08 листопада 2024 року Справа № 280/8332/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ»
до Тернопільської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АМТ" (далі - позивач) до Тернопільської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UА403000/2024/000018/2 від 01.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.04.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA403000/2024/000018/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів №2-№3, №6, №9, №14, №16-№19, №21-№23, №26-№27, №29-№31, №33, №41, №44-№46, №48-№50, №52-№53, №55, №57, №60-№71 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 11.09.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтею 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59, 63 МКУ. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 МКУ. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UА403000/2024/000018/2 від 01.04.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Просить у задоволені позову відмовити.
Ухвалою суду від 23.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
27.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією HEBEI SHUOXIN MACHINERY MANUFACTURING CO. LTD., CHINA (Китай) (далі - Продавець) зовнішньоекономічний контракт № SHU/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного контракту.
В подальшому компанією продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного контракту, специфікації від 01.09.2023 №2023-2, рахунку-фактури від 15.09.2023 за № SHU2023-2 було здійснено поставку товарів (запчастини).
Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".
Базис поставки FOB, визначений в Міжнародних торговельних правилах «Інкотермс 2010» покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Таким чином, складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів їх було задекларовано товариством до митного поста Тернопільської митниці за електронною митною декларацією (ЕМД), а саме:
- товари № 1 - № 75 в графі 31 ЕМД № 24UA403070000481U7 від 18.01.2024 (т.1, а.с. 185-205).
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 статті 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № SHU/1 від 27.03.2023; додаток (специфікація) до нього від від 01.09.2023 №2023-2; рахунок-фактура від 15.09.2023 за № SHU2023-2; пакувальний лист; договір комісії №1503-1 від 15.03.2023 та доручення №0108-1С від 01.08.2023.
Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України позивач надав митниці: договір фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022; заявка на перевезення №43 від 15.09.2023; коносамент №BW23090439 від 27.09.2023; рахунок №L70017 від 26.12.2023; акт виконаних робіт від 15.01.2024; довідка про транспортні витрати від 15.01.2024; накладна №042176 від 12.12.2023.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем було направлено позивачу електронне повідомлення з проханням відповідно до частини 2 статті 53 МКУ надати документи, а саме:
- рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ відповідач просив надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З листа №180301 від 18.03.2024 вбачається, що позивач додатково надав митниці комерційну пропозицію, прайс лист, платіжні інструкції №574 від 03.01.2024, №690 від 14.03.2024 та виписку з банківського рахунку за січень 2024 року, а також повідомив митницю, що усі наявні у позивача, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
01.04.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2024/000018/2 (т. 1, а.с. 11-18), відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів №2-№3, №6, №9, №14, №16-№19, №21-№23, №26-№27, №29-№31, №33, №41, №44-№46, №48-№50, №52-№53, №55, №57, №60-№71 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України, позивач задекларував зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № 24UА403070003494U0 від 12.04.2024.
Загальна різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 210983,80 грн.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2024/000018/2 від 01.04.2024 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
З рішення про коригування митної вартості № UA403000/2024/000018/2 від 01.04.2024 вбачається, що митним органом в якості розбіжності зазначено наступне : «митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. - каталоги, специфікації, виробника товару».
Стосовно цих розбіжностей суд зазначає наступне.
Строк для повної оплати товару згідно умов специфікації №2023-2 від 01.09.2023(п.6 специфікації) на день декларування та митного оформлення не настав, отже надання таких документів в повному обсязі було не можливе через їх відсутність у позивача.
З матеріалів справи вбачається, що листом №180301 від 18.03.2024 позивач надав до митниці платіжну інструкцію №574 від 03.01.2024 на підтвердження часткової оплати товару за специфікацією №2023-2 від 01.09.2023 та в якості інших бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару - виписку з банківського рахунку за січень 2024 року.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем додано платіжну інструкцію №873 від 18.06.2024 разом із заявою на купівлю валюти №1058 від 18.06.24024 на підтвердження повної оплати товару за специфікацією №2023-2 від 01.09.2023.
Щодо тверджень митниці відносно ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, слід зазначити, що вони також є необґрунтованими, оскільки згідно з частиною 3 статті 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Позивач у позовній заяві наголошує на тому, що у нього відсутні означені митницею документи. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ означені документи не відносяться до документів, які повинні надаватись для підтвердження митної вартості товарів.
Твердження митниці про ненадання каталогів, специфікацій виробника товару є необґрунтованим з огляду на те, що позивачем під час митного оформлення спірної товарної партії було надано специфікацію №2023-2 від 01.09.2023, прайс-лист та комерційну пропозицію виробника товару, які по своїй суті і є каталогами виробника товару. Згідно з частиною 3 статті 53 МКУ надання додаткових документів (каталоги виробника) на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. З тверджень позивача, що у нього відсутні каталоги виробника товару. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 МКУ каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання протирічить означеним правовим нормам.
Також митним органом в спірному рішенні в якості розбіжності зазначено наступне: «декларантом подано до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 27.03.2023№SHU. Всі доповнення і додатки до цього контракту мають юридичну силу, тільки якщо вони оформлені письмово і підписані повноважний представниками сторін, (п.10.2). Контракт від 27.03.2023NSHU, специфікацію (додаток) №2023-2 від 01.09.2023 подано без підписів повноважних представників»
Стосовно цих розбіжностей суд зазначає, що в п. 12 контракту від 27.03.2023 № SHU/1 та у специфікації №2023-2 від 01.09.2023 наявні підписи з печатками повноважних представників сторін.
Так, митним органом у спірному рішенні в якості розбіжності зазначено наступне: «Постава товару здійснюється на умовах FOB. Відповідно до положень Інкотермс-2010, термін FOB (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підляже сплаті, зокрема:- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; -витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;- витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої ст..53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактур (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавці договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомо, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка. Рахунок від 26.12.2023 № L70017 не містить відомостей щодо згаданих складових (в грошовому еквіваленті), а також відсутня інформація щодо підписанта, яким підтверджується така інформація. Згідно договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) від 27.12.2022 №2712/917/2022 «детальні умови морського та/ або наземного перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід'ємною частиною цього Договору» (п.1.3); надати Замовнику...акт наданих послуг (виконаних робіт) (п.2.4.) Заявка на перевезення та акт наданих послуг (виконаних робіт) до митного оформлення не подана. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом надано коносамент № BW23090439 від 27.09.2023 без відміток перевізника. Відповідно до залізничної накладної від 14.12.2023№ 042176 до виконання перевезення вантажу залізничним транспортом залучалась третя особа PCP«CARGO CONNECT Sp.z.o.o», POLSKA. Проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу.»
Щодо цих розбіжностей суд зазначає наступне.
Рахунок від 26.12.2023 № L70017 містить повну інформацію щодо числових значень, підтверджуючих понесені витрати по всьому маршруту транспортування вантажу - витрати на морське перевезення (788 дол.США), витрати залізничного перевезення від порту Гданськ до кордону України (1000 дол.США), витрати на перевезення по території України (1200 дол.США). Всього транспортні витрати по всьому маршруту склали - 2988 дол.США , що відповідає інформації, яка міститься в інших наданих позивачем документах.
З матеріалів справи вбачається, що спірна партія товару поставлялася на умовах поставки FOB. Ціна товару, зазначена у наданих позивачем документах, та включає в себе витрати з навантаження вантажу на борт судна. Складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення товару в порт призначення (до кордону України).
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 по справі №817/604/17 зазначив: «У розумінні "Інкотермс 2010" термін "франко борт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт. Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом».
Таким чином, витрати з навантаження/вивантаження не потребують додаткового виокремлення в грошовому еквіваленті.
Судом встановлено, що у рахунку від 26.12.2023 № L70017 вказані всі реквізити сторони перевізника: назва, юридична адреса, банківські реквізити, підпис та печатка. Отже, твердження митниці про відсутність інформації щодо підписанта не відповідає дійсності.
З матеріалів справи вбачається, що разом з ЕМД №24UA403070000481U7 від 18.01.2024 в день декларування позивачем були надані до митного органу заявка на перевезення №43 від 15.09.2023, акт виконаних робіт від 15.01.2024, що підтверджується гр.44 вищевказаної ЕМД.
Щодо твердження митниці про те, що коносамент № BW23090439 від 27.09.2023 не містить жодних відміток перевізника слід зазначити, що воно є помилковим, оскільки митницею не враховано, що наданий коносамент є телекс-релізом оригіналу коносамента, оформленого компанією «Global Container Lines Latvija SIA», як перевізником (фрахтувальником) за договором №2712/917/2022 від 27.12.2022.
Телекс-реліз - це електронне повідомлення, яке відправляється цією лінією або її агентом в порту навантаження в їх офіс в порту вивантаження електронною поштою або по операційній програмі судохідної компанії, інформуючи тим самим про те, що вантажовідправник або експортер здав один або всі оригінали коносамента, які були видані лінією в порту відвантаження і що товар може бути виданий конкретному вантажоотримувачу без надання ним оригіналу коносамента.
Телекс-реліз жодним чином не впливає на вартість товару, адже не містить вартісних показників. Відповідачем не доведено, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Тому доводи відповдіача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість товару, через те, що телекс-реліз коносаменту не містить жодних відміток перевізника є безпідставним.
Судом встановлено, що перевезення спірної товарної партії здійснювалось відповідно до укладеного договору фрахту №2712/917/2022 від 27.12.2022, згідно якого перевізником виступала компанія «Global Container Lines Latvija SIA».
З рахунку на оплату транспортних послуг № L70017 від 26.12.2023, акту виконаних робіт від 15.01.2024 та довідки про транспортні витрати від 15.01.2024 вбачається, що здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу - морським транспортом (для підтвердження факту здійснення морського перевезення видавався морський коносамент № BW23090439 від 27.09.2023) та наземним залізничним транспортом (накладна №042176 від 14.12.2023).
Відповідно до статті 128 Кодексу торговельного мореплавства України, умови морського перевезення вантажів визначаються договором. Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю морського транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".
Відповідно до статті 133 цього ж Кодексу, за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).
Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк.
Відповідно до частини статті 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
З наведеного вбачається, що спеціальними правовими нормами передбачена можливість для оператора мультимодального перевезення, яким в даному випадку виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA» залучення інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення та виставлення єдиного рахунку за надані послуги з перевезення, тобто компанія PCP«CARGO CONNECT Sp.z.o.o», POLSKA була залучена до виконання наземного перевезення основним перевізником.
Після виконання своїх обов'язків щодо перевезення вантажу, компанія перевізник виставила єдиний рахунок № L70017 від 26.12.2023 на оплату послуг з морського перевезення товару та його наземного перевезення.
На підставі зазначеного суд доходить висновку, що для декларанта транспортні витрати утворюються виключно згідно взаємодії з основним перевізником. В свою чергу залучення основним перевізником будь-яких суб'єктів (на виконання обов'язку "організувати перевезення") характеризує лише обраний спосіб виконання наявних у нього зобов'язань, який не змінює розмір відповідної складової митної вартості для позивача, котрий розрахунки здійснював виключно з основним перевізником.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.08.2020 по справі №804/4963/16.
З спірного рішення вбачається, що митним органом в якості розбіжності зазначено наступне: «Копії платіжної інструкції від 15.11.2023 №690 на суму 61563,0дол.США. не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар, оскільки неможливо співставити з поставкою оцінюваного товару, зокрема: - У графі 70 платіжної інструкції міститься посилання на реквізити документів, які не стосуються даної поставки, та не подано до митного оформлення; - Сума транзакції згідно з графою 32 платіжної інструкцій більша, ніж сума поставки за Рахунком від 26.12.2023 № L70017; - Не містять обов'язкових реквізитів, а саме підпис(и) [власноручний (і)/ електронний (і)] відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком (п.1 Порядку оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах».
Стосовно цих розбіжностей суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження оплати послуг з перевезення рахунком № L70017 від 26.12.2023 надано до митниці платіжну інструкцію від 14.03.2024 №690, у якій в графі 70 «Призначення платежу» зазначено, що оплата здійснена за п'ятьма рахунками одним платежем на загальну суму 61563,00 дол. США, у тому числі зазначений рахунок №L70017 від 26.12.2023. Вартість послуг з перевезення, зазначена у рахунку №L70017 від 26.12.2023 складає 2988,00 дол. США. Таким чином, загальна сума оплати, зазначена у платіжній інструкції та рахунку не можуть співпадати, оскільки відповідно до платіжної інструкції було здійснено загальну оплату послуг з перевезення за декількома рахунками. Здійснення оплати за декількома рахунками одним платежем не протирічить нормам діючого законодавства України, сума рахунку покривається сумою платіжної інструкції, тому твердження митниці в цій частині є безпідставними.
Вартість послуг з перевезення вантажу, здійсненого компанією «Global Container Lines Latvija SIA» додатково підтверджена наданими позивачем документами.
Твердження митниці про те, що платіжна інструкція від 14.03.2024 №690 не є достатнім підтвердженням оплати за оцінюваний товар не відповідає дійсності з огляду на наступне.
Банківський платіжний документ від 14.03.24024 №690 містить відмітки банку, що свідчить і про відповідність заповнення реквізитів даної платіжної інструкції в іноземній валюті вимогам розділу II Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, і про прийняття та його виконання банком.
Митним органом у спірному рішенні в якості розбіжності зазначено наступне:« Також, під час проведеного часткового митного огляду в частині доглянутого встановлено розбіжності опису товарів, в частині наявності артикулів, виробника та торговельних марок, товарів, що не відповідає заявленому в графі 31 митної декларації. Наданий прайс-лист від 07.08.2023 адресовано ТОВ "МОТОТЕХІМПОРТ"" і містить інформацію щодо товарів, виробника HEBEI SHUOXIN MACHINERY MANUFACTURING CO, LTD, однак за результатами митного огляду встановлено, що виробники товарів є різні.»
Стосовно цих розбіжностей суд зазначає наступне.
Прайс-лист є документам довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист не може вважатися первинними документами і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі та комерційній пропозиції певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА403000/2024/000018/2 від 01.04.2024 є протиправними та підлягає скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.
Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд звертає увагу позивача, що ним заявлено одну вимогу майнового характеру (ціна позову складає 210983,8 грн), за яку сплачено судовий збір в розмірі 3164,76 грн.
Частиною першою, другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028 грн.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тобто, при зверненні до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 2531,81 грн. За таких обставин, позивачем надміру сплачено судовий збір у сумі 632,95 грн.
За приписами статті 7 частини першої пункту 1 Закону № 3674-VI, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2531,81 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому питання про повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 632,95 грн. може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону № 3674-VI.
Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (69000, м.Запоріжжя, вул. Штабна, б. 13, код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, м. Тернопіль, вул. Текстильна, б. 38; код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів №UА403000/2024/000018/2 від 01.04.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2531,81 грн (дві тисячі п'ятсот тридцять одна гривня, вісімдесят одна копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова