14 листопада 2024 року Справа № 280/8545/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач (з урахуванням уточненої позовної заяви) просить суд:
- визнати неправомірною відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволені рапорту Сержанта ОСОБА_1 про звільнення зі служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років";
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби у запас Сержанта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років та видати відповідний наказ.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (військової частини НОМЕР_3 ). У зв'язку із сімейними обставинами (перебування на утриманні трьох дітей) вирішив звільнитися із військової служби звернувшись до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом та пакетом документів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу (у зв'язку перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років). Однак, у відповідь на рапорт позивач отримав відмову у зв'язку із відсутністю документального підтвердження щодо утримання позивачем саме трьох дітей, які необхідні звільнення на вказаній підставі. Із вказаними доводами позивач категорично не погоджується, а відмову у звільнені від проходження військової служби вважає безпідставною та такою, що прийнята без дотримання вимог чинного законодавства. Позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а також встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву.
Також, вказаною ухвалою судді від відповідача витребувано належним чином засвідчені копії всіх матеріали та документів, які стосується спірних правовідносин.
17 вересня 2024 року засобами системи "Електронний суд" від представника позивача до суду надійшла заява з уточненими позовними вимогами у зв'язку із допущенням граматичної полки при поданні первинної позовної заяви.
Ухвалою суду від 19 вересня 2024 року уточнену позовну заяву судом прийнято до розгляду.
30 вересня 2024 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Так, відповідач вказує, що 01 серпня 2024 року до військової частини НОМЕР_1 (військової частини НОМЕР_3 ) надійшов рапорт від сержанта ОСОБА_1 щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 «Про військовий обов'язок і службу», а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. В наданих документах стверджується, що є підстава для звільнення за наданими документами. Однак, з аналізу наданих позивачем документів вбачається обов'язок по утриманню двох дітей щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження та довідкою про фактичне місце проживання/не проживання особи. Окрім цього надані документи щодо третьої дитини - сина дружини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 . В підтвердження надано довідку про фактичне місце проживання/не проживання особи, яка видана матері, діючої від імені її сина та свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_5 . При цьому, з урахуванням положень статей 121, 180, 268, 269 Сімейного кодексу України законодавчо визначений обов'язок по утриманню дітей наявних між батьком ОСОБА_1 та двома дітьми - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Обов'язку по утриманню дитини ОСОБА_4 у ОСОБА_1 , на думку відповідача, немає, тому в будь який момент ця дитина може позбутись утримання від ОСОБА_1 , оскільки він не зобов'язаний цього робити, так як ОСОБА_4 не було усиновлено. З огляду на вказане, відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення рапорту позивача. У задоволенні позову просить відмовити.
04 жовтня 2024 року на виконання вимог ухвали судді від 16 вересня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшли витребувані докази.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 (військовій частині НОМЕР_3 ).
01 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 (військової частини НОМЕР_3 ) із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 «Про військовий обов'язок і службу», а саме: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
До рапорту, з урахуванням наданого відповідачем пакету документів, позивач додав нотаріально посвідчені копії: свідоцтв про народження дітей, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про смерть, довідок про фактичне проживання дітей Запорізької міської ради по Комунарському району, довідки багатодітної сім'ї, а також копії паспортів громадян України (ID-картка) на ім'я позивача та його дружини ОСОБА_6 та довідок про внесення відомостей до єдиного державного демографічного реєстру.
Листом відповідача від 12 серпня 2024 року № 220/4494 позивачу відмовлено у задоволенні рапорту щодо звільнення у зв'язку із ненаданням ним документального підтвердження стосовно перебування у нього на утриманні одного із дітей, а саме ОСОБА_4 .
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України (№ 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року) з 21 листопада строком на 90 діб та рядом інших Указів Президента України. Станом на дату ухвалення судового рішення в даній справі воєнний стан продовжено до 08 лютого 2025 року.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України Про військовий обов'язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232.
Пунктом 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції, чинній на момент зарахування та проходження позивачем військової служби) передбачалося, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я:
на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;
за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;
г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України), але не раніше шести місяців проходження ними безперервної військової служби;
д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);
ж) у зв'язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;
з) у зв'язку з призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Судом встановлено, що позивач є батьком двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_5 року), що підтверджується Свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_4 від 26 лютого 2019 року та Серії НОМЕР_5 від 18 червня 2024 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Позивач перебуває у шлюбі із матір'ю вказаних дітей ( ОСОБА_6 ), що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_6 від 28 травня 2022 року (виданого 26 травня 2023 року повторно), копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до довідки про фактичне місце проживання/не проживання особи Запорізької міської ради по Комунарському району від 25 червня 2024 року № ч-692 ОСОБА_1 разом із своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Під сумнів у даній справі відповідачем ставиться питання щодо перебування на утриманні позивача неповнолітнього сина дружини від іншого шлюбу.
Так, згідно Свідоцтва про народження дитини Серії НОМЕР_7 від 08 серпня 2014 року, батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5 , який з урахуванням Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_8 від 01 серпня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Також, згідно довідки про фактичне місце проживання/не проживання Запорізької міської ради по Комунарському району від 25 червня 2024 року № ч-693 дружина позивача, ОСОБА_6 разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, згідно довідки багатодітної сім'ї № 135 від 27 червня 2024 року, виданої Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради, підтверджено, що мати ОСОБА_6 та батько ОСОБА_1 мають статус багатодітної сім'ї стосовно дітей: ОСОБА_4 2014 року народження, ОСОБА_3 2019 року народження та ОСОБА_2 2024 року народження. Термін дії вказаної довідки спливає 30 липня 2032 року.
З вищевикладеного вбачається, що позивач разом із двома неповнолітніми дітьми, дружиною та її неповнолітнім сином ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично проживають за однією адресою.
Також, суд враховує, що з огляду на дату народження молодшої доньки позивача ( ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 року) дружина позивача станом на дату його звернення до відповідача із рапортом стосовно звільнення (01 серпня 2024 року), з урахуванням положень статті 178 та 179 Кодексу законів про працю України була позбавлена можливості забезпечувати себе та своїх трьох неповнолітніх дітей у зв'язку із перебуванням у відпустці у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною.
Відповідно до статті 268 Сімейного кодексу Україна мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
В контексті наведеного, враховуючи, що батько неповнолітнього ОСОБА_7 , який фактично проживає разом із матір'ю та позивачем за однією адресою, помер, беручи до уваги факт неможливості утримання дружиною позивача себе та своїх неповнолітніх дітей станом на дату звернення із рапортом з огляду на народження молодшої дочки, а також беручи до уваги документи, які були надані відповідачу разом із рапортом, суд приходить до висновку, що позивачем було доведено факт перебування ОСОБА_4 на утриманні у ОСОБА_1 , у зв'язку із чим суд доходить висновку, що обставини стосовно перебування на утриманні позивача більш ніж трьох дітей станом на дату розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби знайшов своє підтвердження.
А отже слід визнати неправомірною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволені рапорту Сержанта ОСОБА_1 про звільнення зі служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Посилання відповідача у відзиві на позовом на підпункт 12 пункту 14 наказу Міністерства оборони України від 23 липня 2024 року № 495 «Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яким передбачена необхідність надання військовослужбовцем при поданні рапорту про звільнення Свідоцтва про народження дитини із зазначення батьківства або рішення суду про встановлення факту батьківства судом не приймаються, оскільки вказаний наказ набрав чинності 02 жовтня 2024 року, тобто після розгляду рапорту позивачу.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами частини 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги - задовольнити.
Визнати неправомірною відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволені рапорту Сержанта ОСОБА_1 про звільнення зі служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років".
Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби у запас Сержанта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв'язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років та видати відповідний наказ.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 14 листопада 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов