13 листопада 2024 року Справа № 280/8135/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область; вул. Надії Алексеєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49008, ЄДРПОУ 13486010), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) в якому позивач (з урахуванням уточнень) просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 10 липня 2024 року №923140840857 про відмову у перерахунку пенсії позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області провести ОСОБА_1 , перерахунок пенсії «Перехід на інший вид пенсії» відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 липня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулась до органу пенсійного фонду із заявою про переведення із пенсії по вислузі років на пенсію за віком відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", подавши усі необхідні документи, однак отримала рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення. Вказаним рішенням позивача повідомлено про можливість перерахунку її пенсії на підставі 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після досягнення нею 57 річного віку. Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 03 вересня 2024 року вищезазначену ухвалу судді залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160-161 КАС України.
09 вересня 2024 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі № 280/8135/24, а також призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Також, вказаною ухвалою судді залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012).
Окрім того, від ГУ ПФУ в Донецькій області та ГУ ПФУ в Запорізькій області витребувано засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивача (матеріалів звернення із додатками) та детальний розрахунок стажу позивача.
19 вересня 2024 року представником третьої особи до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» надано витребувані ухвалою судді від 16 вересня 2024 року документи.
27 вересня 2024 року ГУ ПФУ в Донецькій області до суду також надано витребувані ухвалою судді від 16 вересня 2024 року документи.
01 жовтня 2024 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив у якому останні заперечує проти задоволення позову та вказує, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 Закону № 796 зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. За результатами аналізу наданих разом з заявою документів встановлено, що період постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення ОСОБА_1 постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року по 30 серпня 1988 року та з 22 грудня 1988 року по 07 лютого 1991 року. Таким чином, позивач має право на зниження пенсійного віку на 3 роки, тобто, з урахуванням приписів статті 26 Закону № 1058 пенсія може бути призначена після досягнення 57 років. ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже, станом на дату звернення з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший позивачу виповнилося 54 роки. З огляду на вищенаведене, право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796, у позивача відсутнє. Приймаючи оскаржуване рішення, Головне управління діяло на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений нормами закону. Рішення про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший вважає обґрунтованим та таким, що скасуванню не підлягає. Щодо позовних вимог про покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зобов'язання нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку вказує, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий та спеціальний стаж позивача, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів Фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права. З урахуванням вищезазначеного, належним способом захисту прав позивача, у разі задоволення позову, є зобов'язання органів Фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення з одного виду пенсії на інший з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні. Такий спосіб захисту прав позивача не порушує дискрецію суб'єкта владних повноважень на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні. В задоволенні позову просить відмовити.
07 жовтня 2024 року представником третьої особи до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано пояснення, які також містять заперечення проти задоволення позову з огляду на наступне. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за наслідками розгляду заяви позивача встановлено, що періодами постійного проживання та роботи у зоні гарантованого добровільного відселення є періоди з 26 квітня 1986 року по 30 серпня 1988 року та з 22 грудня 1988 року по 07 лютого 1991 року.
Таким чином, позивач має право на зниження пенсійного віку на 3 роки, тобто, з урахуванням приписів статті 26 Закону № 1058 пенсія може бути призначена після досягнення 57 років. Враховуючи дату народження позивача станом на дату звернення із заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796, у позивача відсутнє. В задоволенні позову просить відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років з 03 жовтня 2017 року.
03 липня 2024 року, позивач, після досягнення 54-річного віку, звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про переведення з одного виду її пенсії на інший, а саме: на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До заяви додано усі необхідні, на думку позивача, документи для призначення пенсії.
Вищезазначена заява з урахуванням принципу екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності винесено рішення від 10 липня 2024 року № 923140840857 про відмову в переведенні на інший вид пенсії з огляду на наступне.
До заяви про перерахунок пенсії надано наступні скановані оригінали документів: паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; довідка №1016 від 01 травня 2024 року видана виконкомом Луганської селищної ради Житомирської області про проживання на території зони гарантованого добровільного відселення; довідка №161 від 09 травня 2024 року видана виконавчим комітетом Білокоровицької сільської ради Житомирської області про проживання на території зони гарантованого добровільного відселення; посвідчення громадянина (громадянки), який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення серія НОМЕР_2 від 09 серпня 2008 року.
Відповідно до пункту 2 статті 55 Закону України № 796 - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали та додатково або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 прожили або відпрацювали у зоні не менше 3 років, пенсійний вік зменшується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
З матеріалів електронної пенсійної справи вбачається, що гр. ОСОБА_1 постійно проживала в зоні гарантованого добровільного відселення в зв'язку з аварією па ЧАЕС в період з 26 квітня 1986 року по 30 серпня 1988 року та в період з 22 грудня 1988 року по 07 грудня 1991 року.
За результатами розгляду доданих до заяви документів встановлено що ОСОБА_1 має право на зниження пенсійного віку лише на 3 роки.
На підставі вищевикладеного, відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України № 796, оскільки на дату звернення за перерахунком не досягла 57-річного віку.
Позивач вважає таке рішення протиправним, та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи по 31 грудня 2017 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
В абзаці восьмому частини 1 пункту 3 статті 14 Закону №796-ХІІ визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 частиин 1 статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26 квітня 1986 року по 31 липня 1986 року.
Відповідно до положень статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Приписами підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи, які засвідчують особливий статус особи; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Частинами 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ встановлено, що підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно довідки виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області № 1016 від 01 травня 2024 року ОСОБА_1 була зареєстрвоана та постійно проживала по АДРЕСА_2 у період з 26 квітня 1986 року по 30 серпня 1988 року в місцевості, яка згідно з Постановою КМ України № 106 від 23 липня 1991 року відноситься до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення в зв'язку з аварією на ЧАЕС.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Білоцерковської сільської ради Коростенського району Житомирської області № 161 від 09 травня 2024 року ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала у період з 22 грудня 1988 року по 07 лютого 1991 року за адресою: АДРЕСА_3 . Даний населений пункт по степені забрудненості радіонуклідами в наслідок аварії на ЧАЕС відноситься до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 липня 1991 року №106 смт.Лугини та смт. Нові Білокоровичі Житомирської області та віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є потерпілим 3 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 від 09 липня 2008 року, виданим Запорізькою обласною державною адміністрацією, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Пунктом 10 Порядку №551 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка.
Отже, аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що у разі звернення особи із заявою про призначення/перехід їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.
Однак, єдиним документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом №796-ХІІ, є виключно посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Довідки про періоди роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №344/9789/17, від 28 березня 2018 року у справі №333/2072/17, від 08 травня 2018 року у справі №708/1022/17, від 21 листопада 2019 року у справі №572/47/17, від 06 квітня 2020 року у справі №752/15346/17, від 27 квітня 2020 року у справі №212/5780/16-а, від 17 травня 2021 року у справі №398/494/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при вирішенні даної справи.
Отже, наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії Б (категорія 3) № 086136 підтверджує той факт, що станом на 26 квітня 1986 року вона проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що надає їй право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Наявне у позивача посвідчення недійсним не визнавалось, її статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорювався, доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивача в іншому місті, аніж смт.Лугини та смс. Нові Білокоровичі Житомирської області відповідач, як суб'єкт владних повноважень не наводить.
При цьому, суд зазначає, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи АЕС з урахуванням вищезазначених нормативно-правових актів є підтвердженням того, що позивач постійно проживав чи працював на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року не менше строку, необхідного для набуття особою такого статусу. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01 січня 1993 року перевірявся відповідними комісіями при видачі йому посвідчення та зазначене посвідчення недійсним не визнавалось.
Таким чином, наявність посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» підтверджує факт проживання позивача станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 серпня 2022 року у справі №357/6372/17.
Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання відповідача перевести її із пенсії по вислузі років на пенсію за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-VI особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Слід зазначити, що позивач 1970 року народження, станом на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії від 03 липня 2024 року досягла 54 річного віку та з урахуванням наданих відповідачем розрахунків стажу мала страховий стаж 30 років 08 місяців 18 днів (при необхідному 30 років, а у разі визнання права особи на відповідне зниження пенсійного віку необхідний страховий стаж повинен становити не менше 24 роки).
В той же час, з урахуванням наявніих в матеріалах довідок виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області № 1016 від 01 травня 2024 року та довідки виконавчого комітету Білоцерковської сільської ради Коростенського району Житомирської області № 161 від 09 травня 2024 року позивач проживала у місцевості, яка згідно з Постановою КМ України № 106 від 23 липня 1991 року відноситься до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення в зв'язку з аварією на ЧАЕС у період з 26 квітня 1986 року по 30 серпня 1988 року, з 22 грудня 1988 року по 07 лютого 1991 року.
Загальний період проживання позивача на вищезазначених місцевостях до 01 січня 1993 року складає 4 роки 5 місців.
Так, з урахуванням пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ та наявних в матеріалах справи довідок про період проживання на місцевості, яка по степені забрудненості радіонуклідами в наслідок аварії на ЧАЕС відноситься до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років.
При цьому, суд не приймає доводи представника позивача відносно того, що записами в трудовій книжці позивача підтверджено факт її проживання у період з 04 квітня 1989 року по 01 липня 1992 року смт. Нові білокровичі Одеського району Житомирської області, який по степені забрудненості радіонуклідами в наслідок аварії на ЧАЕС відноситься до третьої зони - зони гарантованого добровільного відселення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, оскільки з з урахуванням частин 3, 4 статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях, а не трудлва книжка.
За змістом положень статті 62 Закону № 1788-ХІІ та статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а не місце проживання особи.
З урахуванням наданих органом пенсійного фонду розрахунку стажу позивча (а.с. 49) її страховий стаж становить подад 15 років, що згідно вимог частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, є достатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
В той же час, з урахуванням зниження пенсійного віку згідно пункту 2 статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням наявних в матеріралах справи довідок, позивач набуде право на перехід із пенсії по вислузі років на пенсію за віком при досягненні 55 років.
З огляду на викладене, та враховуючи, що станом на дату звернення до органів пенсійного фонду позивачу виповнилось лише 54 роки, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області правомірно відмовило позивачу у здійснені переходу із пенсії по вислузі років на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлагає.
З урахуванням положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Повне судове рішення складено 13 листопада 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов