08 листопада 2024 року м.Кропивницький Справа № 340/6239/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання наказів протиправними,їх скасування та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), через свого представника - адвоката Кушнеренко Тамари Валеріївни, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024 року №235, яким дії військовослужбовця ОСОБА_1 визнано самовільним залишенням місця служби в с.Гущиці Вінницької області;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 24.05.2024 року №147(по стройовій частині) про призупинення здійснення речового та грошового забезпечення молодшому сержанту ОСОБА_1 з 24 травня 2024 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2024 року №183 (по стройовій частині) про виключення молодшого сержанта ОСОБА_1 із списків особового складу військової частини;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2024 року №35-РС (по особовому складу) яким молодшому сержанту ОСОБА_1 призупинено строк військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, виплату грошового та здійснення речового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 зарахувати період дії оскаржуваних наказів відносно ОСОБА_1 до строку його військової служби, вислуги років для призначення пенсії та вислуги років у військовому званні, донарахувати та виплатити грошове забезпечення, здійснити речове забезпечення за вказаний період.
Ухвалою суду від 27.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.58).
Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 .
На момент мобілізації скарг на стан здоров'я не мав. Під час проходження військової служби приймав безпосередню участь в бойових діях. Результатом цієї участі в активних бойових діях стала поява та розвиток у нього психічних захворювань, у зв'язку з чим в грудні 2023 року звернувся за медичною допомогою до КНП ОКПП м.Слов'янськ. За результатами обстеження рекомендовано пройти обстеження та лікування в умовах госпіталю. В період часу з 10.01.2024 року по 06.02.2024 року проходив обстеження та лікування в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради». При виписці з психіатричного відділення КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім.акад. О.І.Ющенка ВОР» рекомендовано: 1) спостереження медика, психолога частини, звернення до психіатра за потребою, спостереження невролога; 2) посилений медико-психологічний супровід, скерування на повторне лікування при погіршенні самопочуття; 3) прийом підтримуючого лікування. Після проходження лікування у психіатричному відділенні та рекомендаціях лікаря про продовження лікування та медичного спостереження, керівництво військової частини не направило ОСОБА_1 на медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності його для подальшого проходження військової служби або необхідності надання відпустки для лікування. І це при тому, що після мобілізації на протязі 2 років військової служби він жодного разу не проходив ВЛК.
У липні 2024 року через погіршення психічного стану, що проявилось у неадекватній поведінці, проявах неконтрольованої агресії ОСОБА_1 , з місця свого постійного мешкання був госпіталізований до медичного закладу, де проходив лікування (саме щодо психічних розладів).
Приблизно на початку серпня 2024 року стало відомо, що військова частина подала повідомлення до територіального підрозділу ДБР щодо самовільного залишення ОСОБА_1 , військової частини.
14.08.2024 року позивач подав рапорт командиру ВЧ НОМЕР_2 про надання направлення на проходження медичного обстеження та лікування в умовах військового шпиталю та направлення на ВЛК.
Разом з тим, отримав відповідь про неможливість надання йому таких направлень, оскільки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2024 року №183 молодшому сержанту ОСОБА_1 , призупинено військову службу та з 27 червня 2024 року виключено зі списків особового складу військової частини.
Також, на адвокатський запит представника позивача, отримано акт службового розслідування від 29.05.2024 року №3190 з додатками до нього, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024 року №235 «про результати службового розслідування» та витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2024 року №183 про виключення зі списків особового складу військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду.
Заперечуючи проти позову відповідачем, 05.11.2024 надано до суду відзив на позов, яким вимоги не визнаються зважаючи на те, що 24.05.2024 позивач самовільно залишив місце несення служби, що підтверджено актом службового розслідування, наслідком якого стало прийняття оскаржуваних наказів (а.с.66). Крім того, вказується, що в період з 17.09.2024 по 16.10.2024 позивач перебував на обстеженні у Вінницькій обласні психоневрологічній лікарні. Позивача було оглянуто військово-лікарською комісією та складно довідку №164 від 15.10.2024 про придатність до військової служби, з якою позивач особисто ознайомлений, що підтверджується його підписом.
Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 27.02.2022 №47 та записів у військовому квитку позивача НОМЕР_4 , 27.02.2022 позивача було призвано до Збройних Сил України за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 (а.с.13звор.,35).
Під час проходження служби, в період з 10.01.2024 року по 06.02.2024 року проходив обстеження та лікування в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради»., що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №520 (а.с.17). За результатами обстеження та лікування рекомендовано 1) спостереження медика, психолога частини, звернення до психіатра за потребою, спостереження невролога; 2) посилений медико-психологічний супровід, скерування на повторне лікування при погіршенні самопочуття; 3) прийом підтримуючого лікування.
24.05.2024 під час ранкового шикування особового складу в/ч НОМЕР_2 встановлено відсутність позивача за місцем проходження служби, про що командира військової частини було поінформовано рапортом від 24.05.2024 (а.с.39).
У зв'язку з самовільним залишенням військової частини, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 24.05.2024 №147 призупинено здійснення речового та грошового забезпечення позивача (а.с.52).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.05.2024 №184 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини (а.с.37).
За наслідками службового розслідування, проведеного в період з 27.05.2024 по 29.05.2024, складено Акт №3190, яким встановлено факт відсутності позивача з 24.05.2024 на службі без поважних причин (а.с.24-31).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024 №235, затверджено результати службового розслідування (а.с.32-34).
Рапортом від 29.05.2024 командира військової частини НОМЕР_2 було поінформовано про відсутність позивача в місці розташування військової частини станом на дату завершення службового розслідування (а.с.40).
За фактом самовільного залишення військової частини командуванням військової частини НОМЕР_2 направлено повідомлення, в т.ч., керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (а.с.38).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 27.06.2024 №183, позивачеві, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, з 11.06.2024 призупинено строк військової служби, вислугу років для призначення пенсії та вислугу років у військовому званні, виплату грошового та здійснення речового забезпечення, а з 27.06.2024 виключено зі списків особового складу військової частини (а.с.53).
14.08.2024 позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом про направлення для проходження обстеження та лікування в умовах госпіталю, видати направлення для проходження ВЛК, з метою встановлення придатності до проходження військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювання з проходженням військової служби (а.с.21).
В період з 17.09.2024 по 16.10.2024 позивач проходив обстеження та лікування в КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І.Ющенка Вінницької обласної ради»., що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №15729 (а.с.64).
Крім того, позивача було оглянуто військово-лікарською комісією та складно довідку №164 від 15.10.2024 про придатність до військової служби, з якою позивач особисто ознайомлений, що підтверджується його підписом (а.с.64звор.).
Натомість, позивач не погоджуючись з оскаржуваними наказами звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, врегульовано нормами Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (надалі - Закон №2232- XII), нормами «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення № 1153/2008), а вразі необхідності, Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (надалі Дисциплінарний Статут ЗСУ).
Дисциплінарний Статут ЗСУ визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно частини 1 статті 1 Дисциплінарного Статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до частини 6 статті 5 Дисциплінарного Статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.
У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі Статут ВС ЗСУ) визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
У пункті 1 розділу ''Загальні положення'' Статуту ВС ЗСУ визначено, що Збройні Сили України - військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
Відповідно до пункту 12 розділу ''Загальні обов'язки військовослужбовців'' Статуту ВС ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Відповідно до пунктів 84-85 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Як вбачається з матеріалів справи вбачається, що необхідністю проведення службового розслідування, а отже і подальше прийняття оскаржуваних наказів, слугував факт самовільного залишення позивачем військової частини.
При цьому суду зазначає, що фактично з 24.05.2024 позивач самовільно, без будь-якого рішення командування військової частини НОМЕР_2 , відбув з місця служби у невідомому напрямку, що по сутні є самовільним залишення місця служби.
При цьому, до матеріалів справи позивачем не долучено жодного доказу, який давав би підстави стверджувати, що залишення місця розташування військової частини було виправдане чи обумовлене поважними причинами, про які командування військової частини було обізнано.
Зважаючи на встановлення в ході службового розслідування факту самовільного залишення позивачем військової частини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. ПАСІЧНИК