ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2024 р. справа № 300/5098/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №300/5098/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №300/5098/23 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, для перерахунку його пенсії. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку його пенсії з 01.02.2023. Вирішено питання судових витрат.
21.10.2024 позивач, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, подано заяву про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 при обрахунку складових грошового забезпечення та видачі нової довідки на виконання судового рішення.
Зазначив, що таким чином не в повному обсязі виконано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у справі №300/5098/23.
Вивчивши зміст поданої заяви, перевіривши дотримання заявником вимог щодо оформлення (подання) вказаної заяви, зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Розділ IV Кодексу адміністративного судочинства України містить положенням, які регламентують процесуальні питання, пов'язанні з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, згідно частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Положеннями частини 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Таким чином, передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України строк, протягом якого особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, є спеціальним строком звернення до адміністративного суду, який відрізняється від загального строку своєю тривалістю (є коротшим) і обумовлюється специфікою відповідних відносин, у яких визначеності (ясності) у спірних правовідносинах потрібно досягнути якомога швидше.
Законодавчі підходи до визначення початку відліку строку звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на стадії виконання судового рішення, не відрізняються від загальних чи спеціальних строків для окремих особливих видів правовідносин та передбачають, що початок відліку строку визначається або від дня, коли особа дізналася, або коли повинна була дізнатися про порушення свого права. При визначенні початку строку звернення береться до уваги, коли особа насправді дізналася про наявність відповідного порушення, чи мала вона реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше або, що дія, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на певний день мали ознаки, за якими можна визначити їхню протиправність.
Отже, визначальним для вирішення питання про дотримання заявником строку звернення до суду із заявою, зазначеною у частині першій цієї статті, є дата, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено 09.04.2024 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа №300/5098/23 від 14.03.2024 виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про видачу спірної довідки.
14.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки судове рішення виконано в повному обсязі.
Спірну довідка №10/1/1777 ІНФОРМАЦІЯ_2 видав 15.03.2024.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що про порушення своїх прав заявник був обізнаний, щонайменше, з дати закінчення виконавчого провадження та/або отримання довідки від 15.03.2024 №10/1/1777.
Однак із вказаною заявою позивач звернувся до суду лише 21.10.2024.
Жодних доказів у підтвердження інших обставин того, коли позивачу стало відомо про порушення його прав, заявником надано не було, а тому суд позбавлений можливості констатувати факт дотримання позивачем строку на подання заяви у порядку ст. 383 КАС України. Без достовірного встановлення цього факту відсутні підстави для висновку про відповідність поданої заяви вимогам, які до неї висуваються у ст. 383 КАС України.
При цьому ознайомлення із судовою практикою тільки 10.10.2024 не є тією обставиною, що перешкоджала чи унеможливлювала звернення до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах установленого строку.
Суд зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
При цьому, строк у десять днів визнано законодавцем достатнім для того, щоб позивач, який вважає, що його права, свободи чи інтереси порушено невиконанням судового рішення, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду.
Наведена правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в ухвалі від 31.01.2023 у справі № 9901/988/18, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2023.
Таким чином, судом встановлено, що заява про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі №300/5098/23 не відповідає вимогам частини 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки подана із пропуску десятиденного строку на її подання.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заяву позивача від 21.10.2024, яка подана ним у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, слід повернути на підставі частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 248, 250, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 від 21.10.2024, подану у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України - повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.