11 листопада 2024 року м. Житомир справа № 640/18083/20
категорія 102090000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06 листопада 2019 року № 80111500004108 про скасування посвідки на тимчасове проживання.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та ґрунтується на припущеннях. Зазначив, що позивач тривалий час проживає на території України, приймаючи оскаржуване рішення відповідач не вказав фактичних обставин та доказів на підтвердження вчинення ним дій, які передбачені п.п.4 п.63 Порядку №322, які є необхідною підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання. Крім того, позивач вказує, що його не було повідомлено про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та не вручено його копію.
Справу було призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про обґрунтованість та законність прийняття оскаржуваного рішення, на підставі подання подання Управління стратегічних розслідувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області Національної поліції України про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу у зв'язку з тим, що його дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.
Дослідивши подані сторонами письмові докази суд встановив наступні обставини.
23 липня 2019 року між ОСОБА_1 та громадянкою України ОСОБА_2 було укладено шлюб.
В зв'язку із укладенням шлюбу із громадянкою України, позивачу була видана посвідка на тимчасове проживання та території України із строком дії до 30.07.2020.
06 листопала 2019 року Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області було прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання, виданої 31 липня 2019 року громадянину Азербайджану ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 на підставі п.п. 4 п. 63 постанови КМУ №322 від 25.04.2018.
Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 3 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» ( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 4 вказаного Закону іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 N 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, зазначеними у частинах другій - тринадцятій цієї статті, та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, на період, зазначений в частинах другій - дванадцятій цієї статті.
Частиною 3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частинами п'ятнадцятою та сімнадцятою статті 5 вказаного Закону встановлено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною п'ятнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування та документ, згідно з яким вони, відповідно до права країни походження іноземця або особи без громадянства, вважаються членами сім'ї особи, зазначеної в частинах другій - тринадцятій статті 4 цього Закону. Документ, що підтверджує належність до членів сім'ї, визнається дійсним в Україні у разі його легалізації, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України. Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - шістнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи: чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов'язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України; копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки. У разі продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземці та особи без громадянства додатково подають оригінал посвідки на тимчасове проживання. Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки.
Відповідно до частини вісімнадцятої статті 5 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок їх оформлення, виготовлення та видачі встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 55 зазначеного Закону визначено, що іноземець або особа без громадянства подає заяву про оформлення або продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання та відповідні документи, визначені цим Законом та Кабінетом Міністрів України, особисто або через свого представника на підставі довіреності до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. Територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, зобов'язаний надати іноземцю або особі без громадянства чи його представнику опис прийнятих документів з підписом уповноваженої особи, яка їх прийняла, зазначенням її посади, прізвища та імені і дати прийняття документів. Іноземець або особа без громадянства отримує посвідку на тимчасове проживання особисто.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Пунктом 1 Порядку №322 визначено, що посвідка на тимчасове проживання є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з пунктами 3 та 5 вказаного Порядку №322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто. Посвідка видається протягом 15 робочих днів з дати прийняття документів від іноземця або особи без громадянства.
Таким чином, посвідка на тимчасове проживання є документом, який підтверджує законність перебування іноземця на території України.
Відповідно до п.п. 4 ст. 63 Порядку №322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Статтею 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року №964-IV (у редакції на час виникнення спірних правоіідносин) національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, кібербезпеки та кіберзахисту, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що жодних дій, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України, проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності не вчиняв.
Відповідач, в свою чергу, як на обставину, яка зумовила наявність підстав для прийняття вказаного рішення посилається на факт отримання Управління стратегічних розслідувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області Національної поліції України за вх.Я» 44293/1/8101-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу у зв'язку з тим, що його дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.
Так, у поданні зазначено, що позивач зареєстрований у селі Агалі Зангіланської області і 29.06.2019 виїхав до Грузії. Раніше неодноразово судимий, а саме: 17.04. 1996 позивача засудили до позбавлення волі на 10 років; 28.02.2007 позивача засудили на 2 роки 6 місяців за ст. 134 (загроза вбивством чи заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю) Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки; 28.01.2009 засуджений до позбавлення волі на 1 рік та 6 місяців за ст. 182.2.3 (вимагання з метою зайняття великого розміру майна) та за ст. 228.4.1 (незаконне носіння вогнепальної зброї) Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки; 17.12.2014 засуджений до позбавлення волі на 6 місяців відповідно до ст. 234.1 (незаконне виготовлення, придбання, зберігання, транспортування, передача чи продаж наркотичних засобів, психотропних речовин) КК Азербайджанської Республіки. Разом з тим Управлінням встановлено, що позивач входить до кримінального середовища, що має вплив на криміногенні та соціально-економічні процеси на території Житомирської області, що становить загрозу національній безпеці та громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні
06.11.2019 ЦМУ ДМС за результатами розгляду зазначеного подання, керуючись п.п. 4 п, 63 Порядку № 322 прийнято рішення № 80111500004108 про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання в Україні № 800078414 від 30.07.2019.
Як вбачається із тексту оскаржуваного рішення про скасування посвідки, воно не містить посилань на підстави його прийняття, а також посилань на те, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Суд вважає, що будь-яка інформація (в тому числі органів національної поліції) може бути підставою для проведення міграційною службою перевірки та збору доказів щодо конкретної особи.
І така перевірка та обґрунтованість висновку про наявність в діях іноземця або особи без громадянства загрози національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є обов'язком ДМС.
Без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття ДМС рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у даній сфері, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №820/2230/17, від 11.12.2019 у справі № 240/6247/18, від 14.04.2020 у справі № 480/296/19.
Таким чином, суд доходить висновку, що при надходженні подання Управління стратегічних розслідувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області Національної поліції України за вх.Я» 44293/1/8101-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу у зв'язку з тим, що його дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повинно було перевірити вказані у ньому обставини та встановити, що дії особи загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, з зазначенням щодо цього відповідного обґрунтування.
Проте, матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на встановлення наявності підстав для застосування положень підпункту 4 ст. 63 Порядку №322, що останнім не заперечується.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь які докази причетності ОСОБА_1 до подій, про які йдеться в поданні Управління стратегічних розслідувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області Національної поліції України за вх.Я» 44293/1/8101-19.
Саме подання Управління стратегічних розслідувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області Національної поліції України за вх.Я» 44293/1/8101-19 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні позивачу у зв'язку з тим, що його дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають на території України.
До подання долучено лист інформаційний лист сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Житомирській області від 04.09.20 і9 № 793/23/01/2019 з якого вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований у селі Агалі Зангіланської області і 29.06.2019 виїхав до Грузії. Раніше неодноразово судимий, а саме, що : 17.04.1996 до позбавлення волі на 10 років; 28.02.2007 на 2 роки 6 місяців за ст. 134 (загроза вбивством чи заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю) Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки; 28.01.2009 до позбавлення волі на 1 рік та 6 місяців за ст. 182.2.3 (вимагання з метою зайняття великого розміру майна) та за ст. 228.4.1 (незаконне носіння вогнепальної зброї) Кримінального кодексу Азербайджанської Республіки; 17.12.2014 до позбавлення волі на 6 місяців відповідно до ст. 234.1 (незаконне виготовлення, придбання, зберігання, транспортування, передача чи продаж наркотичних засобів, психотропних речовин) КК Азербайджанської Республіки, однак жодних доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було.
Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, не мало належних та допустимих доказів позивач входить до кримінального середовища, що має вплив на криміногенні та соціально-економічні процеси на території Житомирської області, що становить загрозу національній безпеці та громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Отже, загальні підстави, умови, форми, основні ознаки правопорушення, що створюють їх склад, за що особу може бути притягнуто до одного з видів відповідальності та процедуру такого притягнення має визначати закон.
Вина у вчиненні злочину або адміністративному правопорушенні встановлюється в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення відповідно.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Таким чином, суд наголошує, що без проведення відповідної перевірки вказаних обставин, прийняття відповідачем рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Азербайджану ОСОБА_1 є лише формальністю та суперечить як діючому законодавству у даній сфері, так і вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.
В межах спірних правовідносин суд вважає, що відповідачем, крім іншого, не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача при відсутності будь-якої його вини в обставинах, що виникли та може вважатися неправомірним втручанням органу державної влади в сімейне життя позивача, оскільки безпідставне скасування посвідки на тимчасове проживання матиме наслідком видворення позивача за межі України.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом.
ЄСПЛ оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене ст.8 ЄКПЛ не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві.
Отже, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критерію необхідності у демократичному суспільстві, оскільки для позивача та членів його сім'ї скасування посвідки на тимчасове проживання має наслідком повну зміну способу життя родини, в складі якої наразі є двоє неповнолітніх дітей.
Аналіз обставин прийняття рішення від 06 листопада 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Азербайджану ОСОБА_1 дають підстави для висновку, що при його прийнятті порушено принцип верховенства права.
Крім того слід вказати, що відповідно до п. 65 Порядку №322 копія рішення про скасування посвідки надсилається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства рекомендованим листом не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня його прийняття.
Разом з тим, у матеріалах справи місяться копії повідомлень щодо направлення копії оскаржуваного рішення на адреси позивача та його дружини ОСОБА_2 , однак не надано доказів направлення цих повідомлень саме рекомендованими листами.
На підставі наведених вище обставин суд вважає, що рішення від 06 листопада 2019 року про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Азербайджану ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги слід задовольнити.
Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263, Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області ( вул. Березняківська, 4-а, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м.Києві та Київській області від 06 листопада 2019 року № 80111500004108 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянину Азербайджану ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
11.11.24