465/9027/24
1-кс/465/1945/24
про арешт майна
15.11.2024 року м. Львів
Слідчий суддя Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна,
встановив:
Слідчий ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 за погодженням прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту.
Клопотання мотивує тим, що 11.11.2024 близько 18:30 год за адресою: АДРЕСА_1 , відбулось ДТП (зіткнення т/з) за участі автомобіля марки «Шкода» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , автомобіля марки «Вольцваген» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобілем марки «Тойота» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_7 була доставлена в лікарську установу. 12.11.2024 автомобіль марки «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_2 оглянутий та визнаний речовим доказом кримінальному провадженні. Оскільки на автомобілі марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 є наявні сліди злочину та сам автомобіль є речовим доказом і в подальшому буде залучений для проведення слідчих експериментів та проведення автотехнічних і транспортно-трасологічних експертиз, необхідно забезпечити зберігання даного речового доказу шляхом накладання арешту на даний автомобіль. Без надання експертам автомобіля марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 , останні будуть позбавлені можливості встановити технічний стан автомобіля, що в свою чергу не дасть можливості встановити причину ДТП .
Слідчий та прокурор надіслали клопотання про слухання клопотання про арешт майна у їх відсутності.
Володілець майна ОСОБА_6 подав до суду клопотання, в якому не заперчив щодо накладення арешту на його автомобіль «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 в частині заборони на відчуження. Зобов'язався зберігати автомобль у себе та надавати на вимогу експерта такий автомобіль для проведення експертизи. Крім того просив здійснювати розгляд клопотання за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників розгляду клопотання фіксування процесу не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання, доходжу таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частина друга статті 170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно з п.1, 2, 5 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з протоколом Першого Конвенції прав людини і основаних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перераховані положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення проведення ефективного досудового розслідування.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Згідно з ст. 17 Конвенції прав людини і основаних свобод кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 9 КПК України під час кримінального провадження керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
За таких умов клопотання підлягає частковому задоволенню, оскільки, передача володільцю арештованого майна на відповідальне користування не завдасть шкоди у цьому кримінальному провадженні.
Виходячи зі змісту ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Суд доходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження, для виконання завдання арешту майна достатнім буде застосовувати найменш обтяжливий спосіб його арешту, а саме заборону відчуження.
Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -
постановив:
Клопотання слідчого ВРЗ СТ СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), із забороною його відчуження, ремонту (відновлення).
Заборонити на термін накладення арешту відчуження фізичним та юридичним особам вказаного вище автомобіля до прийняття законного рішення у кримінальному провадженні.
Передати на відповідальне зберігання ОСОБА_6 автомобіль марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 .
Роз'яснити, що ухвала слідчого судді про передачу майна, а саме автомобіля марки «Toyota» д.н.з. НОМЕР_3 володільцю не дає права відчужувати його та проведення відновлення автомобіля до прийняття законного рішення у кримінальному провадженні та попередити ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1