"15" листопада 2024 р. Справа № 596/1663/24
Провадження № 2-а/596/49/2024
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді Лисюк І.О.,
за участю секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 адвоката Яненка О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1151 від 24.07.2024 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за порушення ним ч.3 ст.210 КУпАП.
Позов обґрунтовує тим, що 24 липня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000,00 гривень.
Зазначає, що у квітні 2024 року представником ІНФОРМАЦІЯ_2 йому було вручено повістку для проходження військово-лікарської комісії. Він з'явився для проходження військово-лікарської комісії в Комунальне некомерційне підприємство «Гусятинська клінічна лікарня». Після проходження ВЛК його знов направили до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не видавши Довідку про проходження ВЛК із зазначенням ступеня придатності до військової служби.
У червні 2024 року представники ІНФОРМАЦІЯ_2 його направили для проходження повторної військово-лікарської комісії, яку він проходив 06 червня 2024 року. Під час проходження повторної ВЛК його було направлено на додаткові медичні обстеження, які він проходив: в Тернопільській обласній клінічній лікарні (кардіодиспансер)-10 червня 2024 року; в психіатричному відділені КНП «Тернопільська обласна психоневрологічна лікарня» - з 13 червня 2024 року по 21 червня 2024 року; в Тернопільській обласній клінічній лікарні - з 04 липня 2024 року по 10 липня 2024 року.
Після проходження додаткового обстеження, військова-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла рішення про підготовку документів для виключення його з військового обліку за станом здоров'я.
Таким чином, вважає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 не в повній мірі були виконані вимоги статті 252 КпАП та не встановлено усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи. Вважає, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення не дотримався вимог статті 280 КУпАП та при розгляді справи про адміністративне правопорушення не врахував вимоги щодо встановлення всіх обставин, які мали значення для вирішення справи.
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04.10.2024 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін .
06.11.2024 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, в сторона відповідача посилається на те, що постанова №1151 від 24.07.204 року є законною та обґрунтованою. 19.07.2024 року громадянин ОСОБА_1 під час проведення заходів оповіщення військовозобов'язаних працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не пройшов військово - лікарську комісію у вказані терміни, що є порушенням Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанову КМУ №1487, постанову КМУ №560. Вказані обставини свідчать про факт адміністративного правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а саме порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 адвоката Яненко О.Ю. підтримали позов, посилаючись на його обгрунтованість.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, приходить до наступного.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 19.07.2024 року головним спеціалістом першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 було складено протокол № 166 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 . Як вбачається із змісту протоколу, 19 липня 2024 року ОСОБА_1 було виписано направлення на ВЛК, у вказані законодавством строки ВЛК не пройдено, що є порушенням ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постанов КМУ «560 та №1487.(а.с.9).
Також судом встановлено, що 24.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1151, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с. 6-7).
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 19.07.2024 року громадянин ОСОБА_1 під час проведення заходів оповіщення військовозобов'язаних працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено факт порушення правил військового обліку, а саме що ОСОБА_1 не пройшов військово - лікарську комісію у вказані терміни, що є порушенням Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанову КМУ №1487, постанову КМУ №560. Вказані обставини свідчать про факт адміністративного правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, а саме порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Як встановлено, протокол про адміністративне правопорушення № 1151 від 24 липня 2024 року не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 01 січня 2024 року № 3 (далі Інструкція).
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно із пунктом 3 розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Варто наголосити, що суть учиненого адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення це документ, складений на відповідному бланку з неухильним дотриманням вимог щодо процедури та об'єму заповнення, який містить склад інкримінованого особі діяння (адміністративного правопорушення), та в межах якого судом розглядається справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Як встановлено, протокол про адміністративне правопорушення складений відповідальною особою щодо позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Як зазначено в даному протоколі, ОСОБА_1 порушив правила військового обліку.
Статтею 210 КУпАП визначено, що: (ч. 1 статті) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; (ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозицією ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку .
В свою чергу диспозицією ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Отже, кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, є порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Тобто вбачається, що суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зазначеного у протоколі № 1151 від 24 липня 2024 року не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 210 КУпАП.
Крім того в який термін (дату) ОСОБА_1 був зобов'язаний пройти ВЛК ні протокол, ні оскаржувана постанова не містять.
За таких обставин судом встановлено, що відповідальною особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення зазначено суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не у відповідності до інкримінованого йому обвинувачення.
Також протокол про адміністративне правопорушення не містить зазначення спеціального нормативного акта із викладенням їх змісту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, оскільки диспозиція даної статті є бланкетною (відсилочною) не конкретизованою (такою, що скеровує до спеціальних норм законодавства України, які регулюють питання, зокрема, щодо порушення правил військового обліку).
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 166 від 19 липня 2024 року, у такому взагалі відсутні посилання на будь-які докази, які до нього додаються та на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як встановлено, 06.06.2024 року, 10.06.2024 року, з 13 по 21 червня 2024 року та з 04 по 10 липня 2024 року ОСОБА_1 знаходився у медичних закладах з метою медичних обстежень, що підтверджується відповідними довідками.(а.с. 13,14,15, 16, 17, 18, 19, 20-21, 22-23).
Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 04.10.2024 року витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою винесення постанови №1151 від 04.10.2024 року відносно ОСОБА_1 , проте відповідачем не надано жодних інших документів.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 5, 9, 72-79, 139, 160, 194, 205, 229, 242, 244-246, 260-261,286 КАС України; ст.19, 62 Конституції України та ст. 7, 9, ст. 246, 247, 249, 251, 268, 278, 280 КУпАП, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення №1151 від 24 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути в користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде складено 15.11.2024.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , житель: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 (юридична адреса: Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК