15 листопада 2024 року Справа № 280/6542/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині не зарахування до загального стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ТОВ «Конго» з 01.01.2010 по 31.07.2010;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 період роботи в ТОВ «Конго» з 01.01.2010 по 31.07.2010;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині неврахування під час розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 розміру заробітної плати, отриманої під час роботи в ТОВ «Конго» з 21.08.2009 по 31.07.2010;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.06.2024 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 по стажу та по заробітній платі, оскільки вони набуті на території Російської Федерації після 31.12.1991. Позивач із такою відмовою не погоджується та посилаючись на Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19.07.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/6542/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. від 25.07.2024 № 34811), в якому посилається на те, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 «Про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення». Отже, з 01.01.1992, за загальним правилом, до страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності на території України. У задоволенні позову просить відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду як отримувач пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
На звернення позивача щодо пенсійного забезпечення відповідач повідомив, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Отже, страховий стаж та заробітна плата, набуті на території РФ після 31.12.1991, не враховуються при обчисленні розміру пенсійної виплати.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з частинами другою, третьою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної Угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Згідно абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, незважаючи на вихід РФ з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також вихід України із зазначеної Угоди, вказана Угода підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент роботи позивача у 2009 - 2010 роках вона була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав, та заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що він у спірний період працював у ТОВ «Конго».
Так, у довідці від 19.12.2019 № 126, виданій ТОВ «Конго», міститься інформація про заробітну плату позивача за період з 21.08.2009 по 31.07.2010. Також зазначено, що відрахування до позабюджетних фондів із сум заробітної плати, зазначені у довідці до 2010 року, здійснені у відповідності до встановлених тарифів та перераховані в повному обсязі. З 2010 рік по 2011 рік, у відповідності до п. 15 ч. 1 ст. 9 Закону № 212-ФЗ, не підлягають обкладенню страховими внесками суми виплат та інших винагород за трудовими договорами на користь іноземних громадян та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території РФ.
Слід зазначити, що обчислення страхового стажу ОСОБА_1 у спірний період здійснюється згідно з законодавством Російської Федерації, на території якої відбувалась трудова діяльність позивача.
Згідно з статтею 2 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації», страховий стаж - враховувана при визначенні права на трудову пенсію сумарна тривалість періодів роботи і (або) іншої діяльності, протягом яких сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду Російської Федерації, а також інших періодів, які зараховуються до страхового стажу.
Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації» до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території Російської Федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду Російської Федерації.
При підрахунку страхового стажу періоди роботи та (або) іншої діяльності, передбачені статтями 10 та 11 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина у якості застрахованої особи у відповідності до Федерального закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджується документами, які видаються в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.
При підрахунку страхового стажу періоди роботи та (або) іншої діяльності, передбачені статтями 10 та 11 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина в якості застрахованої особи у відповідності до Федерального закону «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов'язкового пенсійного страхування» підтверджується на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку. (ч.ч. 1, 2 ст. 13 Федерального Закону Російської Федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в Російській Федерації»).
Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Законі Російської Федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).
Отже, страховий стаж ОСОБА_1 у спірний період має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством Російської Федерації. При цьому, обов'язковою умовою для включення зазначених періодів роботи, яка виконувалась на території Російської Федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду Російської Федерації за цей період.
Однак, довідка від 19.12.2019 № 126 інформації про сплату страхових внесків за ОСОБА_1 до Пенсійного Фонду Російської Федерації не містить. Відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за спірний період позивачем також не надано.
Зважаючи на зміст поняття «страховий стаж», відповідач не допустив порушень законодавства при обчисленні пенсії позивача, не врахувавши у його страховий стаж період з 01.01.2010 по 31.07.2010, а також заробітну плату за період з 21.08.2009 по 31.07.2010, за які внесків до Пенсійного Фонду як Російської Федерації, так і України роботодавцем сплачено не було.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення складено та підписано 15.11.2024.
Суддя Ю.П. Бойченко