Справа № 463/8753/24
Провадження № 1-кс/463/7208/24
про застосування запобіжного заходу
15 листопада 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 погодженого прокурором Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ,
в провадженні Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024140120000627 від 15.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
19 вересня 2024 року слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 за погодженням прокурора Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Разом із вказаним клопотанням слідчим подано клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою його приводу та доставки до Личаківського районного суду м.Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
14 листопада 2024 року о 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 був затриманий та 15 листопада 2024 року доставлений до Личаківського районного суду м.Львова для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Подане клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який розпочав проходження військової служби за мобілізацією, 27.02.2024 року діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, у військовий стан, не маючи наміру ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, самовільно залишив місце служби - територію військової частини НОМЕР_1 . Таким чином, солдат ОСОБА_4 в період часу з 27.02.2024 року по теперішній час відсутній на службі без поважних причин і не виконує свої службові обов'язки, свою належність до Збройних Сил України, а також той факт, що він незаконно перебуває за межами місця служби приховує, службовий час проводить на власний розсуд. Під час незаконного перебування за межами місця служби солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча об'єктивно мав можливість це вчинити.
17 вересня 2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яку скеровано останньому засобами поштового зв'язку 18.09.2024 року, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останнім, вказаного кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просила задовольнити подане клопотання та пояснила, що на її думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні подав заяву, в якій зазначив, що свої інтереси буде захищати самостійно без участі захисника. Бажає повернутися на військову службу, проти задоволення клопотання не заперечує.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 62024140120000627 від 15.07.2024 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України ОСОБА_4 повідомлено 17.09.2024 року.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення, матеріалами службового розслідування, протоколами допиту свідків, іншими матеріалами кримінального провадження, зібраними у ході досудового розслідування.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Згідно з матеріалами клопотання, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Крім цього, з урахуванням тяжкості покарання підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, в якому підозрюється. Також слідчий суддя враховує те, що підозрюваний не має стійких соціальних зв'язків, переховувався від органу досудового розслідування, про що свідчить дозвіл на його затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Наведені вище обставини в їх сукупності виключають можливість обрання підозрюваному менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк до десяти років, з метою унеможливити настання ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя дійшов висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
На думку слідчого судді, саме запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.177, 178, 182-184, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 погодженого прокурором Яворівського відділу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Херсон, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судженого, без визначеного зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19».
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з 22 год. 30 хв. 14 листопада 2024 року на 60 діб, але в межах строку досудового розслідування.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові ОСОБА_5 та прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1