Номер провадження: 22-ц/813/5455/24
Справа № 519/1806/23
Головуючий у першій інстанції Лемець С.П.
Доповідач Назарова М. В.
05.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Южного міського суду Одеської області від 29 лютого 2024 року, ухвалене Южним міським судом Одеської області у складі судді Лемця С.П. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна,
У листопаді 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги позову обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з квартири загальною площею 51,05 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка є внучатою племінницею померлої ОСОБА_3 , у зв'язку із чим ІНФОРМАЦІЯ_2 померлою було складено заповіт. За заповітом спадкоємцями на квартиру АДРЕСА_2 визначено позивачку та її чоловіка ОСОБА_2 .
У лютому 2022 року позивачка припинила шлюбні відносини із відповідачем, сторони припинили ведення спільного господарства та почали проживати окремо один від одного.
У цей же час ОСОБА_3 в силу похилого віку вже потребувала постійного догляду. У зв'язку із цими обставинами, позивачем та її батьком ОСОБА_4 спільно прийнято рішення щодо переїзду ОСОБА_3 та позивачки на постійне проживання за адресою: АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_4 .
З лютого 2022 року позивачка проживала зі своїми дітьми, батьками та ОСОБА_3 по день смерті останньою за адресою: АДРЕСА_3 .
Після смерті ОСОБА_3 всіма заходами з приводу її поховання займалась позивачка та її батько ОСОБА_4 .
У травні 2023 року позивачка звернулась до відповідача із проханням надати згоду на тимчасовий виїзд за кордон України спільної доньки сторін ОСОБА_5 , яка займається танцями та приймає участь і міжнародних змаганнях. 19 травня 2023 року позивач та відповідач зустрілись у приватного нотаріуса з приводу надання згоди на виїзд доньки за кордон та, крім того, позивачка підняла питання щодо отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 . Приватний нотаріус роз'яснила, що внаслідок введення воєнного стану строк прийняття спадщини збільшено до десяти місяців, тому строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спливає 18 жовтня 2023 року. Окрім того, приватний нотаріус роз'яснила, що спадкоємці, які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважаються такими, що прийняли спадщину, та рекомендувала звернутись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
02 жовтня 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьової О.В. та подала заяву про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом було надано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 жовтня 2023 року та повідомлено позивачу, що у зв'язку з тим, що нею не було подано заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, та згідно інформації відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1737/09-03 від 14.06.2023 щодо зареєстрованих осіб за останнім місцем проживання та реєстрації спадкодавця станом на день його смерті18 грудня 2022 року, ОСОБА_1 не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то ж не вважається такою, що спадщину прийняла згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України. Інший спадкоємець за заповітом, який спадщину прийняв - ОСОБА_2 , не надавав свою згоду на подання заяви про прийняття спадщини у порядку ч. 2 ст. 1272 Цивільного кодексу України, а тому позивач не може претендувати на оформлення права на спадщину за заповітом.
Також, приватним нотаріусом Позивачу було роз'яснено, що відповідно до ст. 1270, 1272 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, а також зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Вказана норма діяла з 29.06.2022 згідно з Постановою КМ № 719 від 24 червня 2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» та припинила свою дію 19 червня 2023 року згідно постанови КМУ від 9 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану». Таким чином, в момент відкриття спадщини 18 грудня 2022 року діяла норма, за якою перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Керуючись вказаними нормами позивачка була впевнена, що строк вступу у спадщину закінчується 18.10.2023.
З огляду на вищевикладене, позивачка вважає, що строк вступу у спадщину нею пропущено з поважних причин.
Крім того, позивачка вважала себе такою, що прийняла спадщину оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, але за іншим місцем проживання, відмінним від реєстрації як спадкоємця, так і спадкодавця.
05 грудня 2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у позовних вимогах позивачки відмовити та зазначає, що 19 травня 2023 року вони разом з позивачкою ходили до нотаріуса для оформлення заяви про згоду на тимчасовий виїзд дитини за кордон України. Під час оформлення вказаної заяви підняли тему щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . У ході розмови з нотаріусом їм обом було роз'яснено про те, що вони вчасно звернулись з питання прийняття спадщини, оскільки у законодавстві виникли зміни щодо строків прийняття спадщини, а тому замість строку на прийняття спадщини 10 місяців знову повертаються 6 місяців.
У зв'язку з вказаними роз'ясненнями, аби не пропустити строки на прийняття спадщини, сторони запланували на 23 травня 2023 року зустріч у нотаріуса для написання заяв про прийняття спадщини.
Крім того, позивачка у день складання заяви щодо надання дозволу виїзду за кордон України (19.05.2023) надала документи по спадщині нотаріусу (свідоцтво про право власності, тощо). Напередодні, 23.05.2023 відповідач зателефонував нотаріусу для узгодження зустрічі, однак дізнався, що позивачка 20.05.2023 забрала усі документи щодо спадщини без будь-яких пояснень.
11 грудня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої сторона позивача просить позовні вимоги задовольнити та наголошує про наявність поважних причин пропущення строку саме за обставин існування різних законодавчих актів, які були відомі позивачу. Позивачка не є фахівцем у праві та не могла бути обізнаною про можливість визнання нормативного акту Верховним Судом таким, що суперечить іншим нормативним актам та виснувати про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» не підлягає застосуванню.
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 29 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова Олеся Володимирівна.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення Южного міського суду Одеської області від 29 лютого 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводами апеляційної скарги є те, що саме у нотаріуса їй стало відомо про те, що перебіг строку прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, вказана норма діяла з 29.06.2022 згідно з Постановою КМ № 719 від 24.06.2022 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» та припинила свою дію 19.06.2023 згідно постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних, ресурсів в умовах воєнного стану».
Позивачка не є фахівцем у праві та не могла бути обізнаною про можливість визнання нормативного акту Верховним судом таким, що суперечить іншим нормативним актам та виснувати про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» не підлягає застосуванню.
Позивачка покладалася на роз'яснення іншого нотаріуса (як фахівця у спадкових справах) щодо збільшених строків прийняття спадщини з 6 місяців до 10 місяців після смерті особи.
Судом першої інстанції не було враховано й суперечливу поведінку відповідача, який звертаючись до приватного нотаріуса Кармасьової О.В. із заявою про прийняття спадщини не вказав правильні дані позивачки як іншого спадкоємця за заповітом, а саме: не вказав її номер телефону, правильної адреси її місця проживання.
Крім того, позивачка зазначає, що відповідач не є членом сім'ї померлої ОСОБА_3 , оскільки шлюб розірваний, не приймав участі в похованні спадкодавця, тривалий час не піклувався останньою та не надавав їй допомогу перед смертю, адже позивачка та її батько займалися цим, на підтвердження надавалися відповідні документи.
Повідомлення нотаріуса в серпні 2023 році, яке направлено було на фактичну адресу проживання позивачки: АДРЕСА_3 , позивачка отримала в вересні 2023 року та одразу напочатку жовтня 2023 року звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Судом першої інстанції не було враховано, що при наявності заповіту належне повідомлення спадкоємців про відкриття провадження є обов'язком нотаріуса. При розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини суди досліджують, чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дій для повідомлення спадкомця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом (постанова ВС від 23.08.2017 у справі 1320 цс17, постанова ВС від 10.01.2019 у справі № 263/1221/17, від 04.12.2019 у справі № 205/3855/17).
Таким чином, позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини до закінчення 10 місячного строку з моменту смерті спадкодавця, судом мали бути прийняті до уваги поважні причини неможливості подання такої заяви раніше та надати позивачці додатковий строк для прийняття спадщини.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що поведінка позивачки, яка виразилась у небажанні приймати спадщину лише з тих підстав, що вона не фахівець у галузі права, та враховуючи те, що вона у травні 2023 року була повідомлена про усі зміни в законодавстві, та те, що відповідач неодноразово повідомляв про її право на прийняття спадщини, вважає, що позивачка вводить суд в оману та її дії не є виправдними, а причини на поновлення строку для прийняття спадщини не є поважними.
Позивачка не довела наявність обставин, які б давали підстави визнати причини пропуску ним строку на прийняття спадщини поважними та визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини і доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали їй вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини не надано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду - залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта вказаної норми).
В суді апеляційної інстанції позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Камочкіна А.Ю. апеляційну скаргу не визнала.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою Укрпошти про особисте вручення 11.01.2024, до судового засідання не з'явилася, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи), яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти (частина перша статті 1268 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269 та частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові від 28 березня 2022 року в справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку, встановленого для її прийняття.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як слідує із матеріалів справи та вірно встановлено судом та ніким по справі не оспорюється, що згідно актового запису № 2426, складеного Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 19 грудня 2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що вказаним відділом 19 грудня 2022 року видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 15).
За життя ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого керівником органу приватизації Южненської міської ради Одеської області від 08 січня 2022 року, належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Позивачка є внучатою племінницею померлої ОСОБА_3 , у зв'язку із чим 29 серпня 2018 року було складено заповіт, посвідчений Приватним нотаріусом Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьовою О.В. 29 серпня 2018 року, зареєстровано в реєстрі за № 571, яким спадкоємцями належної ОСОБА_3 на праві власності квартири за номером АДРЕСА_2 , призначено громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в рівних частках кожного (а.с. 12).
Ту обставину, що 19 травня 2023 року позивач та відповідач зустрілись у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О.М. з приводу надання згоди на виїзд доньки за кордон, сторони не оспорюють та вона підтверджена копією такої заяви, посвідченої 19 травня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О.М., зареєстровано в реєстрі за № 394, 395 (а.с.11).
03 жовтня 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьової О.В. та подала заяву про прийняття спадщини.
Приватним нотаріусом винесено Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2023 та повідомлено позивачу, що у зв'язку з тим, що нею не було подано заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, та згідно інформації відділу надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1737/09-03 від 14.06.2023 щодо зареєстрованих осіб за останнім місцем проживання та реєстрації спадкодавця станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 не проживала постійно разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то ж не вважається такою, що спадщину прийняла згідно ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, інший спадкоємець за заповітом, який спадщину прийняв ОСОБА_2 , не надавав свою згоду на подання заяви про прийняття спадщини у порядку ч. 2 ст. 1272 Цивільного кодексу України, а тому не може претендувати на оформлення права на спадщину (а.с. 24).
Також судом витребувано та досліджено копію Спадкової справи 4/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведеної приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Кармасьовою О.В. 01 червня 2023 року за заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 40), і яка містить заяву ОСОБА_1 від 03 жовтня 2023 року про прийняттс падщини після ОСОБА_3 за заповітом (а.с. 65).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд не взяв до уваги пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини через введення в країні воєного стану, через що постановою КМУ № 164 були продовжені строки для прийняття спадщини, та зазначив про відсутність доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням воєного стану та неможливістю позивачки, яка увесь час проживала в Одеському районі, звернутися вчасно із відповідною заявою до нотаріуса, і ухвалення вже 09.05.2023 змін щодо припинення дії норми про зупинення перебігу строку для прийняття спадщини на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці (Постанова КМУ № 469).
Переглядаючи вказане рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Позивачка посилається як на поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, який склала на її імя та ім'я її колишнього її родичка (позивачка вказує, що вона є внучатою племінницею) ОСОБА_3 , роз'яснення їй 19 травня 2023 року нотаріусом, що вона як спадкоємець, що проживала постійно зі спадкодавцем станом на час відкриття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину і має подати заяву про прийняття спадщини за місцем її відкриття, для чого станом на час дії воєнного стану збільшено такий строк до десяти місяців, який спливає 18 жовтня 2023 року.
Вказане вірно не враховано судом у якості поважної причини, оскільки сама позивачка зазначає про свою обізнаність про наявність заповіту на її користь і про відкриття спадщини, оскільки вона посилається на спільне проживання разом із спадкодавицею та обіймалася її похованням.
Не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини юридична необізнаність спадкоємця щодо питань спадкування.
Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Актами цивільного законодавства України є також постанови Кабінету Міністрів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону (частина четверта статті 4 ЦК України).
Правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.
Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.
Таким чином, пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яким передбачалося, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21, від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 520/15620/17.
Отже, з огляду на зазначене та вимоги частини першої статті 1270 ЦК України про те, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 закінчився 18 червня 2023 року, а із заявою про прийняття спадщини за заповітом позивачка звернулася лише 03 жовтня 2023 року о 16.30 (а.с. 65), про що свідчать матеріали спадкової справи № 4/2023, які досліджені судом першої інстанці.
Отже, не ґрунтуються на обставинах справи і вимогах закону доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не є фахівцем у галузі права, не могла бути обізнаною про можливість визнання нормативного акту Верховним Судом таким, що суперечить іншим нормативним актам та висновкам про те, що Постанова КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріата в умовах воєнного стану», і саме тому позивачка покладалася на роз'яснення нотаріуса.
При цьому, як зазначалося вище, позивач не довела належними та допустимими доказами наявності перешкод для подання заяви про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв'язку із введенням в Україні 22 лютого 2022 року воєнного стану, оскільки місцем відкриття спадщини та місцем постійного проживання самої позивачки є Одеський район Одеської області, що виключає неможливість протягом передбаченого законом строку реалізувати свої спадкові права та звернутися до нотаріуса із відповідною заявою.
В суді апеляційної інстанції позивачка не заперечувала, що вона 19 травня 2023 року разом із відповідачем були в нотаріальній конторі і домовлялися про подачу такої заяви, усі правовстановлюючі документи та документи про смерть ОСОБА_3 були саме в неї, і вона їх того ж дня залишала, а потім забрала у нотаріуса, що було виключно її волею.
Є необґрунтовними посилання позивачки на начебто суперечливу поведінку відповідача, який звертаючись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не вказав правильної адреси позивачки та її номер телефона, через що нотаріус надсилав ОСОБА_1 повідомлення про заповіт на її ім'я за адресою її реєстрації: АДРЕСА_4 , військова частина, де вона фактично не проживала.
Відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Вказані дії нотаріусом, за матеріалами спадкової справи, вчинялися задля інформування позивачки як спадкоємиці за заповітом шляхом надіслання їй листів 01.06.2023 (а.с. 56, 58), 31.08.2023 (а.с. 63, 64).
Натомість, позивачка була обізнана про наявність заповіту, складеного на її ім'я, і з урахуванням фактичних обставин цієї справи, не може слугувати підставою для задоволення позову та визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 неповідомлення нотаріусу відповідачем фактичного її місця проживання, оскільки позивачка, знаючи про смерть спадкодавиці, посилаючись на спільне їх проживання станом на час відкриття спадщини та свою участь у похованні, маючи на меті реалізувати свої спадкові права, мала обов'язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк як спадкоємець за заповітом. Тож за наведених обставин не можна казати про суперечливу поведінку відповідача, що могла завадити позивачці реалізувати такі свої права у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.
Подача відповідачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 як спадкоємцем за заповітом 01 червня 2023 року (а.с. 40) жодним чином не свідчить про зловживання з його боку або бажання позбавити позивачку належної їй частки у спадщині, як помилково посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, і те, що він не є членом сім'ї померлої ОСОБА_3 , не приймав участі в її похованні, тривалий час не піклувався про спадкодавицю та не надавав їй допомогу перед смертю не позбавляє його відповідного права.
Закон не пов'язує вказані обставини із можливістю визначити спадкоємцю, що пропустив строк для прийняття спадщини, додаткового строку. Натомість свобода заповіту та право спадкоємця реалізувати свої спадкові права наявні.
Натомість, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з пп. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13). Таким чином, законодавець в означеній ситуації висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщини у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Згідно ж роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Отже, посилання позивачки в межах розглядуваної справи на факт її спільного проживання зі спадкодавицею не узгоджується із вимогами закону, оскільки додатковий строк для прийняття спадщини може бути визначений лише для спадкоємців, які пропустили визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк, натомість факт спільного проживання разом із спадкоємцем станом на час відкриття спадщини виключає пропуск такого строку, що свідчить про інший предмет та підстави заяви або позову.
Суд першої інстанції дав належну оцінку аргументам позивачки та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані підстави не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 29 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 15 листопада 2024 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова