про повернення позовної заяви
11 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6679/24
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 31.01.2021 року по 01.02.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 31.01.2021 року по 01.02.2023 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 15.12.2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 31.01.2021 року по день фактичної виплати.
21 жовтня 2024 року ухвалою суду дана позовна заява залишена без руху та встановлено строк для виправлення недоліків, шляхом подання заяви з обґрунтуванням поважності причин його пропуску.
31 жовтня 2024 (вх. № 27520/24) на адресу Кіровоградського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. В обґрунтування пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, представник позивача зазначив, що Відповідач відповідно до положень статті 116 КЗПП України, зобов'язаний був здійснити остаточний розрахунок з Позивачем у день звільнення. Також, Відповідач зобов'язаний був письмово повідомити Позивача про суми, нараховані та виплачені Позивачу при виключенні зі списків частини, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства).
Однак, Відповідач вимог, передбачених статтею 116 КЗПП України, не виконав, письмово не повідомив Позивача про нараховане та виплачене грошове забезпечення, а також про складові такого грошового забезпечення.
Позивач не отримував від Відповідача жодних листів та повідомлень після виключення його зі списків частини.
Крім того, Позивач не мав розумних сумнів вважати, що Відповідач недобросовісно нараховує та виплачує грошове забезпечення.
Проте, Відповідач не повідомив про складові грошового забезпечення, яке нараховувалось та виплачувалось Позивачу у відповідь на адвокатський запит, про що свідчать матеріали справи, що слугувало підставою для звернення із відповідною скаргою до КМУ.
Відтак, вважає, що саме з 07.10.2024 року слід обчислювати строк на звернення до суду із позовом.
Оцінивши доводи наданої заяви, суд дійшов висновку, що виявлені судом недоліки позову не усунені, наявні перешкоди для відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 233 КЗпП України (Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Позивач проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , відповідно до інформації зазначеної позивачем в позовній заяві його виключено із списків особового складу частини 01.02.2023.
Відповідно до пункту 7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Отже, саме з дня виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки в цей день, тобто 01.02.2023, з ним мав бути проведений повний розрахунок, а про виплату йому грошового забезпечення (зокрема премії, надбавок, компенсацій) вказано саме у наказі про виключення.
Законодавство, яке регулює порядок проходження військової служби, не містить норм щодо обов'язку командира військової частини повідомляти військовослужбовця про суми, нараховані йому при звільненні, в інший спосіб, ніж у наказі про звільнення (виключення зі списків особового складу) та у грошовому атестаті.
Суд зазначає, що обставини зазначені в клопотанні про поновлення строку не є поважними для поновлення строку звернення до суду.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що правова природа строку звернення дозволяє констатувати, що його запровадження обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. При цьому зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
Ураховуючи факт того, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Інших доказів для підтвердження наявності причин, які були б поважними для поновлення строку для звернення до суду, позивачем не надано.
Відповідно до пункту 1 та 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Зважаючи на викладене, суддя дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
Суд роз'яснює, що згідно з частиною 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 КАС України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА