07 листопада 2024 рокусправа № 380/18414/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення боргу
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса - АДРЕСА_1 , розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ) 18 789 ( вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять ) грн. 07 коп основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_3 і 14.06.2022 самовільно залишив місце військової служби. 21.11.2022 військова частина НОМЕР_3 була розформована і військовослужбовці, які перебували у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 у зв'язку із самовільним залишенням військової служби були передані до військової частини НОМЕР_1 як правонаступника військової частини НОМЕР_3 . Відповідач до військової частини НОМЕР_1 не прибув. Під час проходження військової служби ОСОБА_1 було видане речове майно необхідне для виконання бойових завдання, однак після самовільного залишення військової служби не було повернуте речове майно на склад військової частини НОМЕР_1 . Факт не повернення речового майна на суму 18789,07 грн підтверджується довідкою №11 від 10.02.2023. Позивач направив повідомлення з проханням погасити заборгованість проте не отримав відповідь, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 20.08.2024 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_3 .
Відповідач перебуваючи на військовій службі без поважних причин в умовах воєнного стану 14.06.2022 самовільно залишив Військову частину НОМЕР_3 .
Під час проходження військової служби ОСОБА_1 було видане речове майно, необхідне для виконання бойових завдань на суму 18789,07 грн, однак, після самовільного залишення військової служби воно не було ним повернуте (здане) на склад речової служби військової частини, що підтверджується довідкою № 11 від 10.02.2023.
21.11.2022 Військова частина НОМЕР_3 рішенням командування Сухопутних військ Збройних Сил України була розформована і військовослужбовці, котрі перебували у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_4 у зв'язку зі самовільним залишенням військової служби, були передані до військової частини НОМЕР_1 як правонаступника ліквідованої Військової частини НОМЕР_3 .
На день подання позову ОСОБА_1 так і не прибув до Військової частини НОМЕР_1 .
22.02.2024 позивачем направлено повідомлення з пропозицією добровільно погасити наявну заборгованість, однак відповідач добровільного не відшкодував заборгованості.
Зазначене стало підставою для звернення Військової частини НОМЕР_1 з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 9-1 Закону №2011-XII передбачено продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців. Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України Про правовий режим майна в Збройних Силах України від 21.09.1999 № 1075-XIV передбачено, що військове майно є державним майном, закріпленим за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
До військового майна, зокрема, належить речове майно.
Як встановлено в ході судового розгляду під час проходження служби відповідачу було видане речове майно необхідне для виконання бойових завдань.
Зазначена обставина підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою №11 від 10.02.2023 про вартість речового майна, що підлягає утриманню з солдата ОСОБА_1 .
Наказом Міністерства оборони України від 29.06.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, якою визначено завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі по тексту - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.
Згідно із положеннями ст.12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Матеріалами справи підтверджено отримання відповідачем речового майна. Судом також встановлено, що відповідач 14.06.2022 самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 , а після розформування військової частини НОМЕР_4 не з'явився до військової частини НОМЕР_1 , яка визначена правонаступником військової частини НОМЕР_4 .
Суд зазначає, що на момент самовільного залишення військової частини, вартість речового майна, яка підлягала утриманню з відповідача складала 18789,07 грн, що підтверджується довідкою №11 від 10.02.2024 про вартість речового майна, що підлягає утриманню з ОСОБА_1 ..
Доказів сплати вартості виданих предметів речового майна, строки носіння яких не закінчився на загальну суму у розмірі 18789,07 грн, до суду відповідачем не надано.
При цьому, вжиття військовою частиною НОМЕР_1 заходів щодо добровільної сплати відповідачем вартості предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, не призвели до фактичної сплати відповідачем спірної суми.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості виданих йому предметів речового майна, строки носіння яких не закінчились на суму 18789,07 грн є обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) 18789 ( вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять ) грн. 07 коп. основного боргу.
Судовий збір стягненню не підлягає.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна