Миколаївської області
Справа №477/1609/24
Провадження №2/477/1031/24
11 листопада 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді - Семенової Л.М.,
при секретарі судових засідань - Сеніній В.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
19 червня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицинівської сільської ради Миколаївської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом, відповідно до якої позивач просить встановити факт, що вона постійно проживала разом з матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті, та визнати за нею право власності на: земельну ділянку, що залишилася після смерті батька ОСОБА_3 , площею 5,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Галицинівської (раніше Прибузької) сільської ради Миколаївського (раніше Жовтневого, Вітовського) району Миколаївської області, яку прийняла, але не оформила ОСОБА_2 ; земельну ділянку, площею 0,2313 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті батька позивачки ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Галицинівської (раніше Прибузької) сільської ради Миколаївського (раніше Жовтневого, Вітовського) району Миколаївської області.
Спадщину після його смерті прийняла його дружина та мати позивачки ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та проживала разом з ним на час його смерті.
Після смерті батька позивачка почала проживати разом з матір'ю у належному їй будинку за адресою АДРЕСА_1 , оскільки мати потребувала сторонньої допомоги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ОСОБА_2 померла.
Після її смерті залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 5,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Галицинівської (раніше Прибузької) сільської ради Миколаївського (раніше Жовтневого, Вітовського) району Миколаївської області, яку мати прийняла після смерті свого чоловіка та батька позивачки ОСОБА_3 , але не оформила на себе, та земельної ділянки площею 0,2313 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належної їй на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЗ №140023, виданого 18 грудня 2009 року на підставі рішення Прибузької сільської ради від 25 серпня 2009 року №10.
Звернувшись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу за оформленням своїх спадкових прав, позивачка отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з тим, що вона не подала відповідні заяви нотаріусу протягом шести місяців з дні смерті спадкодавців, а також не була зареєстрована разом зі спадкодавцями на день їх смерті, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за за захистом своїх спадкових прав.
Ухвалою суду від 05 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою від 07 серпня 2024 року витребувано докази у виді спадкових справ.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2024 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання 11 листопада 2024 року позивачка та її представник не з'явилися.
02 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_4 надала заяву, в якій просила справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
08 жовтня 2024 року від відповідача Галицинівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника. Відзив на позовну заяву відповідач не надав.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступні факти та відповідні правовідносини.
Згідно частини 2 статті 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 та частина 1 статті 1273 ЦК України).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26 серпня 2008 року, виданим Прибузькою сільською радою Жовтневого району Миколаївської області (а.с.9).
На час його смерті разом з ним була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , його дружина - мати позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Галицинівської сільської ради від 13 лютого 2020 року №244 (а.с.20).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 15 лютого 2020 року Прибузькою сільською радою Жовтневого району Миколаївської області (а.с.8).
Відповідно до довідки Галицинівської сільської ради від 16 квітня 2020 року №(нерозбірливо), на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою її реєстрації та проживання в АДРЕСА_1 також проживала, але не була зареєстрована її донька ОСОБА_1 (а.с.21).
17 лютого 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Реукової Н.А. з заявами про прийняття нею спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_2 .
Постановою приватного нотаріуса Реукової Н.А. від 20 березня 2024 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку площею 0,2313 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 5,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_2 прийняла але не оформила після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 . Відмова обгрунтована тим, що ОСОБА_1 не надано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, а саме документи, що підтверджують факт прийняття спадщини (а.с.22-23).
Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно довідки Галицинівської сільської ради від 13 лютого 2020 року №243, що міститься у матеріалах витребуваної судом спадкової справи №10/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 на день смерті була зареєстрована та проживала ОСОБА_2 . На день відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловому будинку за зазначеною адресою ніхто не проживав та не був зареєстрований.
Таким чином, судом встановлено, що у відомостях, що містяться у довідці Галицинівської сільської ради від 16 квітня 2020 року №(нерозбірливо) (а.с.21), долученої позивачем до позовної заяви, та довідці Галицинівської сільської ради від 13 лютого 2020 року №243, що міститься у спадковій справі, заведеної після смерті ОСОБА_2 , є протиріччя стосовно проживання позивачки разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини.
Жодних інших доказів на підтвердження посилання позивача, що вона на день смерті її матері ОСОБА_2 проживала з нею за однією адресою, матеріали не містять.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд наголошує, що відповідно до частини 2 статті 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 77 ЦПК України).
Згідно частини 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Натомість, позивач, звертаючись з позовом до суду, не надала належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими вона обгрунтовує свої вимоги, а саме її постійного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для їх задоволення.
На підставі викладеного, оцінивши належність та достатність доказів, наданих позивачем та витребуваних судом за клопотанням позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М.Семенова