08 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/5103/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів у частині та стягнення коштів,-
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №846 від 28.03.2024 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 90 074,9 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 премію у повному обсязі за березень 2024 рік у розмірі 14605,50 гривень.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 утримані з грошового забезпечення водія автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 кошти у розмірі 4314,00 грн. (щомісячно) починаючи з квітня місяця по дату прийняття рішення у справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) «Про результати проведення службових розслідувань» №846 від 28.03.2024 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності і накладено дисциплінарне стягнення - «догана». Також, за порушення пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил, і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних Сил України (зі змінами), що затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 №01, наказано стягнути з нього шкоду в розмірі 90074,95 грн в порядку, встановленому Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 за №160-ІХ. Вказана шкода на даний час стягується згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1082 від 25.04.2024 «Про відшкодування шкоди заподіяної державі шляхом стягнення з місячного грошового забезпечення» шляхом утримування з щомісячного грошового забезпечення та додаткової винагороди 20% від нарахованої суми грошового забезпечення.
Зауважує, що в результаті притягнення його до дисциплінарної відповідальності у березні 2024 році йому невиплачена премія у розмірі 14605,50 грн.
Вважає пункти 1.8 та 4.1. наказу №846 від 28.03.2024 щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та пункт 1.1. наказу № 1082 від 25.04.2024 щодо стягнення з його грошового забезпечення сум завданої шкоди із щомісячного грошового забезпечення протиправними, оскільки його не було повідомлено про службове розслідування, жоден із наказів до його відома не доводився. Норму списання дизельного палива було доведено йому усно ще у 2022 році, згідно якої ним і здійснювало списання палива у дорожніх листах. Звертає увагу, що усі шляхові листи приймались та перевірялись посадовими особами служби паливно-мастильних матеріалів військової частини та жодних зауважень ними зроблено не було.
Вказує, що у Акті службового розслідування відсутні калькуляції, які б дали змогу перевірити вірність проведених розрахунків майнової шкоди, також не вказано за якою нормою було проведено списання паливно-мастильних матеріалів та яку норму слід було застосувати, що свідчить про відсутність об'єктивної сторони правопорушення.
Зазначає, що вартість пального за 1 літр визначено відповідачем за середньою ціною станом на 07.02.2024 в місті Кропивницький без інформації про врахування податку на додану вартість, що не дозволяє достеменно встановити розмір ймовірно завданої шкоди державі.
Акцентує, що Акт службового розслідування не містить належних та достовірних доказів, що підтверджують вину позивача у виявленій нестачі та встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями та виявленою нестачею паливно-мастильних матеріалів.
З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
На обгрунтування заперечень зазначив, що позивачу було відомо про проведення стосовно нього службового розслідування. 21.03.2024 ним були надані особисті письмові пояснення.
Вказує, що позивач відмовився ставити підпис у відомості доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 за №846 «Про результати проведення службових розслідувань», що підтверджується Актом за №3823 від 05.04.2024 про відмову військовослужбовців та працівник Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 ознайомлюватись та ставити підписи в відомості доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №846.
Зауважує, що саме водій відповідає за правильність та достовірність записів у дорожньому листі під час виконання завдань, зобов'язаний заповнювати інформацію про маршрут, витрату пального, технічний стан транспортного засобу та інші необхідні дані. Тільки водію відомі реальні витрати пального, оскільки останні особисто дозаправляються під час рейсів, а начальник, в свою чергу, відповідає за перевірку правильності заповнення дорожнього листа водієм та контролює, щоб лист був оформлений відповідно до встановлених вимог та був затверджений перед виїздом транспортного засобу.
Оскільки саме водій заповнює фактичні дані дорожнього листа та вказує в Графі І витрати пально-мастильних матеріалів він і має нести відповідальність у разі виявлення понаднормового списання паливно-мастильних матеріалів.
Зауважує, що вартість за одиницю (кг) дизельного палива при визначенні шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачем, встановлено у розмірі - 44,19772 грн, у тому числі податок на додану вартість, згідно накладної за №568 від 27.03.2024, а службове розслідування було проведено лише стосовно дорожніх листів за 2023 рік.
Вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 було задокументовано та здійснено всі необхідні дії, які належним чином підтверджують встановлену суму завданих збитків державі, що пов'язана з порушенням ведення та оформлення дорожніх листів, які призвели до матеріальних витрат та понаднормового списання пального.
З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
03.09.2024 представник позивача надав суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизує доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наводить свої аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача. Додатково вказує, що докази ознайомлення позивача із нормами витрат палива для списання відсутні. Вказує, що відповідачем не надано розрахунку кількості списаних позивачем дизельного палива помісячно, а також підтвердження вартості згідно обліку на балансі військової частини. Вважає накази відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності протиправними та з цих підстав просить позов задовольнити.
10.09.2024 відповідачем подано заперечення, у якому наводить свої аргументи на спростування тверджень у відповіді на відзив позивача. Додатково зазначає, що законодавством встановлено обов'язок доведення до особи, стосовно якої проводилось службове розслідування під підпис лише наказ про результати службового розслідування, а не Акт службового розслідування. Зауважує, що норми списання пального водіям доводились, проте останні допустили грубі помилки, за що і були притягнуті до встановленої законом відповідальності. Просить відмовити у задоволенні позову.
16.10.2024 представником позивача надані суду додаткові пояснення у справі, згідно яких вказує на відсутність будь-яких доказів про ознайомлення позивача з фактом проведення щодо нього службового розслідування, а також документальних підтверджень про ознайомлення позивача та інших водіїв військової частини з нормами списання дизельного палива. Відтак, підстави для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності відсутні.
18.10.2024 представником відповідача надані суду додаткові пояснення, у яких спростовує доводи представника позивача щодо необхідності повідомлення позивача про проведення відносно нього службового розслідування. З приводу недоведення позивачу норм списання пального вказує, що обов'язок знати такі відомості передбачений законодавством. Зазначає, що вартісна оцінка завданої шкоди обгрунтована належним чином.
01.11.2024 відповідачем надано суду додаткові пояснення по справі. Вказує, що на кожному дорожньому листі водія солдата ОСОБА_1 , які були додані до відзиву, червоною ручкою зазначено помилки, які були допущені ним при заповненні дорожнього листа і саме за яких відбулось понаднормове списання пального, що призвело до завданих збитків державі. Повідомив, що з приводу спричинених позивачем збитків військова частина до правоохоронних органів не зверталась. Зауважує, що в діяння ОСОБА_1 жодним чином неможливо кваліфікувати як привласнення чужого майна, відповідальність за яке передбачене статтею 191 КК України, оскільки суб'єктивна сторона вказаного кримінального діяння характеризується виключно прямим умислом і корисливим мотивом. Зазначає, що командирами здійснювалась саме перевірка правильності заповнення (оформлення) дорожніх листів, а не розрахунок пального. Крім того, звертає увагу, що позивач знав про відповідні норми витрат палива, оскільки в графі «Належить за нормою» власноручно вписував відповідну цифру норми витрати палива. Також, у всіх дорожніх листах у графі «Належить за нормою» та «Витрачено» проставлені аналогічні цифри, що свідчить про те, що водій ОСОБА_1 свідомо навіть при залишку відповідного пального вказував про його відсутність (використання).
09.08.2024 представником позивача подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви та поновлення строку звернення до суду.
13.08.2024 представником відповідача заявлено клопотання про залишення позову без розгляду та повернути позивачу.
28.08.2024 представником відповідача у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У відповіді на відзив від 03.09.2024 представником відповідача заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив.
10.09.2024 у запереченні представником відповідача заявлено клопотання про поновлення судом строку для подання заперечення.
Інших клопотань від учасників справи не надходило.
05.08.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху, встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.08.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено такий строк, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.08.2024 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника відповідача щодо розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів у частині та стягнення коштів за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Ухвалою суду від 05.09.2024 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку відмовлено. Продовжено з ініціативи суду ОСОБА_1 строк для надання відповіді на відзив тривалістю не більше 3 днів з дня вручення даної ухвали.
14.10.2024 ухвалою суду у задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку для подання заперечення в адміністративній справі № 340/5103/24 відмовлено, продовжено з ініціативи суду військовій частині НОМЕР_1 строк для подання заперечення.
28.10.2024 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду за ініціативою суду витребувано у відповідача докази по справі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.02.2024 №499 «Про призначення службових розслідувань» призначено службове розслідування призначено проведення службового розслідування за фактом виявлених недоліків, які вказані в акті перевірки окремих питань служби пального і мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 (а.с. 11).
За результатами службового розслідування складено акт про проведення службового розслідування від 28.03.2024 №877, згідно якого через невірно зазначені маршрути руху та порушення пункту 5 приміток до Норми 60.5 норм витрати ПММ №01 понаднормово списано у витрати 259 літри АБ на суму 12565,71 грн та 18739 літрів ДП на суму 964895,68 грн. Зокрема, солдатом ОСОБА_2 було понаднормово списано 2420 літрів ДП на суму 90074,95 грн внаслідок недосконалого знання ним керівних документів, а саме - Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних сил України, затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 №01. Вина визначена у формі непрямого умислу. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення зазначено особисту недисциплінованість військовослужбовця, недосконале знання ним керівних документів. Запропоновано притягнути, зокрема солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_2 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності (а.с. 12-92).
Відповідно до пункту 1.8 Наказу №846 від 28.03.2024 «Про результати проведення службових розслідувань» за фактом виявлення порушень у веденні та оформленні дорожніх листів, які призвели до можливих матеріальних втрат та понаднормового списання пального, а саме 259 літрів автомобільного бензину на суму 12565,71 грн та 18739 літрів дизельного пального на суму 964895,68 грн за порушення вимог статей 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України водію автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 оголошено догану.
Пунктом 4.1. вказаного наказу за порушення пункту 5 приміток до Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних сил України (зі змінами), що затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 №01, зокрема з позивача, вказано стягнути визначену шкоду в порядку встановленому Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 за №160-ІХ у розмірі 90074,95 грн (а.с. 93-101).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 25.04.2024 №1082 «Про відшкодування шкоди заподіяної державі шляхом стягнення з місячного грошового забезпечення» визначено здійснити стягнення суми завданої шкоди у загальній сумі 90074,95 грн із грошового забезпечення, зокрема, із ОСОБА_2 в розмірі до 20 відсотків (а.с. 102-104).
Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2024 №2356 на адвокатський запит №601 від 09.06.2024 з військовослужбовця ОСОБА_2 в березні місяці стягнута премія у повному обсязі у розмірі 14605,50 грн у зв'язку з притягненням останнього до матеріальної відповідальності (а.с. 123 зв. - 125).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною 4 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут).
Положеннями статті 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 17 Статуту визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 26 Статуту військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права і командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно положень статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно із частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Положеннями статті 48 Дисциплінарного статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
В силу вимог пунктів 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
У разі якщо ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, встановлено під час проведення службового розслідування стосовно військовослужбовця Збройних Сил України чи одержано інформацію про вчинення ним такого правопорушення, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та начальникові відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі по тексту - Порядок №608).
Згідно з пунктом 7 Порядку №608 службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі втрати або викрадення зброї чи боєприпасів.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно із пунктом 1 розділу III Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 3 розділу III Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.
В описовій частині акта службового розслідування зазначаються: посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.
У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.
Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Відповідно до пунктів 1-2 розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є, зокрема проведення службового розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Таке службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння). Результати службового розслідування фіксуються у акті службового розслідування, в якому і мають бути відображені усі зазначені вище складові, надана належна оцінка усім обставинам, встановленим під час проведення такого службового розслідування з урахуванням пояснень особи, відносно якої воно проведено, та, відповідно, має міститися висновок з урахуванням усіх обставин, встановлених під час проведення службового розслідування.
Розділом VIII Порядку №608 врегульовано особливості проведення службового розслідування за фактами завданої державі матеріальної шкоди.
Так, у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з'ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду.
До матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-IX (далі - Закон №160-IX).
Згідно з підпунктами 3-5 частини першої статті 1 Закону №160-ІХ командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу; матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності; пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX).
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону № 160-IX).
Згідно з положеннями статті 8 Закону № 160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. 3 ст. 9 Закону № 160-IX).
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для таких висновків:
-по-перше, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі встановлення в ході службового розслідування завдання ним прямої дійсної шкоди державі у випадках, що передбачені частиною 1 статті 6 Закону № 160-IX, внаслідок протиправної поведінки у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків та встановленням причинного зв'язку між протиправною поведінкою такої особи і завданою шкодою із обов'язковим встановленням вини особи в завданні такої шкоди;
- по-друге, під час проведення службового розслідування комісією має бути перевірено та встановлено наявність/відсутність обставин, що виключають матеріальну відповідальність; у свою чергу висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин причинення шкоди, встановлення наявності (або відсутності) у діянні складу порушення, вирішення питання щодо наявності (або відсутності) підстав для притягнення його до відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі;
- по-третє, Закон № 160-IX розмежовує підстави для застосування до особи обмеженої матеріальної відповідальності та повної або підвищеної матеріальної відповідальності.
За висновками Верховного Суду в частині щодо обставин встановлення та підтвердження вини військовослужбовця, завдання дійсної прямої шкоди державі у постановах від 19.12.2019 у справі №813/3018/16, від 25.03.2020 у справі №825/1000/18 та вирішуючи спір у подібних правовідносинах, суд надає правову оцінку доводам учасників справи на предмет наявності порушеного права чи інтересу, в залежності від обставин, установлених у кожному конкретному випадку.
Отже, резюмуючи викладене у своїй сукупності, суд відмічає, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовця є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 Закону № 160-IX, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
За таких обставин, в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.02.2024 №499 «Про призначення службових розслідувань» призначено службове розслідування за фактом виявлених недоліків, які вказані в акті перевірки окремих питань служби пального і мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 . За результатами службового розслідування складено акт про проведення службового розслідування від 28.03.2024 №877. На підставі вказаного Акта командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ №846 від 28.03.2024 «Про результати проведення службових розслідувань».
Вартісна оцінка завданої шкоди встановлена згідно довідки про вартісну оцінку завданої шкоди державі станом на 28.03.2024, згідно якої за позивачем значиться перевитрата 2420 л пального, ціна якого 44,19772 грн за кожен літр. Тобто сума заподіяної позивачем матеріальної шкоди державі з урахуванням коефіцієнта густини нафтопродуктів визначена відповідачем у розмірі 90074,95 грн.
Під час проведення службового розслідування, позивач 21.03.2024 надавав письмові пояснення, які знаходяться в матеріалах справи. Указані пояснення написані позивачем власноручно та скріплені його підписом з проставленням дати (а.с. 181). Тобто, про хід проведення службових розслідувань позивачу було достеменно відомо.
Позивач відмовився ставити підпис у відомості доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 за №846 «Про результати проведення службових розслідувань», що підтверджується Актом за №3823 від 05.04.2024 про відмову військовослужбовців та працівник Збройних Сил України військової частини НОМЕР_1 ознайомлюватись та ставити підписи в відомості доведення наказу командира військової частини НОМЕР_1 за №846 (а.с. 196).
Доказів на підтвердження відмови посадових осіб військової частини щодо надання позивачу матеріалів службового розслідування на його звернення позивачем не надано.
Аналізуючи викладене вище суд зазначає, що відповідачем дотримано процедуру проведення службового розслідування, тому посилання представника позивача на те, що позивач був позбавлений права на надання пояснень, зауважень та заперечень, не був повідомлений про його результати свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.
Як встановлено судом, підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стали висновки службового розслідування про понаднормове списання, зокрема позивачем, 2420 літрів ДП на суму 90074,95 грн внаслідок недосконалого знання ним керівних документів, а саме - Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних сил України, затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 №01. Зокрема, в порушення пункту 5 приміток до Норми 60,5 у дорожніх листах №213, №276, №393, №978, №1238, №1917, №2120, №2273, №2473, №2647, №2863, №3101, №3256, №3348, №3466, №3548, №3628, №3860, №3712, №3940, №4024, №4129, №4558, №4619, №4708, №4900, №5146, №5266, №5420, №5550, №5615, №5744, №7986, №8479, №8752, №8939, №9238 невірно застосовувалися коефіцієнти.
Водночас за результатами службового розслідування фактів привласнення позивачем пального встановлено не було, звернень до правоохоронних органів по даних фактах керівництвом військової частини ініційовано не було. Суть порушення ОСОБА_1 полягає у невірному застосуванні коефіцієнтів норм витрат паливно-мастильних матеріалів, що призвело до понаднормового списання пального. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення є особиста недисциплінованість військовослужбовця, недосконале знання ним керівних документів.
Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 N 440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за N 1192/31060, затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі Інструкція), розділом XVIII якої визначено особливості обліку пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин, спирту та технічних засобів служби пально-мастильних матеріалів.
Відповідно до пункту 4 вказаного розділу Інструкції (в редакції на час спірних правовідносин) видавання пального в підрозділі, який проводить самостійне заправлення техніки пальним штатними засобами, здійснюється за роздавальними (здавальними) відомостями з відповідними записами про кількість виданого пального в дорожніх листах (додаток 82) і робочих листах агрегатів (додаток 83).
У свою чергу, Додаток 82 до Інструкції містить пояснення щодо оформлення дорожнього листа.
Так, дорожній лист є розпорядчим документом, що видається командиру підрозділу та водію на виконання завдання і є підставою для обліку роботи машини, а також для списання витрат і визначення економії (перевитрат) пального.
Згідно із пунктом 5 Додатку 82 до Інструкції у графі "Наявність перед виїздом" розділу 1 дорожнього листа вказується кількість пального, що є в паливних баках машини перед виходом її з парку. Ці дані беруться з графи "Наявність під час постановки на стоянку" попереднього дорожнього листа або з книги обліку роботи машин, витрати пального і масел. У графі "Отримано" розділу 1 кількість виданого пального підтверджується підписом особи, яка здійснювала заправлення машини, із зазначенням дати.
Відповідно до пункту 7 Додатку 82 до Інструкції дорожній лист із заповненим розділом 2 "Робота машини", підписаний старшим машини (особою, що користувалась машиною), перевіряється і підписується особами, що відповідають за експлуатацію машин у підрозділі, після чого здається до відповідної служби забезпечення військової частини, де дані про роботу машини і витрати пального записуються до книги обліку роботи машин, витрати пального і масел.
Згідно наданих позивачем під час службового розслідування пояснень від 21.03.2024 списання пального у зазначених вище дорожніх листах здійснювалось згідно доведених командиром підрозділу ОСОБА_3 норм, загальна кількість кілометрів маршруту взята з одометру транспортного засобу.
Судом встановлено та матеріалами не спростовано, що усі дорожні листи, які складались і здавались позивачем приймались відповідними службовими особами і командирами без зауважень, про що свідчить їх особистий підпис.
Суд критично ставиться до посилань представника відповідача на наявність у дорожніх листах відміток про допущені позивачем при їх заповненні помилки, оскільки вказані виправлення не містять дати їх внесення, не засвідчені підписом відповідальної особи, що не дає суду можливості встановити період їх внесення та особу. При цьому, візуально почерк особи, що вносила відмітки про помилки при заповненні дорожніх листів та почерки відповідальних осіб, що здійснювали перевірку правильності оформлення дорожніх листів, відрізняються.
При цьому, зі змісту дорожніх листів також вбачається, що відповідачем ставиться під сумнів загальна кількість пройдених кілометрів по маршруту, зокрема в частині руху по місту. Водночас, під час службового розслідування зазначені обставини не перевірялись, відповідні пояснення у водіїв та інших службових осіб не відбирались.
Отже, відповідачем під час службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, - належним чином не встановлювлені обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли його вчиненню.
Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення.
Також, суд відхиляє посилання позивача на те, що при перевірці правильності оформлення дорожніх листів відповідальною особою не здійснюється перевірка розрахунку витрат пального, адже такий розрахунок впливає на відомості в інших графах дорожнього листа. При цьому, як уже було зазначено судом, пунктом 7 Додатку 82 до Інструкції передбачено, що дорожній лист із заповненим розділом 2 "Робота машини", підписаний старшим машини (особою, що користувалась машиною), перевіряється і підписується особами, що відповідають за експлуатацію машин у підрозділі, після чого здається до відповідної служби забезпечення військової частини, де дані про роботу машини і витрати пального записуються до книги обліку роботи машин, витрати пального і масел.
Водночас, суд враховує, що відомості про доведення позивачу про встановлені норми витрати пального, олив, мастил та спеціальних рідин на транспорті засоби та спеціальну техніку в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду відповідачем не надані.
Суд також погоджується із доводами позивача про те, що в Акті службового розслідування відсутні детальні розрахунки розмірів витрат пального згідно кожного дорожнього листа із зазначенням норм, коефіцієнтів, які необхідно було застосовувати.
Таким чином, суд вважає, що під час проведення службового розслідування, за фактом понаднормового списання пального, відповідачем достеменно не встановлено наявність протиправних дій позивача, завдання прямої дійсної шкоди у зв'язку з особистим неналежним виконанням службових обов'язків та низьким рівнем професійної підготовки, якими було спричинено перевитрату палива, внаслідок чого спричинено матеріальні збитки державі.
Тобто, за наявними матеріалами справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його такою поведінкою і настанням шкоди, його вина у заподіянні шкоди, які за положеннями вимог Закону №160-ІХ є обов'язковими і необхідними умовами притягнення до повної матеріальної відповідальності.
Також, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а формальне посилання відповідача на те, що позивач не дотримався Норми витрати пального, олив, мастил і спеціальних рідин при експлуатації, ремонті та консервації військової техніки й озброєння Збройних сил України, затверджені наказом Міністра оборони України від 06.01.1999 №01, положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не може бути належним та допустимим доказом притягнення його до матеріальної відповідальності.
Законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до повної матеріальної відповідальності. Відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між діями ОСОБА_1 та заподіяною шкодою.
Для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Разом з тим, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок військової частини про заподіяння саме позивачем державі шкоди, у зв'язку із чим він має нести повну матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на що, суд дійшов висновку, що утримання з грошового забезпечення визначеного відповідачем розміру матеріальної шкоди завданої позивачем у розмірі 90074,95 грн та позбавлення його премії в повному обсязі за березень 2024 року, за завдання державі збитків згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.03.2024 за №846 «Про результати проведення службових розслідувань» застосовано відповідачем безпідставно. Під час проведення службового розслідування та у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено, що саме з вини позивача державі завдано збитки, у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо збереження військового майна служби паливно-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_1 . Крім того, службовим розслідуванням не встановлено причин та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, наявність з боку позивача протиправних дій.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 премії за березень 2024 року у розмірі 14605,50 гривень та утриманих з грошового забезпечення коштів з квітня 2024 року по дату прийняття рішення у справі, суд зазначає, що при набранні законної сили рішення суду питання поновлення порушених прав позивача є обов'язком керівника в частині повернення утриманих сум грошового забезпечення, тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №846 від 28.03.2024 щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та стягнення визначеної матеріальної шкоди, а також наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 90 074,9 грн. не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси позивача.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що відповідач приймаючи оспорювані накази №846 від 28.03.2024 та № 1082 від 25.04.2024 в частині притягнення позивача до відповідальності та стягнення матеріальної шкоди, діяв не на підставі Конституції та законів України.
Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом частково задоволення позову.
Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою, в сумі 15000,00 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення заявлених представником позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою у повному розмірі.
Дослідивши клопотання та наявні матеріали справи суд встановив наступне.
Згідно зі статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі N 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
На підтвердження обсягу наданих послуг та понесених позивачем витрат представником позивача надано до суду лише копію замовлення на надання правової допомоги та ордер на надання правничої правової допомоги серія ВА №1077510 від 08.04.2024.
Зі змісту вказаного замовлення неможливо встановити які саме послуги були надані позивача та у межах якої судової справи, відсутні посилання на конкретний договір про надання професійної правничої допомоги. Наведено лише перелік можливих послуг та розрахунок вартості однієї години у разі їх надання.
Позивачем не надано розрахунку витрат на правову допомогу, доказів на підтвердження отримання таких витрат та оплати.
Таким чином, станом на дату розгляду справи, позивачем не подано відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, відсутні підстави для вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказів у частині та стягнення коштів - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.8 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №846 від 28.03.2024 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати пункт 4.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 846 від 28.03.2024 в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1082 від 25.04.2024 в частині стягнення з ОСОБА_1 визначеної шкоди у сумі 90 074,9 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або з моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року.
Повне найменування учасників:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК