14 листопада 2024 року Справа № 280/9535/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
14.10.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, що полягає у відмові в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 27.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області здійснити призначення, перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, з урахуванням виплачених сум. починаючи з 27.09.2024;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно Закону України №1788-ХІІ. Зазначає, що 27.09.2024 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки на підставі Закону України №1058-ІV. Проте відповідач відмовив у такому призначенні із посиланням на те, що позивач вже отримує пенсію за віком на підставі Закону України №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, чинним законодавством не передбачено можливості такого переведення. Вважає дії відповідача протиправними та просить позов задовольнити.
18.10.2024 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9535/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 31.10.2024 за вх. №49870. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а 27.09.2024 звернувся до відділу із заявою про перехід на пенсію за віком. Вказує, що у Головного управління ПФУ в Запорізькій області відсутні правові підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, оскільки дана норма застосовується лише під час призначення пенсії вперше. Додатково вказує, що пенсія за віком на пільгових умовах не іншим видом пенсії, пільга полягає у зниженні пенсійного віку при призначенні пенсії за віком на 10 років.
Позивачем надано відповідь на відзив, яка надійшла до суду 04.11.2024 за вх. №50232. Позивач заперечує проти позиції позивача, яка полягає у тому, що йому вже було призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що у 2011 році йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення", а він звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з 05.03.2011 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1.
27.09.2024 позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки.
Листом від 09.10.2024 № 17657-17375/Л-02/8-0800/24 на звернення позивача повідомлено, що вже призначено пенсію за віком, із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Зазначено, що підстави для перерахунку пенсії із застосуванням показників середньої заробітної плати за 2021-2023 роки відсутні.
Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про пенсійне забезпечення» за цим законом призначаються наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно п. "а" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції на час призначення пенсії позивачу) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Статтею 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено такі види пенсійних виплат: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Тобто, і Законом України “Про пенсійне забезпечення», на підставі якого позивачу призначено пенсію, і Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено такий вид пенсійних виплат як пенсія за віком.
Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно абзацу другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Отже, дія Закону України "Про пенсійне забезпечення" поширюється на визначення права особи на пенсію, тоді як умови виплати цієї пенсії регулюються нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсія за віком може призначатись як на загальних, так і на пільгових та спеціальних юридичних підставах. При цьому, під пільговим пенсіонуванням законодавець розуміє можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.
Таким чином, враховуючи те, що пенсія позивачу за віком на пільгових умовах призначена під час дії Закону №1058, то твердження позивача про те, що йому призначено пенсію за іншим Законом, а не за Законом №1058, є безпідставними, оскільки такі доводи суперечать положенням п.2 Прикінцевих положень Закону №1058, яким чітко визначено, що пільгові пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Посилання позивача на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у справах № 876/5312/17 не можуть бути застосовані у розглянутому спорі, оскільки такі висновки суду здійснені у правовідносинах, які не є подібними - за обставинами вказаних справ позивачам первісно пенсія була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», а в подальшому при виявленні особами бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, мало місце призначення пенсії за віком за Законом № 1058-IV.
З урахуванням викладеного, заява позивача від 27.09.2024 про перерахунок пенсії стосувалась призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2011 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058-ІV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 14.11.2024.
Суддя М.С. Лазаренко