Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
12 листопада 2024 року Справа №200/7793/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність противоправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Єрьоміну Вікторію Анатоліївну, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу в періоди з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1 січня 2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1 січня 2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1 січня 2022 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: […] відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; […].
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, крім іншого, зазначаються відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
В порушення наведених приписів у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету.
При цьому відповідно до відомостей електронної системи «Діловодство спеціалізованого суду» представник позивача, адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, зареєстрована в підсистемі «Електронний суд» та має Електронний кабінет в Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС).
Згідно із абз. 2 ч. 5 ст. 18 КАС України Електронний кабінет - це персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), […].
Абзацом 3 ч. 8 ст. 18 КАС України встановлено, що особливості використання електронного підпису в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Відповідно до п. 2 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішення Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, вказане Положення визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистеми відеоконференцзв'язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; […].
Згідно з п. 18 цього Положення доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов'язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації.
Відповідно до абз. 3 п. 9 даного Положення Інструкція користувача Електронного кабінету […] розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою wiki.court.gov.ua.
Суддя зауважує, що розміщена за вказаною вебадресою Інструкція користувача Електронного кабінету має підрозділ «Кабінет користувача», який, у свою чергу, має підпідрозділ «Перевірка наявності кабінету користувача», за допомогою якого користувач Електронного кабінету має можливість перевірити наявність у сторін Електронного кабінету (https://wiki-ccs.court.gov.ua/w/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%8F%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%BA%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%83_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0).
Таким чином, представник позивача, будучі зареєстрованою у підсистемі (модулі) ЄСІТС, мала можливість отримати відомості про наявність у сторін Електронного кабінету та зазначити такі відомості у позовній заяві, але в порушення приписів ч. 1 ст. 160 КАС України не зробила цього.
При цьому, до позову додано квитанцію про відправку копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві, що свідчить про наявність у Військової частини НОМЕР_1 Електронного кабінету в ЄСІТС.
Разом із цим додані до позову документи не надають змоги встановити факт наявності або відсутності Електронного кабінету у позивача.
Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві має бути наведений перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, а згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги […].
В порушення наведених нормативно-правових приписів у позовній заяві наведено д в а переліку додатків до позовної заяви: перший перелік сформовано адвокатом Єрьоміною В.А. у тексті позовної заяви (який вставляється у електронний шаблон позовної заяви при її формуванні в ЄСІТС) та містить 8 позицій (1. Копія позовної заяви для Відповідача; 2. Копія паспорта (оригінал у позивача) 3. Копія РНОКПП (оригінал у позивача) 4. Копія військового квитка (оригінал у позивача) 5. Копія листа-відповіді 6. Ордер адвоката - для Суду 7. Копія свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю - для Суду 8. Копія посвідчення УБД (оригінал у позивача)), а іншій сформований електронною програмою ЄСІТС та має 3 позиції (1. Ордер.PDF, 2. Квитанція про надсилання стороні Військова частина НОМЕР_1 26614998.pdf, 3. Копія посвідчення УБД.PDF).
Фактично до позовної заяви додано додатки, зазначені в останньому переліку документів - копія ордеру, квитанція про надсилання Військовій частині НОМЕР_1 позову та копія посвідчення УБД (у PDF-форматі).
На підставі викладено, суддя висновує, що у порушення п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України до позову не додано копію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю (яка вказана в першому переліку додатків до позову), а у порушення ч. 4 ст. 161 т а п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України до позовної заяви не додані документи, на які позивач посилається у позові (копії паспорту позивача, реєстраційної картки платника податків та листа-відповіді відповідача).
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви має з'ясувати, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. […] Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 4 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
У постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 8 лютого 2024 року у справі № 640/22254/21, від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23 Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення, в тому числі індексації цього грошового забезпечення) за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023року у справі № 260/3564/22, від25квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.
Заробітна плата (грошове забезпечення) є періодичним платежем.
Відповідно до п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий.
Отже, про виплату грошового забезпечення в неналежному розмірі за період з 19 липня 2022 року позивачу мало бути відомо при проведенні виплати за попередній місяць, а про виплату у 2024 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги у та грошової допомоги на оздоровлення - під час отримання даних одноразових складових грошового забезпечення.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що про порушення прав стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року позивач мав дізнатись не пізніше: 31 серпня 2022 року (за липень 2022 року), 30 вересня 2022 року (за серпень 2022 року), […] 31 червня 2024 року (за травень 2024 року), а про порушення виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення - під час отримання даних одноразових складових грошового забезпечення у місяці їх виплати.
Дану позовну заяву подано до суду 7 листопада 2024 року.
Отже, позовну заяву в частині позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року подано до Донецького окружного адміністративного суду із пропуском строку для такого звернення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, які стосуються грошового забезпечення позивача після 19 липня 2022 року, та докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. […]
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 18, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 172, 256 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність противоправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів після отримання даної ухвали шляхом надання суду:
1) уточненої позовної заяви із зазначенням у ній, відомостей про наявність/відсутність у позивача Електронного кабінету в Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (в її окремому модулі);
2) доказів що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, згідно з наведеним у позовній заяві переліком додатків;
2) заяви про поновлення строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог, які стосуються виплати грошового забезпечення за період з 20 липня 2022 року по 20 травня 2023 року - із зазначенням підстав, які можуть свідчити про поважність причин пропуску такого строку та наданням доказів на підтвердження зазначеного.
Роз'яснити позивачу, що зазначені документи мають бути направлені до Донецького окружного адміністративного суду або через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС (якщо позов подається в електронній формі) або у паперовій формі (якщо позов подається через поштові служби, нарочно або за допомогою кур'єрської доставки).
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна