Єдиний унікальний номер: 448/1656/24
Провадження № 2/448/616/24
04.11.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Москалик О.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , чоловік та батько позивачів відповідно. Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно - житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, який належав до суспільної групи - «робітничий двір».
Вказують, що за життя ОСОБА_3 слав заповіт, яким усе своє майно, в тому числі вищевказаний житловий будинок заповів дочці ОСОБА_1 (позивачці), яка у встановлений законом строк та спосіб спадщину прийняла.
Зазначають, що позивачка ОСОБА_2 , являється непрацездатною особою та має право на обов'язкову частку у спадщині в розмірі 1/8 частини вищевказаного будинковолодіння з огляду на приписи ст.1241 ЦК України.
Ствердили, що у зв'язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус роз'яснив їм звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності.
З огляду на наведене, просять суд визнати за ними, позивачами право власності на спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 , зокрема: за позивачкою ОСОБА_1 право власності на 7/8 частки спірного житлового будинку з господарськими спорудами, а за позивачкою ОСОБА_2 - 1/8 частку у такому спадковому майні.
Ухвалою судді від 12.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в підготовче судове засідання не з'явилися, однак подали заяви в яких просили розгляд справи проводити у їх відсутності, при цьому зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що не заперечують проти позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та просять справу слухати у їх відсутності.
Третя особа - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в підготовче судове засідання не з'явився, проте подав копії сторінок спадкової справи №232/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та просив розглядати справу у його відсутності.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз'яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов'язків позивачів у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (чоловіка і батька позивачів).
До складу даної спадщини входило, в тому числі право на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, який відносився до суспільної групи «робітничий двір» та фактично належав спадкодавцю згідно даних погосподарських книг.
Отже після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на спадкове майно за вищевказаною адресою.
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавець ОСОБА_3 за життя своїм майном розпорядився, а саме 14.03.2013 року склав заповіт, яким усе своє майно заповів своїй дочці ОСОБА_4 (позивачці). Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №06.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).
Стаття 1220 ЦК України передбачає, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною 1, 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Окремо слід звернути увагу на приписи ст.1241 Цивільного кодексу України, відповідно до яких малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Як роз'яснено у п.19 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.
У Постанові Верховного Суду від 01.08.2019 року по цивільній справі №510/350/16 вказано, що право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов'язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов'язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто, право на обов'язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене ст.1241 ЦК України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При обчисленні розміру обов'язкової частки слід ураховувати всіх спадкоємців за законом, які б могли спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом (правова позиція Верховного Суду у справі № 292/389/17 від 25.11.2020).
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 , має обов'язкову частку у спадщині, оскільки на момент смерті спадкодавця ОСОБА_3 такій виповнилось повних 66 років, і відповідно до приписів ст.1241 ЦК України являється непрацездатною вдовою ОСОБА_3 .
З матеріалів справ вбачається, що до спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок не був би змінений заповітом, окрім ОСОБА_1 , яка спадкує за заповітом та ОСОБА_2 , яка має право на обов'язкову частку, належить також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , інші діти спадкодавця ОСОБА_3 .
А тому, з врахуванням наведеного, позивачка ОСОБА_1 має право на 7/8 частки спадкового майна після смерті батька ОСОБА_3 , а позивачка ОСОБА_2 має право на 1/8 обов'язкової частки у такому спадковому майні.
Слід зазначити те, згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Мостиської міської ради Львівської області від 09.08.2024 року за №469, спадкодавець ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ним проживали, ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_1 (дочка), відповідно позивачі по справі.
Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто, у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважаються такими, що прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 .
При цьому, приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицьким Р.С. позивачам було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на дане спадкове майна - спірний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, така відмова була зумовлена відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, виданих на ім'я спадкодавця ОСОБА_3 . Нотаріус роз'яснив позивачам можливість реалізації права на спадкування вказаного житлового будинку в судовому порядку.
Отже, через відсутність належних правовстановлюючих документів на спірний житловий будинок позивачі не можуть в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права та одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на дане спадкове майно, у зв'язку із чим звернулися до суду із зазначеним позовом.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_3 ; копією заповіту від 14.03.2013 року; копіями сторінок спадкової справи за №232/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; листом-повідомленням приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Р.С. про відмову позивачу у оформленні спадкових прав на спірне будинковолодіння; копією технічного паспорту; копіями паспортів позивачів; іншими матеріалами справи.
Оскільки у даному випадку питання про право позивачів на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку у зв'язку з вищевикладеними обставинами, тому це питання можливо вирішити у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та відповідно, несе ризик настання наслідків, пов'язаний із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити не можливо, а набуття позивачами права власності на житловий будинок з господарськими будівлями не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 7/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, а за позивачкою ОСОБА_7 , - 1/8 частки у такому спадковому майні, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ст.200 ч.3, ст.206 ч.4, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 7/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14.11.2024 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачі:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;
Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500; місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області).
Суддя Ю.В. Кічак