08 листопада 2024 року № 320/31276/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просить суд:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 та з 13.12.1995 по 30.11.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2022 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 та з 13.12.1995 по 30.11.1999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що відповідач під час призначення їй пенсії за віком безпідставно не зарахував до її страхового стажу періоди її роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 та з 13.12.1995 по 30.11.1999, які вказані у трудовій книжці.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 (суддя Шевченко А.В.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: нпозовної заяви у паперовій формі з належним чином засвідченими доказами у паперовій формі для суду.
16.01.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, зокрема до неї додано копію позовної заяви з додатками для направлення відповідачеві.
Згідно з розпорядження керівника апарату суду від 27.02.2024 №90-р/ка у зв'язку із перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 27.02.2024 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачка не зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про перерахунок пенсії належної форми.
Відповідач зауважив, що листом від 16.02.2023 №4526-2894/Т-02/8-2600/23 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві надало позивачці роз'яснення щодо тих періодів її роботи, які були зараховані до її страхового стажу.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням цього суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Куйбишевським РВ у м.Донецьку ГУ ДМС України в Донецькій області 28.09.2013.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком з 22.10.2022.
Дані обставини не заперечуються відповідачем.
Судом встановлено, що позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про перерахунок пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 16.02.2023 №4526-2894/Т-02/8-2600/23 повідомило позивачу позивачці призначено пенсію з урахуванням страхового стажу 38 років 5 місяців 2 дні.
При визначенні розміру пенсії враховані такі періоди: з 27.08.1980 по 01.09.1981, з 02.09.1981 по 27.08.1982, з 01.09.1982 по 19.06.1987 (навчання у вищих/середн. НЗ), з 31.08.1987 по 24.03.1989, з 25.03.1989 по 01.07.1989, з 02.07.1989 по 30.06.1991, з 01.09.1992 по 22.04.1994, з 29.04.1994 по 01.02.1995, з 02.02.1995 по 08.12.1995, з 17.03.1998 по 30.11.1999 (догляд за дитиною до 3 років), з 01.12.1999 по 16.03.2001, з 17.03.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 01.10.2003, з 02.10.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021, з 01.02.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 30.09.2022.
Відповідач зазначив, що оскільки в трудовій книжці запис №22 про звільнення з роботи закріплено печаткою без ідентифікаційного коду, то до страхового стажу при призначенні пенсії не зараховано період роботи з 13.12.1995 по 30.11.1999.
Для можливості зарахування до страхового стажу зазначеного періоду роботи позивачу було рекомендовано надати уточнюючу довідку.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на момент призначення позивачці пенсії за віком) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 25 Закону № 1058-ІV передбачено, що коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:
Кс = См х ВС: 100%х 12, де
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Таким чином, сума місяців страхового стажу є одним з чинників, від якого залежить розмір пенсії.
Згідно з частинами першою-другою статті 44 Закону №1058 призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону №1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі-Порядок №22-1, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктами 1.6-1.7 розділу І Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами; 4) відомості про місце проживання особи; трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб.
Як зазначено вище, позивачці з 22.10.2022 призначено пенсію за віком.
У позовній заяві позивачка зазначила, що відповідач під час призначення пенсії безпідставно не врахував до страхового стажу періоди роботи позивачки з 01.07.1991 по 26.08.1992 та з 13.12.1995 по 30.11.1999, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 позивачка працювала:
- з 01.07.1991 по 26.08.1992 - бухгалтером в Донецькому малому підприємстві "Лабораторія економіки міста";
- з 13.12.1995 по 30.11.1999 - бухгалтером в Спільному підприємстві Корпорації "РосУкнафтатеплопродукт".
У листі 16.02.2023 №4526-2894/Т-02/8-2600/23 відповідач зазначив, що позивачці призначено пенсію з урахуванням страхового стажу 38 років 5 місяців 2 дні та враховано такі періоди її роботи: з 27.08.1980 по 01.09.1981, з 02.09.1981 по 27.08.1982, з 01.09.1982 по 19.06.1987 (навчання у вищих/середн. НЗ), з 31.08.1987 по 24.03.1989, з 25.03.1989 по 01.07.1989, з 02.07.1989 по 30.06.1991, з 01.09.1992 по 22.04.1994, з 29.04.1994 по 01.02.1995, з 02.02.1995 по 08.12.1995, з 17.03.1998 по 30.11.1999 (догляд за дитиною до 3 років), з 01.12.1999 по 16.03.2001, з 17.03.2001 по 28.02.2002, з 01.03.2002 по 01.10.2003, з 02.10.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021, з 01.02.2021 по 30.06.2021, з 01.07.2021 по 30.09.2022.
Отже, періоди роботи позивачки з 01.07.1991 по 26.08.1992 та з 13.12.1995 по 30.11.1999 дійсно не враховані контролюючим органом під час призначення позивачці пенсії за віком.
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві у листі від 16.02.2023 №4526-2894/Т-02/8-2600/23 не надало жодних обґрунтованих пояснень щодо підстав незарахування до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992.
Щодо періоду з 13.12.1995 по 30.11.1999, то відповідач зазначив, що запис про звільнення позивачки з роботи скріплений печаткою без ідентифікаційного коду, з приводу чого суд зазначає таке.
За правилами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані,наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування,довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 4.1 Інструкції встановлено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд зазначає, що запис у трудовій книжці під № НОМЕР_4 про звільнення позивачки 30.11.1999 з посади бухгалтера в Спільному підприємстві Корпорації "РосУкнафтатеплопродукт" містить відбиток печатки підприємства.
На відбитку печатки відсутні відомості щодо ідентифікаційного коду юридичної особи.
Разом з тим, суд зазначає, що вказана Інструкція встановлює вимогу щодо проставлення керівником підприємства печатки у разі звільнення працівника з посади.
Проте, Інструкція не визначає вимог щодо печаток (їх змісту) юридичних осіб, якими мають бути скріплені записи в трудовій книжці.
Більш того, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 визначено, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутність трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів чи показань свідків.
Однак, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72366973) та від 16.04.2020 у справі №159/4315/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -88814807).
Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72028704) зазначив, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
У постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72608654) Верховний Суд зауважив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вказане, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивачки під час призначення їй пенсії вищевказані періоди її роботи, які зазначені у трудовій книжці, яка в силу вимог чинного законодавства є документом, який підтверджує трудовий стаж.
Щодо посилань відповідача на те, що позивачка не зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у м.Києві із заявою про перерахунок пенсії, а лист від 16.02.2023 №4526-2894/Т-02/8-2600/23 є лише листом-роз'ясненням, а не рішенням суб'єкта владних повноважень, то суд не приймає їх до уваги, оскільки форма звернення позивача не спростовує факту порушення прав позивачки, що мали місце у день призначення їй пенсії.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 на посаді бухгалтера в Донецькому малому підприємстві "Лабораторія економіки міста" та з 13.12.1995 по 30.11.1999 на посаді бухгалтера в Спільному підприємстві Корпорації "РосУкнафтатеплопродукт".
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.10.2022 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 та з 13.12.1995 по 30.11.19999 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві неправомірно не зарахувало позивачці під час призначення пенсії за віком до страхового стажу періодів роботи, які вказані у трудовій книжці, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 на посаді бухгалтера в Донецькому малому підприємстві "Лабораторія економіки міста" та з 13.12.1995 по 30.11.1999 на посаді бухгалтера в Спільному підприємстві Корпорації "РосУкнафтатеплопродукт" та здійснити перерахунок пенсії за віком, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 22.10.2022.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 858,88 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої долучена до матеріалів справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, становить 858,88 грн.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 на посаді бухгалтера в Донецькому малому підприємстві "Лабораторія економіки міста" та з 13.12.1995 по 30.11.1999 на посаді бухгалтера в Спільному підприємстві Корпорації "РосУкнафтатеплопродукт".
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.07.1991 по 26.08.1992 на посаді бухгалтера в Донецькому малому підприємстві "Лабораторія економіки міста" та з 13.12.1995 по 30.11.1999 на посаді бухгалтера в Спільному підприємстві Корпорації "РосУкнафтатеплопродукт" та здійснити перерахунок пенсії за віком, з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 22.10.2022.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім грн. 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.