ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"12" листопада 2024 р. справа № 300/5145/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньовербізької сільської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Нижньовербізької сільської ради Івано-Франківської області про
визнання протиправним рішення від 24.04.2024 про відмову в призначенні позивачу компенсації, як фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі за братом ОСОБА_2 ;
зобов'язання відповідача призначити і виплати компенсацію за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі за братом ОСОБА_2 .
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 25,26).
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надає соціальні послуги на непрофесійній основі братові ОСОБА_2 , з яким спільно проживає та пов'язаний спільним побутом, оскільки інших працездатних родичів немає. Згідно довідки МСЕК серії АВ №0732032 ОСОБА_2 є інвалідом першої групи і потребує постійного стороннього догляду. У квітні 2024 року позивач звернувся із заявою до Нижньовербізької сільської ради Івано-Франківської області щодо здійснення догляду на непрофесійній основі за братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак рішенням від 24.04.2024 відповідач відмовив в призначенні компенсації. Вважає рішення безпідставним та необґрунтованим.
Відповідач Нижньовербізька сільська рада Івано-Франківської області скористалася правом на подання відзиву. Відповідно до відзиву відповідач заперечив щодо позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що розпорядженням сільського голови Нижньовербізької сільської ради від 20.06.2022 № 101 затверджено склад комісії для комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг. 10.04.2024 до Нижньовербізької сільської ради надійшла заява від ОСОБА_2 про згоду отримувати соціальні послуги та заява від ОСОБА_1 про згоду надавати соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 та призначення компенсації за надання соціальних послуг. Згідно акту №5 від 10.05.2024 проведено обстеження за адресою АДРЕСА_1 та встановлено, що позивач періодично навідується та допомагає по господарству, час від часу допомагає робити дрібні покупки. За вказаною адресою проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, один. ОСОБА_1 за даною адресою не проживає. За результатами комплексного визначення індивідуальних потреб комісією встановлено, що сума балів за шкалами оцінки елементарних та складних дій склала 90,5, а ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг з догляду. Вважає, що позовні вимоги необґрунтованими, в задоволенні позову просить відмовити (а.с. 35-40).
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Нижньовербізької сільської ради від 20.06.2022 № 101 "Про створення комісії для комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг", створено комісію для комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг та затверджено її склад. Затверджено Положення про комісію для комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг (а.с.42-53).
10 квітня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до Нижньовербізької сільської ради Івано-Франківської області з заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, заявою ОСОБА_2 про згоду на отримання соціальної послуги (а.с. 54,55 ).
За результатами обстеження комісією у складі трьох осіб, за адресою АДРЕСА_1 складено акт проведення обстеження сім'ї № 5 від 10.04.2024, в якому встановлено що за вказаною адресою проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1., один. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає. Періодично навідується та допомагає по господарству та час від часу допомагає робити дрібні покупки. Рекомендовано не призначати компенсацію (а.с. 57).
За результатом проведення визначення ступеня індивідуальної потреби соціальної послуги догляду вдома ОСОБА_2 , за школою оцінки можливості виконання елементарних та складних дій, відповідно до якого в сумі набрано 90,5 балів.
Комісією видано висновок про результати комплексного визначення індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг, згідно якого, за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що ОСОБА_2 не потребує надання соціальних послуг з догляду, оскільки Типовою формовою висновку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859, визначено, що якщо за результатами комплексного визначення індивідуальних потреб сума балів становить більше ніж 54 бали, особа не потребує надання соціальних послуг з догляду, якщо сума балів становить від 54 до 0 балів - потребує (а.с.59).
Згідно протоколу засідання комісії для комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб особи, яка потребує надання соціальних послуг №5 від 10.04.2024 вирішено, що сума балів за шкалами оцінки виконання елементарних та складних дій становить 90,5. За результатами комплексного визначення індивідуальних потреб встановлено, що особа не потребує надання соціальних послуг з догляду.(а.с.60-63).
Рішенням Нижньовербізької сільської ради від 24.04.2024 вирішено, що ОСОБА_1 не має права на компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі по рішенню акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 19).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг, спрямованих на профілактику складних життєвих обставин, подолання або мінімізацію їх негативних наслідків, особам/сім'ям, які перебувають у складних життєвих обставинах визначає Закон України "Про соціальні послуги" від 17.01.2019 № 2671-VIIІ.
Відповідно до статті 1 Закону № 2671-VIII соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами 6, 7 статті 13 Закону № 2671-VIII фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є: 1) особами з інвалідністю I групи; 2) дітьми з інвалідністю; 3) громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; 4) невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; 5) дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежні), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органу, потребують паліативної допомоги. Перелік зазначених тяжких захворювань, розладів, травм, станів дітей, яким не встановлено інвалідність, затверджує Кабінет Міністрів України.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд.
Відповідно до статті 21 Закону № 2671-VIII рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймає структурний підрозділ з питань соціального захисту населення уповноважених органів системи надання соціальних послуг, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону.
Рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання заяви, звернення, повідомлення про надання соціальних послуг за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї у соціальних послугах. Рішення про відмову у наданні соціальної послуги може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно пункту 1 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 цей Порядок встановлює механізм призначення і виплати компенсації за догляд (далі - компенсація), що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг (далі - фізична особа, яка надає соціальні послуги) особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (далі - соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі) та є: особами з інвалідністю I групи; дітьми з інвалідністю; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями; невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органів, потребують паліативної допомоги відповідно до переліку тяжких захворювань, розладів, травм, станів, що дають право на одержання державної допомоги на дитину, якій не встановлено інвалідність, надання такій дитині соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2018 р. № 1161.
Для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги, подаються до уповноваженого органу заява про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі та документи/відомості у паперовій або електронній формі, зазначені в пункті 7 цього Порядку. Особою/законним представником особи, яка потребує надання соціальних послуг, подається заява про згоду отримувати соціальні послуги (пункт 6 Порядку від 23.09.2020 № 859).
Пунктом 14 Порядку від 23.09.2020 № 859 визначено, що компенсація призначається з місяця звернення за нею, якщо протягом місяця з дня звернення подано всі необхідні документи. Рішення про призначення компенсації або про відмову в її наданні приймається уповноваженим органом протягом 10 днів з дати подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку, і наступного дня після його прийняття надсилається фізичній особі, яка надає соціальні послуги.
Як слідує із приписів пункту 14 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею складається акт про проведення обстеження сім'ї фахівцями уповноваженого органу. Форма акту про проведення обстеження сім'ї затверджується Мінсоцполітики.
Якщо фізична особа надає соціальні послуги за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, але має інше зареєстроване місце проживання, обстеження сім'ї для встановлення факту догляду є обов'язковим.
Наказом Міністерства соціальної політики України № 37 від 29.01.2021 "Про затвердження форм документів, необхідних для призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі" затверджено форму акту про проведення обстеження сім'ї.
При цьому основними положеннями такого акту є відомості про те, що особа, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі: проживає / не проживає разом із фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі; періодичні надання соціальних послуг та висновок-рекомендація про призначення (не призначення) компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.
З матеріалів справи встановлено, що брат позивача - ОСОБА_2 , як особа, яка є інвалідом І групи, потребує постійного стороннього догляду, про що, зокрема, свідчить довідка МСЕК №АВ 0732032 від 07.06.2016 (а.с. 16).
Разом з тим, рішенням відповідача від 24.04.2024 за заявою позивача відмовлено у призначенні компенсації фізичним особам, які надають послуги з догляду на непрофесійній основі по рішенню акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 19).
При вирішенні питання правомірності вказаного рішення суд враховує, що відповідно до пункту 1 Порядку № 859 компенсація за догляд призначається і виплачується фізичній особі, яка надає соціальні послуги особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 другу групу членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони складають інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Тобто, законодавство не регламентує вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання (вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 та підтримано у постанові від 23.04.2020 у справі № 686/8440/16-ц).
Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12, 13), натомість особа, яка потребує догляду, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відтак обстеження сім'ї для встановлення факту догляду є обов'язковим.
10.04.2024 для підтвердження факту спільного проживання з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, та догляду за нею, було, відповідно до абзацу третього пункту 14 Порядку № 859, складено за встановленою формою акт проведення обстеження сім'ї №5, яким встановлено, що позивач періодично навідується та допомагає по господарству, час від часу допомагає робити дрібні покупки. За вказаною адресою проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, один. ОСОБА_1 за даною адресою не проживає (а.с. 57,58).
Таким чином, за результатами обстеження сім'ї не встановлено факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 з особою, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, що є підставою для відмови у призначенні компенсації ОСОБА_1 та як наслідок прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Судом при розгляді цієї справи не встановлено вчинення відповідачем протиправних дій або прийняття протиправних рішень стосовно позивача, тому вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Нижньовербізької сільської ради Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04354083, вул. Довбуша, 1 с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218) про визнання протиправним рішення від 24.04.2024; зобов'язання відповідача призначити і виплатити компенсацію за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі за братом ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.