Справа № 146/1839/24
"15" листопада 2024 р. селище Томашпіль Вінницької області
Суддя Томашпільського районного суду Вінницької області Мороз І.С., отримавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя
6 листопада 2024 року до Томашпільського районного суду Вінницької області надійшла вказана позовна заява.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 6 листопада 2024 року, головуючим суддею визначено Мороза І.С.
Відповідно до п. 2.4.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішеннями Ради суддів від 26 листопада 2010 року № 30, після автоматизованого розподілу судових справ автоматизованою системою відповідальна особа суду не пізніше наступного робочого дня передає судові справи визначеному автоматизованою системою головуючому судді (судді-доповідачу).
На виконання наведених положень, зазначена справа передана головуючому судді 6 листопада 2024 року.
Відповідно до ч.6 ст. 187 ЦПК України, оскільки відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд 7 листопада 2024 року звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо до надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
15 листопада 2024 року до Томашпільського районного суду Вінницької області надійшла відповідь з Яланецького старостинського округу Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Після надходження матеріалів позову судді, останній перевіряє позов на відповідність вимогам статей 175 та 177 ЦПК України.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Перевіривши позов на відповідність ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд приходить до висновку про залишення позову без руху з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру - поділити автомобіль «Volkswagen Caddy» 2008 року випуску, об'єм двигуна 1896 см3 номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (дата реєстрації - 9 серпня 2019 року, ТСЦ № НОМЕР_3 ), виділивши цей автомобіль у власність відповідача ОСОБА_2 та стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль у розмірі 139 153, 95 грн.
В позовній заяві вказана ціна позову 139 153, 95 грн, в описовій частині позову вартість спірного автомобіля вказана в розмірі 278307,90 грн. При цьому матеріали справи не містять належних доказів про вартість майна, яке позивач просить поділити, що не дає можливості суду визначити необхідний розмір судового збору, який повинен бути сплачений у цьому випадку.
Згідно з п. а ст. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Всупереч вказаним вимогам закону позивачем не обґрунтовано дійсну вартість спірного майна з посиланням на належні докази та не надано відповідних документів, що підтверджують цей факт.
Відповідно до п.3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінетів Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року, ринкова вартість це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.
Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна.
За ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Звіт про оцінку майна є документом складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, ціна позову у цій справі повинна визначатись дійсною (ринковою) вартістю спірного майна, визначеною належним суб'єктом оціночної діяльності.
В той же час, позивачем ціна позову визначена в розмірі 139 153,95 грн., що може суттєво не відповідати реальній вартості майна на час розгляду справи.
Враховуючи зазначене вище, позивачу необхідно надати відомості, які б підтверджували дійсну (ринкову) вартість нерухомого майна на день звернення до суду. Крім цього, позивачу необхідно надати суду сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, довідку із реєстру, свідоцтво і підвищення самого ж оцінювача для підтвердження повноважень оцінювача спірного автомобіля.
З огляду на вказане, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві строк для виправлення недоліків шляхом надання доказів про дійсну (ринкову) вартість нерухомого майна на день звернення до суду.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 185 ЦПК України
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали, для виправлення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити позивачу-якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, що встановлено положеннями частини 3 ст. 185 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І. С. Мороз