08 листопада 2024 року Справа № 280/8292/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №-18638-13У від 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не видалення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , даних про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця та даних про наявність в нього заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , даних про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця та даних про наявність в нього заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , усі безпідставно отримані грошові кошти за виконавчим провадженням №73797992 від 12.01.2024, яке перебуває в провадженні Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі вимоги №-18638-13У від 12.11.2020, яка була видана Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що не є фізичною особою-підприємцем і в силу закону не є платником єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ, внесок) як ця категорія підприємців. Відповідач безпідставно покладає на позивача фінансову відповідальність, чим порушує його права та законні інтереси. Вимога про сплату боргу (недоїмки) від №-18638-13У від 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області щодо несплати єдиного внеску є протиправною та підлягає скасуванню із зазначених вище підстав. Відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не видалення з інтегрованої картки платника податків позивача дані про відсутність в нього статусу фізичної особи-підприємця та наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 37788,74 грн. Враховуючи відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця і відповідно до цього підстав для сплати єдиного внеску відповідач безпідставного стягнув з відповідача грошові кошти за виконавчим провадженням №73797992 від 12.01.2024. В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 09 вересня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Головне управління ДПС у Запорізькій області 23 вересня 2024 року надало відзив на позовну заяву, у якому позов не визнає в повному обсязі з наступного. Згідно інформаційно-комунікаційної системи податкового органу ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку з 30.10.1995 в ГУ ДПС у Запорізькій області, Вознесенівська державна податкова інспекція (Дніпровський район) на загальній системі оподаткування. Інформація щодо присвоєння статусу «пенсіонер» або «особа з інвалідністю», яка дає право на пільги зі сплати єдиного соціального внеску відсутня. Головне управління ДПС у Запорізькій області не є суб'єктом державної реєстрації, та до повноважень контролюючого органу не відноситься державна реєстрація фізичних осіб - підприємців. Станом на сьогоднішній день позивач перебуває на обліку в ГУДПС у Запорізькій області як фізична особа - підприємець. Зняття з обліку платників фізичних осіб-підприємців, як платників ЄСВ, здійснюється контролюючими органами фіскальної служби на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором. Відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.
30 вересня 2024 року до суду надійшла заява відповідача про залишення позову без розгляду. Відповідач зазначає, що вимога ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-18638-13 на суму 35 588,74 грн направлена рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на податкову адресу позивача: АДРЕСА_1 , яка була вказана позивачем при взятті на облік у податковому органі, та 23.11.2020 була вручена поштою платнику ОСОБА_1 . Оскільки позивач звертається з позовом до суду з пропуском спеціального строку на оскарження, відповідач просить суд позов залишити без розгляду.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали позивачем 15 жовтня 2024 року надана до суду заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій позивач повідомляє, що лише в серпні 2024 року, після отримання відповіді ГУ ДПС у Запорізькій області на адвокатський запит, ОСОБА_1 дізнався про наявність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) та інформації в інтегрованій картці платника податків. Корінець спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 № Ф-18638-13, копію якої надав відповідач, не містить відомостей про отримання самої вимоги ОСОБА_1 і не містить його підпису. Позивач просить суд прошу поновити пропущений процесуальний строк на подачу позовної заяви.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2024 року у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Запорізькій області про залишення позову без розгляду, - відмовлено. Визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі № 280/8292/24.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду (Головуючий суддя Недашківська К.М.) від 17 грудня 2012 року у справі № 0870/11277/12 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 . 04.01.2013 постанова набрала законної сили. 30.01.2013 копія постанови надіслана державному реєстратору Виконавчого комітету Запорізької міської ради, для виконання.
Згідно інтегрованої картки платника податків, позивачу нараховано єдиний внесок, а саме:
- за 2017 рік (по строку 09.02.2018) - 8448 грн, що дорівнює мінімальному страховому внеску (3200 х 22%) помноженому на кількість місяців звітного року;
- за 2018 рік відповідно по термінам 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 21.01.2019 - 9828,72 грн, або 2457,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн/міс.);
- за 2019 рік відповідно по термінам 19.04.2019, 19.07.2019, 21.10.2018, 20.01.2020 - 11016,72 грн, або 2754,18 грн за кожний квартал (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн/міс.);
- за 2020 рік автоматичні нарахування на центральному рівні у сумі 8495,30 грн, у тому числі по терміну: 21.04.2020 у сумі 2078,12 грн (за січень-лютий 2020 - мінімальна заробітна плата з січня 2020 року 4723 х 22 відсотки =1039,06 грн/міс), 20.07.2020 у сумі 1039,06 грн (за червень 2020), 19.10.2020 у сумі 3178,12 грн (за липень - серпень 2020 по 1039,06 грн/міс, за вересень 1100,00 грн - мінімальна заробітна плата з вересня 2020 5000,0 грн), 19.01.2021 у сумі 2200,00 грн (за жовтень - листопад 2020 року по 1100,00 грн/міс).
Сума нарахованого єдиного внеску за період 2017 - 2020 роки склала 37788,74 грн.
У зв'язку з наявністю у позивача недоїмки з єдиного внеску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2020 №Ф-18638-13У на суму 35 588,74 грн.
В рамках виконавчого провадження №73797992 стягнуто 16 758,93 грн і станом на 16.08.2024 згідно даних ІКС «Податковий блок» в ІКП ОСОБА_2 обліковується заборгованість з єдиного внеску у сумі 21029,81 грн.
Не погодившись вимогою про сплату боргу (недоїмки) вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
Законом України від 06.12.2016 №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема, щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).
Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.
Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до підпунктів 6, 7 статті 13 Закону №2464-VI та розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно ч.8 ст. 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно ч.4 ст. 6 Закону №2464-VI, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою-підприємцем.
Сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України №2464-VI, є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 6 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст.25 Закону №2464-VI)
Відповідач в наданому відзиві зазначив, що згідно інформаційно-комунікаційної системи податкового органу ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку з 30.10.1995 в ГУ ДПС у Запорізькій області, Вознесенівська державна податкова інспекція (Дніпровський район) на загальній системі оподаткування.
Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача відсутні.
Доказів протилежного відповідачем не надано.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду (головуючий суддя Недашківська К.М.) від 17 грудня 2012 року у справі № 0870/11277/12 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
04.01.2013 постанова набрала законної сили.
30.01.2013 копія постанови надіслана державному реєстратору Виконавчого комітету Запорізької міської ради, для виконання.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом
Частина 4 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» містить перелік відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі про фізичну особу - підприємця, зокрема, п. 7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі; п.16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Виходячи зі змісту вказаної норми, суд дійшов висновку про відсутність у позивача статусу фізичної особи-підприємця. Жодного іншого належного та допустимого доказу того, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, до суду надано не було.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.10.1995 суд зазначає, що до 01.07.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який після низки змін отримав назву Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») порядок державної реєстрації та перереєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі фізичних осіб, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, визначався Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.
За змістом пунктів 9-12 вказаного Положення було визначено, що за результатом державної реєстрації фізичної особи, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, суб'єктом підприємницької діяльності, видається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію.
Крім того, з аналізу пункту 13 Положення встановлено, що у п'ятиденний термін з дня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності орган державної реєстрації мав обов'язок подати відповідні відомості до органу державної податкової служби.
Відповідно до пункту 14 Положення підставою для взяття суб'єкта підприємницької діяльності на облік у органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів (для юридичної особи). Термін взяття на облік суб'єкта підприємницької діяльності органами державної податкової служби, за наявності цих документів, не повинен перевищувати двох днів.
З урахуванням зазначеного, можна дійти висновку, що до набуття чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» статус фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності підтверджувався свідоцтвом про державну реєстрацію, яке, крім іншого, було підставою для постановки такої особи на облік до податкового органу.
Ані свідоцтва про реєстрацію позивача суб'єктом підприємницької діяльності, ані будь-яких інших законодавчо визначених документів, у тому числі тих, на підставі яких позивача взято облік в податковому органі як фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування, суду не надано, у зв'язку з чим твердження відповідача про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця з 30.10.1995 по теперішній час є безпідставним, а відповідно і дії щодо нарахування ЄСВ протиправними.
Пізніше був прийнятий Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» №2390-VI від 01.07.2010 (далі - Закон №2390-VI). Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Згідно з п.п.3-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Відповідно до п.п.7, 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Враховуючи зміст наведених норм, а також факт відсутності відомостей про позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає, що підстави для висновків про наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця відсутні.
Крім того, суд звертає увагу, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду (Головуючий суддя Недашківська К.М.) від 17 грудня 2012 року у справі № 0870/11277/12 припинено підприємницьку діяльність позивача як фізичної особи - підприємця.
Щодо підстав нарахування єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Також, відповідно до п. 4 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними в підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування). 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції: 1) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник єдиного внеску.
Положеннями зазначеного Наказу № 449 встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок (п. 10 розділу IV).
Отже, підставою нарахування та сплати єдиного внеску є результати перевірки контролюючим органом та/або самостійна задекларована суб'єктом підприємницької діяльності нарахований єдиний внесок.
Суд зазначає, що з огляду на те, що відповідачем не надано ані свідоцтва про реєстрацію позивача суб'єктом підприємницької діяльності, ані будь-яких інших законодавчо визначених документів, у тому числі тих, на підставі яких позивача взято облік в податковому органі як фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування, твердження відповідача про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця з 30.10.1995 не підтверджені відповідними доказами, а тому підстави для нарахування у 2017-2021 роках недоїмки з єдиного соціального внеску відсутні.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є обов'язковими для врахування при розгляді цієї справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №-18638-13У від 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, та наявність підстав для її скасування.
Відповідно до п.1 Розділу І Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
П.1 Розділу ІІ, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.
Оскільки, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №-18638-13У від 12.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а також про відсутність підстав для нарахуванню позивачу ЄСВ за відсутності статусу фізичної особи-підприємця за період 2017 - 2020 роки, зобов'язання відповідача здійснити коригування даних про наявність в позивача заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 37788,74 грн, є належним способом захисту порушеного права позивача.
Разом із тим, позовна вимога про зобов'язання видалення з інтегрованої картки платника податків даних про наявність у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою. (частина 1 статті 5 Закону № 2464-VI).
На виконання положень статті 5 Закону № 2464-VI наказом Міністерства фінансів України №1162 від 24 листопада 2014 року затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників (далі - Порядок №1162).
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №1162 зняття з обліку платників єдиного внеску фізичних осіб - підприємців здійснюється з урахуванням таких особливостей:
процедури зняття з обліку платника єдиного внеску у контролюючому органі розпочинаються у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру;
платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.
До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску.
Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Дані про зняття з обліку платника єдиного внеску (фізичної особи - підприємця) передаються до державного реєстратора.
Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія або територія проведення антитерористичної операції, процедури та дії, визначені цим пунктом, можуть проводитись за місцем перебування таких осіб у разі їх звернення до відповідних контролюючих органів з документальним підтвердженням особи та місця перебування.
Зі змісту наведених положень Порядку слідує, що зняття з обліку платника єдиного внеску здійснюється з урахуванням врегульованої процедури, яка розпочинається у разі надходження від державного реєстратора відомостей про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру, та якій передують дії щодо проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску (у разі наявності такого) та закриття інтегрованих карток.
Відтак, оскільки Порядком передбачено особливості зняття з обліку платників єдиного внеску, тому суд переконаний, що в даному випадку не може йтися про втручання суду у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, що матиме місце у разі задоволення такої вимоги.
У позовній заяві позивач також просить зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 , усі безпідставно отримані грошові кошти за виконавчим провадженням №73797992 від 12.01.2024, яке перебуває в провадженні Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі вимоги №-18638-13У від 12.11.2020, яка була видана Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.
Щодо позовних вимог у цій частині, суд зазначає таке.
Як встановлено судом відповідно до листа відповідача від 16.08.2024, під час виконавчого провадження № 73797992 з позивача у примусовому порядку стягнуто на користь відповідача грошові кошти у сумі 16758,93 грн.
Згідно з ч. 13 ст. 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 9, 11 розділу III Закону № 2464-VI та п. 22 Порядку функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Податкового кодексу України центральними органами виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 321 розроблено Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 23.07.2021 № 417 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2021 за № 1185/36807 (далі - Порядок № 417).
Порядок № 417 визначає процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок (п. 2).
Відповідно до п. 3 Порядку № 417 у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону);
помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника;
рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.
Згідно з п. 5 Порядку № 417 повернення коштів здійснюється у випадках:
1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556;
2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556;
3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями;
4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556;
5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.
Пунктом 6 Порядку № 417 визначено, що повернення здійснюється на підставі заяви Платника про повернення коштів.
У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Заява) подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.
Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.
Заява може бути подана Платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
До Заяви Платник обов'язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється Платником особисто.
Суд вказує, що доказів того, що позивач звертався до контролюючого органу з заявою про повернення надміру або помилково сплачених коштів позивачем у належний Порядком №417 спосіб не надано.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів дотримання позивачем наведеного порядку щодо звернення до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання повернути ОСОБА_1 , усі безпідставно отримані грошові кошти за виконавчим провадженням №73797992 від 12.01.2024, яке перебуває в провадженні Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі вимоги №-18638-13У від 12.11.2020, яка була видана Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, не підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі незгоди з бездіяльністю, діями та/або рішеннями відповідача щодо розгляду заяви про повернення коштів у відповідності до Порядку №417, у випадку її подання, позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду, якщо таке право по своїй суті і буде порушено.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №-18638-13У від 12.11.2020.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Запорізькій області здійснити коригування інтегрованої картки платника податку ОСОБА_1 виключивши з неї суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 37788,74 грн.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Головне управління ДПС у Запорізькій області (просп. Соборний, 166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44118663).
Повне судове рішення складено 08.11.2024.
Суддя Б.В. Богатинський