Справа № 496/5884/24
Провадження № 3/496/4209/24
12 листопада 2024 року м. Біляївка
Суддя Біляївського районного суду Одеської області Пендюра Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
08.09.2024 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 330732 і ставиться йому в вину те, що він 08.09.2024 року о 12 год 20 хв., на напрямку Градениці (Україна) - Незавертайлівка (Республіка Молдова), в районі п/зн 0565, на відстані 6000 м до лінії державного кордону, спільно з іншим громадянином України ОСОБА_2 здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуску.
З врахуванням того, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 204-1 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 за наявними у справі доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надані докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.09.2024 року матеріали адміністративної справи повертались до Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України на доопрацювання. Повторно матеріали надійшли до Біляївського районного суду Одеської області 11.11.2024 року, при цьому матеріали доопрацьовані не були.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Диспозиція ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону будь-яким способом поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Тобто, обов'язковою ознакою зазначеного правопорушення є наявність прямого умислу на перетин державного кордону.
Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 08.09.2024 року об 12 год 20 хв. в районі п/зн 0565 на відстані 6000 м від лінії ДК здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуску.
Так, в письмовому поясненні ОСОБА_1 від 08.09.2024 року зазначає, що йому подзвонив водій, який запропонував покататися з ним в с. Градениці. На шляху до с. Градениці підібрали ухилянтів та повезли в с. Градениці, де були затримані працівниками прикордонної служби. При цьому, з пояснення ОСОБА_1 не вбачається, що він мав намір щодо перетину державного кордону України поза встановленим пунктом пропуску.
Відповідно до рапорту інспектора прикордонної служби вищої категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) сержанта ОСОБА_3 від 08.09.2024 року, 08.09.2024 року о 11 год 20 хв. в прикордонному наряді «Контрольний пост», на напрямку Біляївка (Укр.) - Незавертайлівка (РМ), 6000 м до ДК в районі п/зн 0565 виявлено громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Молдова поза встановленим пунктом пропуску. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Також, в матеріалах справи наявна схема виникнення обстановки навпроти н.п. Градениці Одеського району Одеської області, на якій зображено місце, де був затриманий ОСОБА_1 .
Разом з цим, матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було затримано при безпосередній спробі незаконного перетину державного кордону. Матеріали справи також не містять пояснень ОСОБА_2 , з яким начебто ОСОБА_1 мав намір перетнути державний кордон України.
Суд вважає, що сам по собі факт присутності ОСОБА_1 на території контрольованого прикордонного району, на відстані 6000 метрів від лінії державного кордону України, не доводить умислу цієї особи, направленого на незаконний перетин державного кордону і факт спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Доказів спроби незаконного перетину державного кордону матеріали справи не містять.
Таким чином, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та не встановлено наявності прямого умислу на скоєння зазначеного адміністративного правопорушення.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в абзаці другому п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У висновку, який міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №560/751/17 від 27.06.2019 року, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява №39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення.
Отже, приймаючи до уваги те, що не надано доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а тому, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Керуючись ч. 2 ст. 204-1, ст. ст. 247, 251, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Суддя Л.О. Пендюра