнного стану.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 440/5921/23.
Щодо дотримання процедури повідомлено про розгляд справи, суд зазначає таке.
Згідно із абзацом першим п. 26 Порядку 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Абзацом другим п. 26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до абзацу першого п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про розгляд справи, яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 19.03.2024 за № 23353/31/24-24, було направлено на адресу позивача.
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» скерувало відповідачу пояснення від 03.04.2024 № 82/351, у яких зокрема просив відкласти розгляд справи № 794, який призначено на 10.04.2024 на два тижні через перебування Головного виконавчого директора Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» у цей час у службовому відрядженні та відсутності інших представників товариства, які можуть представляти інтереси Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» при розгляді справи про адміністративні порушення.
В подальшому, Акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго» відповідач скерував повідомлення про розгляд справи (17.04.2024 о 09:00 год.), яке зареєстроване у електронній системі документообігу Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.04.2024 за № 30135/31/24-24.
Згідно трекінгу відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошти рекомендований лист за номером 8038304595058, що відправлений позивачу 10.04.2024 вручений позивачу 22.04.2024.
Обов'язок відповідача повідомити суб'єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, оскільки відносини між оператором поштового зв'язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі № 820/6755/16.
Згідно з постановою № 820/4810/17 від 01.03.2018 Верховного Суду у складі колегії судів Касаційного адміністративного суду, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв'язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Окрім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 «завчасне у межах достатнього поза розумним сумнівом строку надходження поштового відправлення (до складу якого входить повідомлення про дату, час та місце розгляду питання стосовно накладення штрафу на перевізника) до установи з поштового зв'язку і не отримання цього повідомлення перевізником не виключає можливості накладення штрафу за відсутності перевізника, адже кожен учасник суспільних відносин повинен дотримуватись базових правил добропорядності, доброчесності та сумлінності тощо, а не ухилятись від отримання поштової кореспонденції задля уникнення юридичної відповідальності».
Отже, повідомлення про розгляд справи було направлено на адресу позивача в межах розумних строків (прибув в точку видачі 10.04.2023, особисто вручений позивачу 22.04.2023).
Як наслідок, аргумент позивача щодо невчасного його повідомлення про час та місце розгляду згаданої справи спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Щодо покликань позивача, що Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» отримало одночасно 22.04.2024 запрошення на розгляд справи, який відбувся 17.04.2024 і оскаржену постанову від 17.04.2024, то суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними, оскільки спірна постанова скерована супровідним листом від 18.04.2024 та надіслана 19.04.2022, а не одночасно з повідомленням про розгляд справи, яке скероване 10.04.2024.
Як вже зазначено судом, повідомлення про розгляд справи було направлено на адресу позивача в межах розумних строків, однак отримане відповідачем одночасно з оскарженою постановою, яка надіслана 19.04.2022.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено ст. 139 КАС України не передбачено, а тому такі слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сидор Н.Т.