Справа № 603/635/24
Провадження № 2-а/603/23/2024
"13" листопада 2024 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Галіяна І. М.
секретаря судового засідання Сандалюка О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: адвокат Яцина Максим Олександрович
відповідач: Головне управління національної поліції в Тернопільській області
представник відповідача: Куриляк Марія Григорівна
предмет позову: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Яцина М. О. звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом про скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі від 17.09.2024 року серії ЕНА № 3072708 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивач посилається на те, що постановою патрульного поліцейського Управління патрульної поліції в Тернопільської області серії ЕНА № 3072708 від 17.09.2024 року його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме за те, що 17.092024 року о 23:06:38 годині в м. Бучач, дорога Н 18 56 км 800 «Водій керував транспортним засобом із технічною несправністю а саме не горіла права лампа габарити в темну пору доби чим порушив п.31.4.3.ПДР - Керув. водієм ТЗ, що має несправ. зовн. світл. приладів (темної пори доби), з якими відпов. до встанов. правил експл. його заборон., переобл. з порушен. відпов. правил, норм і станд.»., з чим він не погоджується, вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою з підстав зазначених в адміністративному позові так як жодних правил дорожнього руху не порушував.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте представником позивача подано заяву про розгляд справи в його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав відзив на позов де вказав, що позов не визнає, вважає його необґрунтованим, позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
З відзиву на позов вбачається, що відповідач вважає факт вчинення позивачем правопорушення підтвердженим наявними у справі доказами, а саме, винесеною інспектором постановою, відеозаписом та зазначив, що 17.09.2024 поліцейським ВП № 2 ( м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Гузан А. М. винесено постанову серії ЕНА № 3072708 на позивача ОСОБА_1 у зв'язку із тим, що він керував ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Бучач Тернопільської області із технічною несправністю, а саме не горіла права лампа габариту в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР України - керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів та норм ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Також, в даному відзиві представник відповідача просить справу слухати у його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглядаючи зазначений спір, суд керується таким.
Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок довести правомірність свого рішення з використанням доказів які були покладені в основу оскаржуваного рішення з обґрунтуванням висновків про правомірність своїх дій та порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Згідно з ч. 3 ст. 79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.
Так, згідно з постановою від 17.09.2024 року серії ЕНА № 3072708 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, вбачається, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 121 у виді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 в м. Бучач Тернопільської області із технічною несправністю, а саме не горіла права лампа габариту в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 31.4.3 ПДР України.
Жодних переконливих доказів на обґрунтування правомірності оспорюваної постанови відповідачем подано не було. Наданий представником відповідача відеозапис на DVD-R диску не є належним доказом вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення так як із вказаного відеозапису неможливо встановити чи дійсно не горіла права лампа габариту в темну пору доби та в протоколі не вказано яка саме передня чи задня лампа габариту не горіла. Також, на відео не зафіксовано зупинки патрульними поліцейськими автомобіля особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, КУпАП, Законом України «Про автомобільні дороги», який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно з п.п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі якщо водій порушив ПДР (ст. 35 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП адміністративна відповідальність за вказаною статтею настає у випадку керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Відповідно до п.31.6.б ПДР України забороняється подальший рух транспортних засобів, у яких у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів. Проте в своїй постанові поліцейський посилається на п.31.4.3 ПДР в якому відсутні посилання на несправність габаритних ліхтарів, а також не вказано підпункт даного пункту ПДР.
Так, згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
В рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.
При цьому суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Окрім цього, як вбачається з відеозапису на DVD-R диску, позивач дійсно визнав, що в його транспортного засобу не горів задній правий габарит проте на цьому ж відео зазначив, що коли виїжджав то всі світлові прилади працювали і коли ліхтар заднього правого габариту перестав світити він не знає.
З даного приводу суд зазначає, що в Україні діє закон, який покладає на водіїв обов'язок не лише дотримуватися правил дорожнього руху, але і забезпечувати справність свого автомобіля, включаючи габаритні вогні. Правила дорожнього руху зобов'язують водія перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу і габаритних вогнів зокрема (п.2.3.а ПДР) і йому заборонено керувати машиною, в якій в темний час доби не горить одна або обидві лампи задніх габаритів (згідно пункту 31.6.б ПДР).
У цій ситуації суб'єктивною стороною адміністративного правопорушення є умисел, тобто водій повинен усвідомлювати, що з несправними габаритними вогнями він умисно продовжує керувати автомобілем.
Однак якщо несправність габаритних вогнів виникає в дорозі, то водій повинен вжити заходів для її усунення на місці, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту (п.31.5 ПДР).
Тобто, якщо водій у процесі розгляду справи перед поліцейськими стверджує, що перед виїздом лампа горіла, але перегоріла вже під час подорожі і він про це не знав та й не міг знати, то інспектор не має підстав для складання постанови та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу так як в даному випадку така подія не є адміністративним правопорушенням, а приводом для усунення цих недоліків на місці, а якщо це зробити неможливо, водій повинен рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, що й було зроблено інспектором поліції. Проте, всупереч зазначеним нормам в спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів (фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше) порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Так, факт вчинення позивачем правопорушення керування транспортним засобом з несправним правим габаритним ліхтарем, зафіксоване лише в постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.09.2024 року серії ЕНА № 3072708, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідачем суду не подано.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У даному випадку для підтвердження порушення позивачем ПДР відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, належний відеозапис події, тощо.
Отже, оскаржувана постанова ґрунтується виключно на даних, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме умисел, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.
Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 121, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.
Так, крім постанови по справі про адміністративне правопорушення, інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення ПДР, працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.
З огляду на встановлені судом обставини суд дійшов висновку про відсутність події адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а прийняте посадовою особою оскаржуване рішення (постанова) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Щодо заперечення відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву відносно стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Тернопільській області в користь позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно тексту позовної заяви представник позивача в мотивувальній її частині обмежився тільки вказівкою на судові витрати на правову допомогу захисника, які складають 2000 грн, проте в прохальній частині позову такої вимоги не ставить, окремого клопотання не подавав, а тому в суду відсутні підстави для розгляду даного питання.
На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 7, 245, 289, п. 2 ч. 1 ст. 293 КУпАП, ст. ст. 77, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.
2.Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.09.2024 року серії ЕНА № 3072708 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до восьмого апеляційного адміністративного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.11.2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: адвокат Яцина Максим Олександрович, (Свідоцтво серії ІФ №001939 від 27.02.2023 року про право на заняття адвокатською діяльністю, Ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1077713), адреса робочого місця адвоката: вул. Шевченка, буд. 44, літ.А, м. Івано-Франківськ Івано-Франківського району Івано-Франківської області.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 40108720), юридична адреса місцезнаходження якого: вул. Валова №11 м. Тернопіль.
Суддя І. М. Галіян