11 листопада 2024 року (09:05)Справа № 280/8584/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
13.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періодів роботи з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 у подвійному розмірі;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із зарахуванням до страхового стажу та врахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду роботи з 01.01.2004 року по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 у подвійному розмірі, починаючи з 18.04.2023.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що записами трудової книжки та довідками КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР підтверджуються періоди роботи з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 на відповідних посадах, який має бути зарахований у подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З урахуванням викладеного, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 18.09.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
27.09.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 44957), в якому останній зазначає, що для зарахування стажу роботи позивачці в подвійному розмірі з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019, правових підстав немає, оскільки це не передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже періоди роботи позивача після 01.01.2004 зараховані на загальних підставах, тобто в одинарному розмірі. Виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З 18.04.2023 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, при призначенні пенсії, відповідачем не зараховано позивачу до стажу роботи період її роботи з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 у КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР у подвійному розмірі у відповідності до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В подальшому, у 05.07.2024 позивач звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про зарахування до стажу вищезазначених періодів роботи у подвійному розмірі.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.07.2024 №13253-12580/Б-02/8/0800/24 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб), а за періоди до впровадження Реєстру застрахованих осіб (до 01.01.2004) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, тобто відповідно до статей 56-63 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788), а також даних, включених на підставі цих документів до Реєстру застрахованих осіб. Згідно зі статтею 60 Закону №1788 до стажу роботи в подвійному розмірі зараховуються періоди роботи до 1 січня 2004 року у лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, шо діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права па пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.10.2005 зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі згідно чинного законодавства (а.с.29).
Позивач не погодившись з діями відповідача звернулась із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з приписами ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 02.08.1988, остання з 14.04.2003 по 31.10.2005 працювала медичною сестрою у відділенні нейроінфекції протитуберкульозного диспансеру та з 02.02.2009 по 29.11.2019 медичною сестрою стаціонарного відділення КУ «Запорізький обласний центр з профілактики та боротьбі зі СНІДом» (а.с.45-48).
Разом з цим, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній від 07.09.2021 №102, виданої КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР, ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Інфекційна лікарні м.Запоріжжя (теперішній КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР) з 14.04.2003 по 31.10.2005 (стаж складає 02р 6міс 18дн) та виконувала роботу на посаді медичної сестри відділення №1, яка безпосередньо обслуговує хворих, що передбачено Списком №2 р. XXIV п.24а-2а (Постанова КМУ від 16.01.03 №36). Атестація робочих місць проводилась: 1-а у вересні 1997р. (Наказ № 91 від 05.09.97). Висновок зареєстрований у Держекспертизі 23.09.97 №6-00241-20; 2-а у грудні 2002р. (Наказ №158 від 30.12.2002). Висновок зареєстрований у Держекспертизі 09.09.2003 №65 (а.с.12).
Відповідно до довідки КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР від 07.09.2021 №103, ОСОБА_1 дійсно працювала на повний робочий день у КУ «Запорізький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» ЗОР (теперішній КНП «Обласна інфекційна клінічна лікарням ЗОР) на посаді медичної сестри стаціонарного відділення у період з 02.02.2009 по 29.11.2019 (стаж складає 10р 9міс 28дн). ОСОБА_1 контактувала з хворими на небезпечні інфекційні хвороби (Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та ВІЛ-інфекції), які входять до Переліку інфекційних хвороб, затверджених наказом МОЗ України від 19.07.1995 №133 і згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має право щодо зарахування в стаж роботи у подвійному розмірі (а.с.12 зворот).
Відповідачем не заперечується трудова діяльність позивача у вказані періоди на відповідних посадах, у відзиві на позов зазначено, що період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 зараховано в одинарному розмірі, заперечення висловлено лише щодо зарахування відповідного стажу в подвійному розмірі.
Відповідно до ст. 60 Закону №1788-XII, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Отже, спірним питанням в цій частині справи є встановлення належності займаних позивачем посад до посад, на які згідно ст. 60 Закону №1788-XII поширено пільговий порядок обчислення стажу.
Відповідно до змісту правового висновку Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, положення ст. 60 Закону №1788-XII застосовуються як до періодів трудової діяльності до 01.01.2004, так і до періодів трудової діяльності після 01.01.2004.
За змістом правового висновку Касаційного адміністративного суду, який міститься у постанові від 20.04.2022 у справі №214/3705/17, особа, яка отримує пенсію за віком згідно Закону №1058-ІV, має право заявляти вимоги про зарахування стажу роботи в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону №1788-XII.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002 №385, зокрема, затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, який містить, зокрема, Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом.
Отже, Центр з профілактики та боротьби зі СНІДом належить до закладу охорони здоров'я, в якому надається медична допомога осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, а тому робота у такому медичному закладі має бути зарахована до стажу роботи у подвійному розмірі.
Із роз'яснень Міністерства охорони здоров'я України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що «інфекційний заклад (відділення)» це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія).
Отже, стаж роботи на посаді медичної сестри з 01.01.2004 по 31.10.2005 у Інфекційній лікарні м. Запоріжжя та з 02.02.2009 по 29.11.2019 у КУ «Запорізький обласний центр з профілактики та боротьби зі СНІДом» ЗОР має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 22.12.2021 у справі №688/2916/17.
Таким чином, відповідачем протиправно не враховано період роботи позивача з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 до стажу її роботи у подвійному розмірі.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи позивача періодів роботи з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 у подвійному розмірі та зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу позивача у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з дня її призначення.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі періодів роботи з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати періоди роботи з 01.01.2004 по 31.10.2005 та з 02.02.2009 по 29.11.2019 до страхового стажу ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з чим провести їй перерахунок та виплату пенсії з 18.04.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.11.2024.
Суддя Ю.В. Калашник