11 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4916/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача: Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Героїв Маріуполя, б. 102, м. Кропивницький, 25004, ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 054269 від 09.07.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що спірною постановою відповідач застосував до позивача штраф за відсутність у водія на момент перевірки тахокарт за попередні 28 днів, бланку підтвердження діяльності водія. Позивач зазначає те, що на момент перевірки 10.05.2024 водій позивача, враховуючи значну кількість документів в машині, не мав об'єктивної можливості швидко знайти необхідну кількість тахокарт та надати інспектору належним чином заповнені тахокарти за попередні 28 днів. Стверджує, що на момент проведення перевірки всі документи через деякий час були надані інспектору, однак не враховані під час складання протоколу та акту.
Ухвалою суду від 29.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу порядок та строки для подання до суду відзиву на позов та доказів, необхідних для вирішення справи (а.с. 35).
14.08.2024 року представниця відповідача надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову, зазначила, що відповідно до ЄУТР та Інструкції №385 до контролю надаються реєстраційні листки (тахограми) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надається бланк підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності. Також вказала, що відповідно до п. 6.4 Положення № 340 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Представниця відповідача зазначила, що на момент перевірки водій не надав державному інспектору заповнені тахокарти до аналогового тахографа в кількості, передбаченій законодавством, або бланк підтвердження діяльності водія, який би підтверджував, що в попередні дні водій ОСОБА_1 не працював. При цьому, факт відсутності на момент здійснення перевірки заповнених тахокарт до аналогового тахографа за попередні дні та бланку підтвердження діяльності водія, як водієм на момент перевірки так і позивачем у своєму позові, не заперечується. Водієм взагалі не було надано працівникам Укртрансбезпеки будь-якого документу, згідно якого можна було перевірити дотримання ним режиму праці та відпочинку за попередні 28 днів. Наголошує, що бланк підтвердження водія надавався перевірячим вже після складення акту рейдової перевірки. На розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач двічі не з'явився та правом надати пояснення не скористався (а.с. 38-66).
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Дослідивши надані сторонами матеріали та з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовим особам відповідача проводилась рейдова перевірка, зокрема на автодорозі М-30, під час якої був зупинений належний позивачеві транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який здійснював перевезення вантажів.
За наслідками перевірки складено Акт від 10.05.2024 № АР054657 (а.с. 44), в якому зафіксовано, що 10.05.2024 о 9 год. 15 хв. на а/д М-30 220 км +450 м, під керуванням водія ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_1 транспортним засобом марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював перевезення вантажу без визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, а саме: у водія на момент проведення перевірки відсутні тахокарти у кількості, що передбачена законодавством, відсутній бланк підтвердження діяльності водія.
Водій з актом ознайомився, про що свідчить особистий підпис, та зазначив, що «не згоден з протоколом» посилається на те, що всі документи є в наявності, однак не були своєчасно надані по причині тимчасового погіршення самопочуття.
За вказане порушення постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 09.07.2024 № ПШ054269 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000,00 грн (а.с. 43).
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до абзацу 2 статті 19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-III (далі по тексту - Закон № 2344-III).
Статтею 1 Закону № 2344-III, визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно зі статтею 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства, забезпечувати безпеку дорожнього руху
Приписами частини другої статті 39 Закону № 2344-ІІІ визначені документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 затверджений Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі по тексту - Порядок № 1567), згідно якого державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
За змістом п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 15 Порядку № 1567 здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку).
Згідно Акту перевірки від 10.05.2024 №АР054658 посадові особи відповідача становили відсутність у водія на момент перевірки тахокарт за попередні 28 днів (з 12.04.2024 року по 08.05.2024) або бланку підтвердження діяльності водія.
Надаючи оцінку встановленому порушенню, суд зазначає таке.
07.09.2005 прийнято Закон України «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» № 2819-IV (далі по тексту - Закон № 2819-IV).
Статтею 14 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору.
Отже, з прийняттям Закону № 2819-ІV положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов'язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.
Згідно з пунктом 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 (далі по тексту - Положення № 340), це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Пунктом 6.1 Положення № 340 встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пунктом 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року № 385 (далі по тексту - Інструкція №385) визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). Конвенції Міжнародної організації праці 1976 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України Про автомобільний транспорт та Про дорожній рух.
Положеннями пункту 1.2, 1.3 Інструкції № 385 встановлено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Згідно з пунктами 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа); має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР. У разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв). Перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.
Аналіз положень Пункту 6.1 Положення № 340 та пунктів 3.3, 3.5, 3.6 Інструкції №385 вказує на те, що перевізник, який здійснює перевезення вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тонн, повинен обладнати автомобіль діючим та повіреним тахографом, у разі використання аналогового тахографа, водій транспортного засобу використовує тахокарти, своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (протягом робочої зміни та попередні 28 дні).
З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Відповідно до пункту 6.4 Положення № 340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Із наведених вище положень слідує, що водії зобов'язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахокарт. Факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.
Суд встановив, що у спірних правовідносинах позивач здійснював перевезення вантажу на замовлення ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується ТТН від 09.05.2024 року (а.с. 45, 46) транспортним засобом DAF реєстраційний номер НОМЕР_2 , обладнаний аналоговим тахографом (а.с.17).
Разом з тим, згідно Акту перевірки від 10.05.2024 № АР054658 суд встановив, що в ході перевірки у водія були відсутні тахокарти за попередні 28 днів або бланк підтвердження діяльності водія.
Водночас, позивач заперечує відсутність вказаних документів у водія на момент перевірки. В обґрунтування протиправності спірної постанови зазначає, що 10.05.2024 водій ОСОБА_1 працював на власному транспорті перевізника ФОП ОСОБА_1 , під час перевірки мав тимчасові розлади органів травлення, а тому не мав об'єктивної можливості одразу знайти необхідну кількість тахокарт.
Надавши оцінку вказаним посиланням, суд зазначає, що виконання водієм позивача ОСОБА_1 першого рейсу на авто перевізника (власному авто) та тимчасове нездужання водія не позбавляє позивача обов'язку від виконання чинних для України приписів Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, обов'язок із виконання вимог якої виник із прийняттям Закону № 2819-ІV. Суд зазначає, що у випадку здійснення водієм позивача ОСОБА_1 рейсу, для підтвердження вказаної обставини перевізник мав заповнити бланк підтвердження діяльності за формою згідно Додатку 4 Положення № 340.
Стосовно посилання позивача про те, що Інструкція № 385 не вимагає наявності таких бланків у разі відсутності тахокарт, суд зазначає, що Інструкція № 385 визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах. Натомість, особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлено Положенням № 340, п. 6.4 якого визначає умови для складення бланку підтвердження діяльності, а додаток 4 до положення встановлює його форму.
При цьому, тахокарти від 09.05.2024 та 10.05.2024 були надані під час перевірки, а бланк підтвердження діяльності водія, який долучено до справи на етапі розгляду матеріалів справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в приміщенні контролюючого органу, не свідчить про пред'явлення такого документу на момент складання акта про проведення перевірки.
Судом на підставі відеозапису з нагрудної камери (а.с. 42) інспектора, який проводив перевірку, що тривала понад 40 хвилин, встановлено, що під час перевірки водій транспортного засобу так і не надав інспектору тахокарти за попередні 28 календарних дні або бланк підтвердження діяльності водія. Вказане спростовує твердження позивача про те, що вказані документи він надав згодом, до завершення перевірки, однак інспектор їх відмовився врахувати.
Верховний Суд в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Враховуючи, що матеріалами перевірки підтверджено відсутність у водія на момент проведення перевірки тахокарт за попередні 28 днів перед днем перевірки або бланку підтвердження діяльності водія, що в свою чергу позивач у позові не заперечує, суд вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позовних вимог, підстави для присудження йому понесених судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Судові витрати вважати фактично понесеними.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО