11 листопада 2024 року Справа № 280/9675/24
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 06 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2018 року включно;
стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, у відповідності до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 10 грудня 2018 року включно з розрахунку 4 391,21 гривня на місяць в сумі 40 937,40 гривень (сорок тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень сорок копійок);
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2017-2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення;
зобов'язати військову частішу НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2017-2018 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань ш 2017 рік, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 , у відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за весь час затримки виплати, а саме за період з 06 грудня 2016 року по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 22.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/9675/24 без виклику сторін.
01.11.2024 від відповідача до суду надійшов відзив вх. № 50074, в якому заявлено клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що з дня виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 - 10.12.2018 року, останній мав бути обізнаний про нібито порушення своїх прав та інтересів в тому числі і щодо нібито не проведення всіх необхідних нарахувань та виплат. Вказує, що позов мав бути поданий позивачем у тримісячний строк, починаючи з 19.07.2022 (дати набуття сили змінами до статті 233 КЗпП України), тобто до 19.10.2022 року, а оскільки з даним позовом позивач звернувся 17.10.2024 року, то строк звернення до суду був пропущений. Покликається на те, що до позову не додано заяви про поновлення строку звернення та не зазначено причин та/або обставин, які б могли бути визнані судом поважними при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Суд, розглянувши клопотання, вивчивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.
Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
У Рішенні від 12 квітня 2012 року №9-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод. У правовій державі звернення до суду є універсальним механізмом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (абзац п'ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення).
Таким чином, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Як зазначає КАС ВС у рішення від 06.04.2023 по зразковій справі № 260/3564/22, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд звертає увагу, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Однак, Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
При цьому, з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09 лютого 1999 №1-рп/99, від 13 травня 1997 року №1-зп, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження №Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Вказана позиція висловлена ВС КАС ВС у постанові від 03.10.2024 по справі № 460/25662/23, від 12.09.2024 по справі № 380/6701/24 та ін.
Крім того, як покликається позивач у позовній заяві, з листа відповідача від 27.09.2024 позивач дізнався, що в період з 06.12.2016 по 10.12.2018 індексацію грошового забезпечення йому не нараховано та не виплачено, нарахування та виплата індексації-різниці, у період з 01.03.2018 по 10.12.2018 не проводилось та нарахування та виплата одноразових видів грошового забезпечення у 2017-2018 роках здійснювалось без урахування при їх обчисленні сум індексації грошового забезпечення.
При цьому, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів у спростування таких доводів, не надано доказів повідомлення позивача про виплачені/невиплачені суми раніше.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Тож, відповідачем не надано доказів пропуску позивачем строку звернення до суду із даними позовними вимогами. Відтак, суд виходить з того, що строк звернення до суду позивачем дотримано.
Приймаючи до уваги вищевказані обставини, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 240, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на рішення суду.
Суддя Л.Я. Максименко