07 листопада 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4705/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач (через свого представника - адвоката Іващенка І.Ю.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення у період з 12 липня 2022 р. по 08.05.2023 р.;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100000 гривень за період з 12 липня 2022 р. по 08 травня 2023 р. за вирахуванням раніше виплачених додаткових грошових винагород;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100000 гривень за період з 12 липня 2022 р. по 08 травня 2023 р. за вирахуванням раніше виплаченої суми додаткової грошової винагороди;
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25 % грошового забезпечення;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25 % грошового забезпечення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем не виплачено всі належні види грошового забезпечення при звільненні, які мали бути розраховані виходячи із факту отримання поранення під час виконання бойового завдання.
Ухвалою суду від 22.07.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог вказує, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення вважати молодшого сержанта ОСОБА_1 таким, що не отримував поранення під час виконання бойового завдання при безпосередній участі у ройових діях та здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби із захисту Батьківщини, не є наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Таким чином, позивач не має права на виплату додаткового грошового забезпечення за час перебування на лікуванні. Всі інші виплати проведенні у повному обсязі відповідно до чинного законодавства (а.с.174-192 т.1).
Позивач подав відповідь на відзив. У відповіді вказує, що медичними документами підтверджується факт отримання травми під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні, що дає права на отримання відповідних виплат (а.с.12-15 т.2).
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. У заперечені вказує, що посилання позивачем на медичні документи не були долучені до матеріалів службового розслідування (а.с.42-46 т.2).
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу за мобілізацією у ВЧ НОМЕР_1 .
12.01.2023 року на підставі рапорту ОСОБА_1 призначено службове розслідування щодо встановлення обставин, причин та умов, що призвели до травмування під час виконання бойового завдання (а.с.196 т.1).
02.02.2023 року відповідачем складено акт проведення службового розслідування від 02.02.2024 року. Вказаним актом службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не отримував поранення під час виконання бойового завдання (а.с.212-217 т.1).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.02.2023 року №3 встановлено, що ОСОБА_1 не отримував поранення під час виконання бойового завдання (а.с.218 т.1).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.05.2023 року позивача виключено зі списків особового складу у зв'язку з непридатністю до військової служби за висновком ВЛК (а.с.83 т.1).
За вказаним вище наказом, позивачу було виплачено:
- премія (523%);
- щомісячну надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%;
- компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік;
- одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не виплати додаткової грошової винагороди, допомоги при звільненні а також грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 (далі Постанова №168).
Відповідно до Постанови №168, в редакції чинній на день отримання поранення позивачем, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Відповідно до п.1 Постанови №168, в редакції чинній з 21 січня 2023 року установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії внаслідок такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Як вже зазначалось вище, Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 02.02.2023 року №3 встановлено, що ОСОБА_1 не отримував поранення під час виконання бойового завдання (а.с.218 т.1).
Отже, на час винесення наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.05.2023 року відповідач не мав підстав для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, оскільки отримання позивачем поранення не кваліфіковане як таке, що пов'язано із захистом Батьківщини.
Суд відхиляє посилання позивача на медичні висновки та виписки, які, хоч і містять відомості про наслідки мінно-вибухової травми, проте ця травма не була кваліфікована як пов'язана із захистом Батьківщини, яка б дала право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25 % грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII Про військовий обов'язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Разом з тим, на момент звільнення позивача з військової служби стаття 15 Закону № 2011-ХІІ діяла у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб» №3379-ІХ від 06 вересня 2023 року (набрання чинності 05 жовтня 2023 року).
Так, у відповідності до абзацу двадцять четвертого підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Питання нарахування та виплати військовослужбовцям які призвані під час мобілізації одноразової грошової допомоги при звільненні врегульовано Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (далі Порядок № 460).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченоїпунктом 2статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (пункт 2 Порядку № 460).
Згідно із пунктом 3 Порядку № 460 розмір допомоги обчислюється з урахуваннямпунктів 1і2постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (ЗП України, 1992 р., № 7, ст. 182).
Допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення (пункт 4 Порядку № 460).
Виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання (пункт 5 Порядку № 460).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 08.05.2023 року позивача виключено зі списків особового складу у зв'язку з непридатністю до військової служби за висновком ВЛК (а.с.83 т.1).
За вказаним вище наказом, позивачу було виплачено:
- премія (523%);
- щомісячну надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%;
- компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки;
- грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік;
- одноразову грошову допомогу в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби.
Відповідно до витягу із розрахунково-платіжної відомості №22 від 06.06.2023 року, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 11412,30 грн (а.с.5 т.2).
Позивач у відповіді на відзив вказує, що у разі отримання мінно-вибухової травми під час виконання бойового завдання, нарахування мали б бути більшими (а.с.15 т.2).
У той же час судом вище було зазначено, що така травма не була кваліфікована як така, що пов'язана із захистом Батьківщини.
Щодо рішення суду від 23.08.2024 року у справі 340/1645/24, суд зазначає таке.
Вказаним рішенням суду адміністративний позов ОСОБА_1 ( до Військової частини НОМЕР_1 , командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково, та вирішено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка виразилась у не всебічному та неповному проведені службового розслідуванні за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 15.06.2022 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2023 року №3 про результати службового розслідування щодо травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 та акт проведення службового розслідування від 02.02.2023 року щодо травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 .
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести службове розслідування за фактом травмування молодшого сержанта ОСОБА_1 15.06.2022 року, з урахуванням висновків суду.
Вказане рішення суду не набрало законної сили і станом на день винесення цього рішення розглядається судом апеляційної інстанції.
Слід зазначити, що суд досліджує дії відповідача станом на момент винесення наказу про звільнення. Отже вказане вище рішення не пов'язано із даною справою.
Лише у випадку набрання законної сили рішенням у справі № 340/1645/24, проведення відповідачем нового службового розслідування, яке встановить нові або інші обставини травмування позивача, а також підтвердить наявність причинно-наслідкових зв'язків із захистом Батьківщини, можуть виникнути підстави для нового спору.
Таким чином, відповідачем доведено правомірність свої дій, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судом не встановлено судових витрат, які б підлягали розподілу.
Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. ХИЛЬКО