ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" листопада 2024 р. справа № 300/7409/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про витребування доказів в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання права, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди в сумі 350000,00 грн,
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває справа № 300/7409/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення до органів Національної поліції України звернення про порушення позивачем правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; визнання протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" на підставі його заяви від 04.09.2024, яке оформлене протоколом від 13.09.2024 № 15/2024; визнання права ОСОБА_1 на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку із зайнятістю постійним доглядом за своїм батьком ОСОБА_3 , який за висновком медико-соціальної експертної комісії та лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду згідно поданої ним заяви про надання відстрочки від 04.09.2024; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та видати ОСОБА_1 довідку про відстрочку за формою додаток 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 відповідно до його заяви про надання відстрочки від 04.09.2024; стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 350000,00 грн.
04.11.2024 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") з використанням електронного підпису клопотання від 01.11.2024 про витребування доказів, згідно якого представник позивача просить суд витребувати у відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області належним чином засвідчені копії матеріалів за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_3 про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також про внесення вказаних відомостей у інформаційну систему МВС щодо адміністративного затримання та його примусового доставлення до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача вказує на те, що оскільки документи, які входять до предмета доказування знаходяться у відділенні поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, іншої можливості у позивача подати до суду зазначені документи, окрім як їх витребування у процесуальний спосіб, є неможливим.
Розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, норми якого кореспондуються із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність. Даний принцип знайшов своє відображення у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Учасники справи зобов'язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписами частин 1, 2, 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Водночас, частиною 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України).
З наведеного слідує, що учасник справи, заявляючи клопотання про витребування доказів судом, зобов'язаний зазначити у такому клопотанні про заходи, яких ним вжито для отримання цього доказу самостійно або причини неможливості самостійного отримання цього доказу, а також подати докази на підтвердження здійснення усіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання такого доказу/причини, з яких доказ не може бути подано.
В контексті наведених правових норм, суд зазначає, що ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 не обґрунтовано неможливості самостійного отримання доказів, зважаючи на таке.
Одночасно із поданням до суду клопотання про витребування доказів, представник позивача звернувся до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області із адвокатським запитом за № 01-03/372 від 01.11.2024 на отримання відповідної інформації, про яку зазначає в клопотанні від 01.11.2024.
Суд зазначає, що заявлене клопотання про витребування доказів підтверджує лише те, що представник позивача, одночасно із поданням клопотання до суду, вживав заходів для отримання відповідних документів, проте доказів, що такі були безрезультатними, не надано.
З урахуванням наведеного, представником позивача не дотримано процесуальних вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України в частині підтвердження неможливості самостійного отримання доказів, оскільки обставин щодо ненадання відповіді на адвокатський запит або ж відмови у наданні запитуваної інформації, представником позивача не зазначено та доказів на їх підтвердження суду не подано.
Таким чином суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про витребування доказів від 01.11.2024, є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 77, 79, 80, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
В задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів від 01.11.2024 у справі № 300/7409/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання права, зобов'язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди в сумі 350000,00 грн - відмовити.
Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.