Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 листопада 2024 року Справа№200/7065/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Чернівецькій області
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про:
- визнання протиправними дій щодо не поновлення та невиплати заборгованості з пенсійних виплат з 01 травня 2023 року по даний час;
- зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії, а також сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 01 травня 2023 року.
В обґрунтування позову зазначає, що є одержувачем пенсії по втраті годувальника та є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецька.
У період з 01.05.2023 року позивачу було припинено виплату пенсії без повідомлення причин.
На звернення адвоката позивача від 16.09.2024 року відповідач листом від 23.09.2024 року повідомив, що відповідно до пункту 16 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. № 1596 (зі змінами), АТ «Ощадний Банк України» листом від 19.10.2022 №122.14- 13/381надав інформацію, що по рахунку гр. ОСОБА_1 за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 були відсутні зняття пенсійних коштів.
Протягом року ідентифікація особи в банківській установі не здійснювалась.
Згідно довідки Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 04.05.2023 №143 гр. ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в електронній пенсійній справі не зареєстрована та не проживає.
Оскільки нова заява про виплату пенсії через поточний рахунок у банку гр. ОСОБА_1 або банківською установою не надавалась, та особистого звернення до органу Пенсійного фонду не було, виплату пенсії з травня 2023 року було призупинено до проведення відповідної ідентифікації особи.
Станом на 23.09.2024 розпоряджень щодо поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 на опрацювання не надходило.
Окрім того, зазначає, що безпосередньо сама позивач зверталась із заявою про проведення ідентифікації через електронний кабінет пенсіонера за допомогою Дія. підпис (дата звернення 31.07.2024р о 08:59), проте 31.07.2024р. їй було в цьому відмовлено.
Позивач не погоджується з такими діями відповідача, тому звернулася до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року вказаний позов залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку для подання даного позову та поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 06.11.2024 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії в разі втрати годувальника зі статусом внутрішньо переміщеної особи (94 особливість).
16.09.2024 та на вебпортал Пенсійного фонду України надійшло звернення позивача щодо припинення виплати пенсії.
23.09.2024 Головне управління повідомило позивача листом за вих. №2400-1705- 8/38802 щодо припинення виплати.
24.09.2024 ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління із заявою про можливість поновлення виплати пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1384 від 27.12.2023 внесені зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637, які передбачають, що фізична ідентифікація внутрішньо переміщеної особи, яка одержує пенсію через поточний рахунок в установі акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», проводиться акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» кожні шість місяців з дня відкриття рахунка або з дня проведення попередньої фізичної ідентифікації.
Вказує, що АТ «Ощадбанк» листом від 19.10.2022 №122.14-13/381 повідомив орган Пенсійного фонду, що на банківському рахунку за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 були відсутні зняття пенсійних коштів, протягом року ідентифікація особи в банківській установі не здійснювалась. Згідно довідки Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 04.05.2023 №143 ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 не зареєстрована та не проживає. Оскільки нова заява про виплату пенсії через поточний рахунок у банку ОСОБА_1 або банківською установою не надавалась, та особистого звернення до органу Пенсійного фонду не було, виплату пенсії з травня 2023 року було призупинено до проведення відповідної ідентифікації особи.
Наголошує, що дії управління не суперечать чинному законодавству, тому просив відмовити в позові ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 . Згідно з паспортними даними позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 13.09.2017 року та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач перебуває на обліку відповідача, як одержувач пенсії по втраті годувальника, що підтверджено пенсійним посвідченням від 19.03.2012 року та не спростовується сторонами.
Оскільки з 01.05.2023 року позивачу було припинено виплату пенсії без повідомлення причин, адвокат позивача 16.09.2024 року звернувся з зазначеного питання до управління з запитом.
Відповідач листом від 23.09.2024 року повідомив, що відповідно до пункту 16 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999р. № 1596 (зі змінами), АТ «Ощадний Банк України» листом від 19.10.2022 №122.14- 13/381надав інформацію, що по рахунку гр. ОСОБА_1 за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 були відсутні зняття пенсійних коштів.
Протягом року ідентифікація особи в банківській установі не здійснювалась.
Згідно довідки Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 04.05.2023 №143 гр. ОСОБА_1 за адресою, зазначеною в електронній пенсійній справі не зареєстрована та не проживає.
Оскільки нова заява про виплату пенсії через поточний рахунок у банку гр. ОСОБА_1 або банківською установою не надавалась, та особистого звернення до органу Пенсійного фонду не було, виплату пенсії з травня 2023 року було призупинено до проведення відповідної ідентифікації особи.
Станом на 23.09.2024 розпоряджень щодо поновлення виплати пенсії гр. ОСОБА_1 на опрацювання не надходило.
Крім того, позивач безпосередньо зверталась до управління із заявою про проведення ідентифікації через електронний кабінет пенсіонера за допомогою Дія. підпис, дата звернення 31.07.2024 року, проте 31.07.2024 року їй було в цьому відмовлено.
Таким чином, спірним питанням даної справи є невиплата пенсії позивачу у зв'язку із не проходженням ним фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 4 Закону № 1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з приписами ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Статтею 7 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за певними принципами, до яких у тому числі віднесено принципи законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 зазначеного Закону, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене статтею 49 Закону № 1058-IV.
Так, згідно з положеннями частини першої зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
Статтею 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Суд зазначає, що законами про пенсійне забезпечення, у тому числі Законом № 1058-IV, не передбачено такої підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії, як «не проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеної особи».
Конституційний Суд України в рішенні від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Практикою Європейського суду з прав людини встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об'єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення від 7 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (Заява N 10441/06), п. п. 48, 49).
Разом з тим, Постановою Уряду від 08.08.2023 року № 837 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.99 року у № 1596 і від 05.11.2014 року № 637» передбачено, що для отримання виплат у 2024 році особи із числа ВПО мають пройти ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду.
Крім того, обов'язок періодично (кожні три або шість місяців) проходити фізичну ідентифікацію в АТ «Ощадбанк» було визначено для осіб, які до 24.02.2022 набули статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
До кінця березня 2024 року фізична ідентифікація проводилася для тих українських пенсіонерів, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 року та отримують виплати через АТ «Ощадбанк».
У зв'язку з тим, що позивач не пройшла фізичну ідентифікацію, виплату пенсію з 01.05.2023 року було припинено.
Проте, суд вважає посилання відповідача на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», як підставу для припинення виплати пенсії позивачу протиправним та таким, що не відповідає фундаментальним основам існування та розвитку Українського народу, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Пунктом 1 Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було вилучено з переліку документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, визначених Законом України від 11.12.2003 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Пунктом 4 частини 2 розділу І Закону України від 24.12.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» доповнена частина 1 статті 4 Закону України від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яка наголошує, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону
Частина 1 статті 12 Закону № 1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб і такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла кримінальне правопорушення: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; вчинення кримінального правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або військового кримінального правопорушення; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості. Цей перелік є вичерпним
Постановою Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 637 від 05.11.2014, встановлено, що продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 року, передбачено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.
Аналогічна позиція відображена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 263/7763/17, від 06.01.2021 у справі № 120/2914/19-а.
Вказана справа є типовою відносно зразкової справи про припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі № 805/402/18 (постанова Верховного Суду від 03.05.2018, яка була залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018), і правові висновки здійснені в цій справі Касаційним адміністративним судом в складі Верховного Суду можуть бути застосованими до вказаних правовідносин.
Враховуючи, що пенсія за віком чи по втраті годувальника є виплатою довічною та постійною, а також встановлені судом протиправні дії щодо припинення виплати пенсії без прийняття відповідного рішення, неповідомлення позивача про факт призупинення його пенсії, то такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують конституційні права позивача.
Водночас, статтею 7 Закону України № 1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на зобов'язанні держави забезпечувати конституційні права і свободи, а саме: «держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини» (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону № 1706-VІІ встановлено, що Кабінет Міністрів України: координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.
При цьому, положення Закону № 1706-VII нe визначають правила, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення або організацію та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення та не надає Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.
Змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що для отримання пенсії, позивач повинен пройти фізичну ідентифікацію внутрішньо переміщеної особи, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» від 03 грудня 2019 року № 324-IX органам, що здійснюють державні виплати, надано повноваження приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат. Ця норма в частині наданих повноважень кореспондується з приписами п. 9 Порядку здійснення верифікації та моніторингу державних виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136.
При цьому, прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат (ч. 3 ст. 16 Закону № 324-IX).
Таким чином, наведена норма статті 16 Закону № 324-IX є бланкетною та в частині визначення наявності підстав для припинення виплати пенсії відсилає до приписів Закону № 1058-IV.
Єдиною такою підставою в статті 49 Закону № 1058-IV у контексті приписів Закону № 324-IX є призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості.
Судом встановлено, що виплата пенсії позивачу припинена з 01.05.2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 року № 1384, у зв'язку з відсутністю інформації про ідентифікацію.
Оскільки відповідачем не надано доказів, що пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, то підстав для припинення її виплати немає.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ним спеціального правового статусу зберігається право власності, інші права на майно.
Стаття 1 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950) з Протоколами № 1, 4, 6, 7, 12, 13 та 16, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» з поправками, внесеними відповідно до положень Протоколів № 11, 14 та 15 визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями ст. 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що оскільки припинення відповідачем виплати пенсії відбулося не у спосіб, що передбачений законом, з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції має місце втручання відповідачем у право власності позивача, і таке втручання не є законним.
Також слід зазначити, що, у ст. 49 Закону № 1058-IV визначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, у частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Таким чином, можливість припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення діючим законодавством України не передбачена.
В матеріалах справи рішення щодо припинення виплати пенсії з 01.05.2023 року відсутнє. Відповідачем у відзиві на позовну заяву підтверджено, що Пенсійним фондом рішення щодо припинення позивачу виплати пенсії не приймалося.
За вказаними обставинами суд дійшов висновку, що відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.
Враховуючи наведене, відповідачем порушено вимоги ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 243/6391/17, від 07.02.2019 у справі № 408/2686/17, від 30.05.2019 у справі № 425/1485/17, від 17.08.2021 у справі № 235/1083/17, від 21.10.2021 у справі № 759/2038/17, від 22.12.2021 у справі № 752/15827/17.
За встановлених обставин справи суд доходить висновку, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправними та такими, що порушують право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню у спосіб визначений позивачем: зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 01.05.2023 року
Стосовно вимоги про зобов'язання відповідача виплатити заборгованість по пенсії, яка виникла з 01.05.2023 року суд зазначає, що вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, вона охоплюється вимогою про зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії з 01.05.2023 року.
Крім того, згідно інформацією, повідомленою відповідачем у відзиві виплата пенсії припинена з 01.05.2023 року, тому з вказаної дати нарахування пенсії позивачу не здійснювалося, а відтак заборгованість з пенсії на дату прийняття рішення відсутня.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; фактична адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 40329345) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01 травня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 01 травня 2023 року.
В решті вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 40329345) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 листопада 2024 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова