Справа № 420/28713/24
07 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 р. по справі № 420/34890/23 з 01.02.2021 р., з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.09.2024 р. ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 76 % на 70 % грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. в розмірі 76 % грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, з виплатою пенсії без обмеження її максимальним розміром.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 420/34890/23 16.08.2024 р. відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. Однак, після проведення даного перерахунку відповідач протиправно обмежив виплату позивачу пенсії. Крім того, при цьому, з незрозумілих підстав при проведенні даного перерахунку відповідачем було протиправно зменшено основний розмір пенсії позивача з 76 % на 70 % врахованого грошового забезпечення. Натомість позивачу після звільнення призначено та виплачувалась пенсія за вислугу років, та основний розмір пенсії за 27 років військової служби було встановлено в розмірі 76% грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, свої права порушеними, а тому звернувся до суду для захисту своїх прав.
Ухвалою від 16.09.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Дану ухвалу разом з позовної заявою та додатками доставлено до електронного кабінету відповідача 17.09.2024 р.
02.10.2024 р. відповідач повідомив про неможливість надати суду матеріали пенсійної справи позивача, оскільки дана пенсійна справа на час воєнного стану знаходиться на зберіганні поза межами Одеської області.
Станом на 07.11.2024 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та йому з 01.11.2005 р. призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 76 % грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 420/34890/23, яке набрало законної сили 30.04.2024 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 р. на підставі довідки від 24.10.2023 р. №ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р., з 01.02.2022 р. на підставі довідки від 24.10.2023 р. № ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 р., з 01.02.2023 р. на підставі довідки від 24.10.2023 р. № ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 р., з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2021 р. на підставі довідки від 24.10.2023 р. № ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р., з 01.02.2022 р. на підставі довідки від 24.10.2023 р. № ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 р., з 01.02.2023 р. на підставі довідки від 24.10.2023 № ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 р., з урахуванням грошового забезпечення, визначеного в указаних довідках, виданих ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання даного судового рішення відповідач 16.08.2024 р. здійснив перерахунок пенсії позивача:
з 01.02.2021 р. розмір пенсії (з надбавками) визначено у сумі 22014,08 грн. з урахуванням максимального розміру пенсії 17690,00 грн.;
з 01.02.2022 р. розмір пенсії (з надбавками) визначено у сумі 24049,28 грн. з урахуванням максимального розміру пенсії 19340,00 грн.;
з 01.02.2023 р. розмір пенсії (з надбавками) визначено у сумі 33750,60 грн. з урахуванням максимального розміру пенсії 23248,33 грн.;
з 01.03.2024 р. розмір пенсії (з надбавками) визначено у сумі 35317,60 грн. з урахуванням максимального розміру пенсії 24748,33 грн.
з 01.09.2024 р. розмір пенсії (з надбавками) визначено у сумі 35317,60 грн. з урахуванням максимального розміру пенсії 24748,33 грн.
Крім того, на виконання вказаного рішення суду 16.08.2024 р. зменшено з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.09.2024 р. розмір грошового забезпечення до 70 %.
21.08.2024 р. представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо надання інформації про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Листом від 28.08.2024 р. № 1500-0310-8/132955 відповідач повідомив позивачу, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 01.11.2005 р. відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 76% відповідних сум грошового забезпечення. Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 р. по справі № 420/34890/23 ОСОБА_1 16.08.2024 проведено уточнений перерахунок пенсії у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення, який залишається незмінним. Відповідно до статті 13 Закону максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).
Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії щодо зменшення основного розміру грошового забезпечення з 76 % до 70 %, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років з 01.11.2005 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з вислуги 27 років, в розмірі 76 % від суми грошового забезпечення.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
В подальшому до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни згідно із Законом від 27.03.2014 р. № 1166-VII, якими цифру "80" замінено цифрою "70".
Тобто, зміна встановленого Законом максимального розміру пенсії (70 % сум грошового забезпечення) відбулася вже після призначення позивачу пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна розміру пенсії позивача з 76 % до 70 % суми грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законом № 1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70 % грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при первинному призначенні пенсій. Тому відповідач при перерахунку пенсії позивача повинен був застосувати норми ч.2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, якою максимальний розмір грошового забезпечення для призначення пенсії встановлювався не більше 90 % від розміру грошового забезпечення.
Аналогічні висновки щодо протиправності зменшення відсоткового значення розміру грошового забезпечення при перерахунку пенсії викладені в рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 р. у зразковій справі № 240/5401/18.
Положеннями ч.5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії з 76 % до 70 % при здійсненні її перерахунку з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р.
Таким чином, дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. з 76 % до 70 % грошового забезпечення є протиправними, у зв'язку з чим відповідача необхідно зобов'язати здійснити перерахунок та виплату з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. позивачу пенсії, виходячи із основного її розміру 76 % грошового забезпечення.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність2.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Судом встановлено, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 по справі № 420/34890/23, ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі підготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 довідок від 24.10.2023 р. № ЮО106906 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р., з 01.01.2022 р., з 01.01.2023 р. та починаючи з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. застосовано обмеження розміру пенсії максимальним розміром.
Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).
Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов'язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.
Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.
Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.
Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Крім того, суд враховує, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч.3 ст.7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Окрім цього, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).
Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 р. у справі № 520/2098/19.
При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.
У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р.
Суд звертає увагу, що закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належать застосуванню норми ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яке має пряму дію, а тому відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним розміром з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. при здійснені перерахунку пенсії, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії позивача з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. максимальним розміром та зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р. перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -
встановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) щодо зменшення розміру перерахованої пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.02.2021 р., з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р. та з 01.09.2024 р. з 76 % на 70 % грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 01.02.2021, з 01.02.2022 р., з 01.02.2023 р., з 01.03.2024 р., з 01.09.2024 р., виходячи з основного розміру 76 % грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко