Справа № 420/8088/24
06 листопада 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Свиди Л.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення розміру пенсії за віком позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплачу пенсії за віком позивачу з моменту призначення, з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періоду роботи позивача на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.
За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.
Позов обґрунтований позивачем тим, що 03.09.2014 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років довічно відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 03.09.2018 року виплата пенсії за вислугу років припинена у зв'язку із працевлаштуванням позивача на посаді, яка дає право на цей вид пенсії. За заявою позивача в 2023 році та долученими документами Головним управлінням поновлено пенсію за вислугу років позивачу та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при страховому стажі 40 років 1 місяць (враховано по 31.03.2023 року) середньомісячній заробітній платі 13094,61 грн. (коефіцієнт заробітку - 1,76834 х 7405,03 грн. - середній заробіток за 2014-2016 роки х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14, 1,197), обчисленій за період з 01.07.1995 року по 30.06.2000 року згідно з довідкою про заробітну плату, з 01.07.2000 року по 31.08.2014 року згідно даних персоніфікованого обліку. В серпні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку призначеної пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки. Проте, листом від 24.01.2024 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії у зв'язку із відсутністю підстав для здійснення перерахунку. Крім того, позивач зазначив, що має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, проте відповідачем вказаної грошової допомоги йому не нараховано та не виплачено. Позивач не погодився із діями відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки при призначенні пенсії та не нарахуванням грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.
Відзив на позовну заяву до суду від відповідача не надійшов.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З 03.09.2014 року ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 03.09.2018 року виплата пенсії ОСОБА_1 припинена.
ОСОБА_1 з 02.08.2023 року відповідно до її заяви поновлено виплату пенсії та переведено на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 03.10.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило позивачу на його заяву про те, що оскільки ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років, для врахування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (за 2020-2022 роки) законних підстав не має.
Позивач не погодився із протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком та звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
При цьому, після призначення пенсії за вислугу років, позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернувся вперше. Відтак, пенсія позивачу повинна була бути призначена на підставі положень частини 2 статті 40 Закону №1058-ІV.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), згідно якої у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач за призначенням пенсії за віком звернувся 02.08.2023 року, тому три роки які передують року звернення за призначенням пенсії будуть 2020 - 2022 роки.
Проте, відповідач при призначенні пенсії за віком застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в України за 2014-2016 роки.
Таким чином, у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення» за вислугу років, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Відтак, при призначенні позивачу у 2023 році пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №577/2457/17 (провадження №К/9901/19962/18), що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України, суд враховує до спірних правовідносин.
Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком за Законом №1058-ІV, при обчисленні його пенсії у відповідності до вимог ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» повинен враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021 та 2022 роки, у зв'язку із чим дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком є протиправними.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком, у суду є всі підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплачу пенсії за віком з 02.08.2023 року відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періоду роботи позивача на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 з 03.09.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримувала пенсію за вислугу років.
З 03.09.2018 року ОСОБА_1 виплату пенсії було припинено у зв'язку із працевлаштуванням на посаду, яка дає право на цей вид пенсії.
На підставі поданої заяви від 02.08.2023 року позивачу поновлено пенсію за вислугу років та переведено з 02.08.2023 року (досягнення пенсійного віку) з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.
Позивач не погодившись з діями відповідача, які виразились у невиплаті їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами чинного законодавства, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Пунктом 5 «Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 «Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22.02.2018 року у справі №310/3774/17, від 27.11.2018 року у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 року у справі №350/294/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив: «Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, відповідно до пункту 5 «Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії».
Також, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 року у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), обставини якої є подібними, дійшов наступного висновку: «умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту з моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».
З матеріалів справи вбачається, що пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» була призначена ОСОБА_1 з 03.09.2014 року та виплачувалась до 03.09.2018 року, а з 03.09.2018 року виплата пенсії була призупинена в зв'язку з працевлаштуванням.
Тобто, до призначення позивачу пенсії за віком (02.08.2023 року) на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ОСОБА_1 призначалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку вона отримувала в період з 03.09.2014 року до 03.09.2018 року, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно зобов'язувати нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періоду роботи позивача на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови позивачу у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні позивачу пенсії за віком, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплачу пенсії за віком з 02.08.2023 року відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум, а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обчислення розміру пенсії за віком позивача без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки з урахуванням раніше виплачених сум, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплачу пенсії за віком позивачу з моменту призначення, з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком у розмірі 10 (десяти) місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до вимог п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням періоду роботи позивача на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу, який дає право на отримання пенсії за вислугу років - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у застосуванні заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020-2022 роки при призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплачу пенсії за віком з 02.08.2023 року відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА