Провадження № 2/760/3238/24
Справа № 760/25297/21
07.11.2024 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:
помічника судді - Фареник А.О.,
представника позивача - Мірводи А.М. (довіреність від 11.12.2023),
представника відповідача - Селецької О.В. (ордер від 11.02.2022);
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» /далі - ТОВ «Кей-Колект»/ (код ЄДРПОУ: 37825968; адреса: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1; e-mail представника: fedorenkoevgenio@gmail.com) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; e-mail представника: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах,
Рух справи
20.09.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 16.09.2021, за підписом представника позивача - адвоката Прохорова І.Р. (діє на підставі довіреності), в якій позивач просить суд:
- в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11372619000 від 16.07.2008, яка складається з: 156 802,75 доларів США, що за курсом НБУ складає 4 183 215,07 грн відповідно до розрахунку на 13.09.2021 звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу предмету іпотеки, на прилюдних торгах, за початковою ціною, яка буде визначена при його примусовому виконанні рішення на рівні, не нижчому за звичайні ціни на таке майно на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 22.09.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 27.09.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання було призначено на 24.02.2022.
У зв'язку з початком збройної агресії рф 24.02.2022 підготовче судове засідання не відбулось та було перенесено на 24.11.2022.
З огляду на необхідність надання часу представнику позивача часу для ознайомлення з відзивом на позовом та клопотанням відповідача про призначення експертизи у справі і підготовки заперечень/міркувань щодо таких документів, 24.11.2022 підготовче засідання було перенесено на 13.04.2023.
13.04.2023 з урахуванням клопотань представників позивача та відповідача про відкладення засідання у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою, судове засідання було перенесено на 13.07.2023.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, 13.07.2023 судове засідання не відбулось та було перенесено на 05.10.2023.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.10.2023 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 01.02.2024 в т.ч. у зв'язку з витребуванням доказів у справі.
У зв'язку з клопотання обох сторін про відкладення судового засідання для ознайомлення з доказами які надійшли на виконання ухвали суду від Укрсиббанку, 01.02.2024 підготовче засідання було перенесено на 21.03.2024.
З огляду на клопотання представника позивача про надання додаткового часу для підготовки бухгалтерією ТОВ «Кей-Колект» уточненого розрахунку з урахуванням інформації, наданої Укрсиббанком, 21.03.2024 у підготовчому засіданні було оголошено перерву до 23.05.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.05.2024 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 18.07.2024.
У зв'язку з відсутністю енергопостачання в приміщенні суду судове засідання 18.07.2024 не відбулось та було перенесено на 19.09.2024.
19.09.2024 розгляд справи було відкладено на 07.11.2024 у зв'язку з клопотанням представників сторін про відкладення судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 07.11.2024 з'явились представники обох сторін.
Присутні у судому засіданні 07.11.2024 представники сторін підтримали доводи та вимоги, викладені у письмових заявах, поданих до суду.
Під час судового розгляду справи здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Обґрунтування позову
В обґрунтування позову вказується, що 16.07.2008 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11372619000.
Зазначається, що відповідно до умов кредитного договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит), в іноземній валюті, в сумі: 130 000 доларів США, зі сплатою: 14,50% річних та кінцевим строком повернення: 16.07.2018, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах визначених кредитним договором повернути кредитні кошти, сплатити проценти користування кредитом, та інші платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього - «Графіком погашення кредиту». Цільове призначення кредиту - для особистих потреб позичальника.
Зауважується, що згідно з п. 2.1 виконання договору забезпечується заставою квартири: АДРЕСА_2 .
Звертається увага на те, що з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором 16.07.2008 ОСОБА_1 уклала з Пат «УкрСиббанк» договір іпотеки № 90284.
При цьому, у позові вказується, що відповідно до умов іпотечного договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та є власністю іпотекодавця ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого Товарною будівельно-паливною біржою «Українська біржа» від 30.11.1993 за № 3/3123-3137 та зареєстрованому в Київському міському бюро інвентаризації 05.01.1994 за № 687 іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Як стверджується у позові, банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином у повному обсязі.
У позові наголошується, що 12.12.2011, між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено Договір факторингу № 1 та Договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки № 5207-5208, відповідно до умов яких та у відповідності до глави ст. 73 (ст. 512, ст. 1077-1086) Цивільного кодексу України, Закону України № 898-IV від 15.06.2003 «Про іпотеку», ТОВ «Кей-Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової та майнової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ПАТ «УкрСиббанк», включно і за Договором про надання споживчого кредиту № 1372619000 від 16.07.2008 та Іпотечним договором № 90284 від 16.07.2008.
За твердженнями позивача, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувалися, а на дату складання позову заборгованість склала: 156 802,75 доларів США, що за курсом НБУ складає 4 183 215,07 грн.
Акцентується, що ТОВ «Кей-Колект», як іпотекодержатель, має право, на задоволення своїх вимог (звернення стягнення на предмет іпотеки), за рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах.
Щодо правової позиції відповідача
23.11.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача - ОСОБА_2 , в якому останній просить відмовити в задоволенні позову (т. І, а.с. 113-120).
У відзиві, зокрема, зазначається, що 16.07.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту (про застосування ануїтетної схеми погашення) № 11372619000, предмет якого в п. 1.1. розділу 1 визначено надання позичальнику сумою грошових коштів в іноземній валюті в 130 000,00 доларів США та сплати позичальником процентів за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 629 213,00 курсом Національного банку Україна на день укладання цього Договору.
Звертається увага на те, що строку кредитування у відповідності до умов пп.пп. 1.2.1, 1.2.2 п. 1.2 розділу 1 договору від 16.07.2008 визначений: для надання кредиту у термін - 16.07.2008; зобов'язання позичальника у будь-якому випадку повернути банку кредит у повному обсязі в термін не пізніше 16.07.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8,4, 10.2, 10.14 договору.
Як стверджується у відзиві, всього позичальником за період з 18.07.2008 по 17.02.2010 на користь банку в порядку погашення кредиту та зарахування на рахунок в Банку для договірного списання коштів в рахунок погашення заборгованості по кредиту було сплачено 65 458,72 доларів США.
Відповідач зауважує, що відомості про обсяг (розмір суми) права вимоги за договором про надання споживчого кредиту (про застосування ануїтентної схеми погашення) від 16.07.2008 № 11372619000 у виписці з Додатку № 1 Договору факторингу № 1 від 12.12.2011 відсутні.
Звертає увагу на те, що на підтвердження наведеної позивачем суми заборгованості до позовної заяви додано довідку-розрахунок залишку заборгованості боржника ОСОБА_1 за № 11372619000 від 16.09.2008 у валюті договору станом на 13.09.2001, проте, відповідач вважає, що з наведених у довідці-розрахунку відомостей вбачається, що не всі платежі, здійснені позичальником у відповідності до вимог п. 6.2 та пп. 11.2.1 п. 11.2 Договору від 16.07.2008 враховані позивачем, що суттєво впливає на розмір загальної суми заборгованості, а також останню відому дату виконання зобов'язання: за даними позичальника - 17.02.2010 на суму 3 000,00 доларів США, за даними позивача - 30.11.2010 на суму 400,00 доларів США.
Також наголошує, що надані відповідачем квитанції про фактично здійсненні платежі, свідчать про неповноту наведених позивачем відомостей щодо дійсних дат та фактичних сум, сплачених позичальником за кредитним договором, та безпідставність заявленого ТОВ «Кей-Колект» розміру заборгованості.
Крім того, на думку відповідача, ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу, а тому позовна вимога про стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11372619000 від 16.09.2008, за якою сплинув строк позовної давності не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
16.07.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» (Банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання споживчого № 11372619000 (при застосуванні ануїтентної схеми погашення) /далі - Договір від 16.07.2008; т. І, а.с. 9-17/.
Відповідно до п. 1.1 Договору від 16.07.2008 банк зобов'язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 130 000,00 США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 629 213,00 грн за курсом Національного банку України на день укладання цього Договору (т. І, а.с. 9).
Згідно з п. 1.2.2 Договору від 16.07.2008 позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 16.07.2018, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14, договору (т. І, а.с. 9).
Умовами Договору від 16.07.2008 передбачено, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 2 060,00 доларів США в день сплати ануїтетних платежів (т. І, а.с. 9).
Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів спрямованих на погашення кредиту, нарахованих за користування кредитом процентів, можливих штрафних санкцій, що визначені цим договором, в повному обсязі на рахунок банку, зазначений у п. 1.2.2 цього договору (п. 1.2.3 Договору від 16.07.2008; т. І, а.с. 10).
Відповідно до п. 1.4 Договору від 16.07.2008 кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на: поточні потреби (т. І, а.с. 10).
У п. 2.1 Договору від 16.07.2008 сторони погодили, що виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується наступним чином, а саме:
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника банком приймається:
- застава нерухомості (будівлі/споруди/приміщення), а саме:
1) квартири, що складається з 2-ох кімнат, загальною площею площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та є власністю ОСОБА_1 , код за ДРФО НОМЕР_1.
- порука, а саме:
1) порука ОСОБА_3 , код за ДРФО НОМЕР_2 ;
2) порука ОСОБА_4 , код за ДРФО НОМЕР_3 (т. І, а.с. 10).
Пунктом 10.5 Договору від 16.07.2008 визначено, що строк дії даного Договору встановлюється з дня укладання цього договору і до повного погашення суми кредиту, сплати нарахованих процентів та/або пені у разі її нарахування (т. І, а.с. 14).
В матеріалах справи міститься копія Додатку № 2 «Тарифи Банку» до Кредитного договору про надання споживчого кредиту № 11372619000 від 16.07.2008 (т. І, а.с. 18), яким встановлено графік погашення заборгованості з липня 2008 року по липень 2018.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16.07.2008 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 90284 (т. І, а.с. 30-34).
Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки № 90284 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу зареєстрованого Товарною будівельно-паливною біржою «Українська біржа» від 30.11.1993 за № 3/3123-3137, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентазизації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.01.1994 за № 687, і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець набув право власності на предмет іпотеки. Предмет іпотеки складається з 2 жилих кімнат. Загальна площе предмета іпотеки становить 61,4 кв.м., жила площа 39,30 кв.м. (т. І, а.с. 30).
Також, позивачем до матеріалів справи долучено копію договору поруки № 217734 від 16.07.2008 укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Кредитор) та ОСОБА_4 ( Поручитель) /т. І , а.с. 24-26/, який сторони скріпили відповідними підписами та печаткою банку.
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки № 217734 від 16.07.2008 поручитель зобов'язується відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11372619000м від 16.07.2008, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т. І, а.с. 24).
Також в матеріалах справи наявна копія договору поруки № 217731 від 16.07.2008 укладеного між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Кредитор) та ОСОБА_3 ( Поручитель) /т. І , а.с. 27-29/.
Згідно з п. 1.1. Договору поруки № 217731 від 16.07.2008 поручитель зобов'язується відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту № 11372619000м від 16.07.2008, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т. І, а.с. 27).
Банк 28.01.2010 направив ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості протягом 30 днів з моменту отримання цієї вимоги (т. І, а.с. 154-155).
До матеріалів справи долучено копію Договору факторингу № 1 від 12.12.2011, укладеного між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (Клієнт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Фактор) /т. І, а.с. 34-38, 184-193/.
Відповідно до п. 1.1 Договору факторингу № 1 від 12.12.2011, за цим договором клієнт зобов'язується передати у власність фактору, а фактор - прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плати та на умовах визначених цим договором (т І, а.с. 35).
У т. І на а.с. 39 міститься копія виписка з Додатку № 1 до Договору факторингу № 1 від 12.12.2011 (перелік первинних договорів), в якій зазначено, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, зокрема, боржник - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та кредитний договір № 11372619000 від 16.07.2008.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2011 між публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (Цессіонарій) було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки /т. І, а.с. 40-42, 176-180/, відповідно до п.п 1-1.1 якого, у зв'язку з укладенням між цедентом та цесіонарієм Договору факторингу № 1 від 12.12.2011, цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього договору (т. І, а.с. 40).
Зі змісту копії виписки з Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 (т. І, а.с. 43, 182), зокрема, вбачається, відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16.07.2008, поручитель ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), кредитний договір № 11372619000.
До матеріалів справи долучено звіт про оцінку 2-х кімнатної квартири, загальною площею 61,4 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ; мета оцінки: визначення ринкової вартості для вирішення судових спорів; замовник оцінки: ТОВ «Кей-Колект»; дата оцінки: 08.09.2021; курс НБУ станом на дату оцінки: 26,7317 грн за 1 долар США: дата складання звіту: 08.09.2021 (т. І, а.с. 49-83), з якого, зокрема, вбачається: «В результаті виконання робіт з незалежної оцінки було встановлено: ринкова вартість 2-х кімнатна квартира, загальною площею 61,4 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 08.09.2021 року становить: 935 609,00 (дев'ятсот тридцять п'ять тисяч шістсот дев'ять) гривень 00 копійок, що еквівалентно 35 000 дол. США».
За змістом підготовленого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11372619000 від 16.07.2008 (т. І, а.с. 47), заборгованість ОСОБА_1 , станом на 13.09.2021 становить 156 802,75 доларів США (еквівалент у грн - 4 183 215,07 грн). Курс НБУ на 13.09.2021 1 долар США = 26,6782 грн.
В матеріалах справи наявні виписки по рахункам № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15 відкритих на ім'я ОСОБА_1 (т. ІІ, а.с. 28-48), а також виписка за кредитним договором № 11372619000 від 16.07.2008, позичальником за яким є ОСОБА_1 з 16.07.2008 по 12.12.2011 (т. ІІ, а.с. 51-65).
Крім того, на підтвердження позовних вимог позивачем до матеріалів справи долучено копії: Договору № 1 Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту (т. І, а.с. 19-23); інформаційної довідки № 273709558 від 07.09.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта, квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. І, а.с. 44-46); довідки-розрахунку залишку заборгованості божника ОСОБА_1 за договором № 11372619000 від 16.07.2008 у валюті договору станом на 13.09.2021 (т. І, а.с. 48).
Відповідачем до матеріалів справи долучено копії: квитанцій № 18 від 18.07.2008, № 19 від 18.07.2008, № 20 від 18.07.2008 (т. І, а.с. 124), № 13 від 18.07.2008, № 14 від 18.07.2008, № 15 від 18.07.2008 (т. І, а.с. 125), № 22 від 18.07.2008, № 23 від 18.07.2008, № 24 від 18.07.2008 (т. І, а.с. 126), № 44 від 19.01.2009, № 31 від 26.02.2009, від 32 від 26.02.2009 (т. І, а.с. 127), № 25 від 18.07.2008, № 9 від 16.10.2008, № 35 від 19.01.2009 (т. І, а.с. 128), № 39 від 19.01.2009, № 41 від 19.01.2009, № 43 від 19.01.2009 (т. І, а.с. 129), № 33 від 05.05.2009, № 34 від 05.05.2009, № 65 від 19.05.2009 (т. І, а.с. 130), № 40 від 31.03.2009, № 46 від 31.03.2009 (т. І, а.с. 131), № 6 від 11.06.2009, № 15 від 15.07.2009 (т. І, а.с. 132), № 20 від 16.10.2009. № 16 від 25.11.2009 (т. І, а.с. 133), № 6 від 16.07.2009, № 1 від 18.08.2009, № 48 від 16.09.2009 (т. І, а.с. 134), № 47 від 17.02.2010 (т. І, а.с. 135).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Як вказано у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Положеннями ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась та сплати процентів.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання як в судовому, так і в позасудовому порядку (у разі, якщо таке передбачено умовами договору іпотеки).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15, провадження № 61-8803св22).
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 № 913/618/21, справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
Відповідачем у справі, що є предметом розгляду не доведено погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11372619000 від 16.07.2008 у повному обсязі.
Разом з тим, під час розгляду даної справи представником відповідача зроблено заяву про застосування позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 провадження № 12-143гс18; від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, провадження №12-90гс19; від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208 цс 18; від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, провадження № 14-96цс18).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людині основоположних свобод від 4 листопада 1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. ЄСПЛ зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, пункт 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, пункт 51) /див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, провадження № 11-609апп18).
Заміна сторін у зобов'язанні, відповідно до ст. 262 ЦК України, не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, тобто після укладення первісним і новим кредиторами договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами строки звернення до суду підлягають обчисленню так само, як і для первісного кредитора (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц, провадження № 14-159цс19).
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17, провадження № 12-119гс19; від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17, провадження № 12-104гс19; від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, провадження № 12-97гс19).
Позивачем у справі не доведено поважності підстав пропуску позовної давності у справі, що є предметом розгляду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони.
Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі, яка переглядається, 28.01.2010 ПАТ «УкрСиббанк» направив відповідачу письмову вимогу про дострокове погашення всієї заборгованості, чим змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором з 16.07.2018 на 28.02.2010.
Разом з тим, позивач ТОВ «Кей-Колект» звернувся до суду з позовом 20.09.2021, тобто після спливу позовної давності 01.03.2013, а тому позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11372619000 від 16.07.2008 не підлягає задоволенню.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема у постанові Верховного Суду від 30.052018 у справі № 598/938/15-ц, провадження № 61-16317св18.
Щодо судового збору
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат вирішення спору, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, не відшкодовуються.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич
Дата складання повного тексту рішення: 15.11.2024