Справа №461/7286/24
14 листопада 2024 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючої - судді Павлюк О. В.,
за участі секретаря судового засідання - Гнаткович В. С.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний номер: 21647131; адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ), про відшкодування шкоди у порядку регресу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про відшкодування витрат у порядку регресу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 09.12.2022 у м. Львові, на вул. Городоцькій, 25, трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Форд», державний номерний знак « НОМЕР_3 », допустив зіткнення з пішоходом. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень.
Згідно з обвинувальним актом, шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки під керуванням Відповідача. Потерпіла особа повідомила Позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надала останньому усі необхідні документи. Зокрема, потерпіла особа подала заяву про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач визначив розмір заподіяної шкоди та здійснив регламентну виплату потерпілій особі. Загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 301'200,00 грн.
При цьому, оскільки цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована, то останній, як особа, що винна у настанні ДТП, зобов'язана відшкодувати у порядку регресу Позивачу завдану ним шкоду. За вказаних обставин, Позивач вважає, що після проведення виплати потерпілій особі у нього виникло право зворотної вимоги до Відповідача, а тому просить позов задовольнити.
Ухвалою від 13 вересня 2024 року суд відкрив провадження у цивільній справі за вказаним позовом та вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 66).
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 14.10.2024, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а. с. 80).
Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву.
Враховуючи наведене, суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач у судове засідання не з'явився, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте у позовній заяві просить проводити розгляд справи у його відсутності.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 223 ЦПК України).
У судовому засіданні Відповідач та його представник проти позову заперечили. Стверджують, що Позивач належними доказами не довів, що шкоду було відшкодовано саме потерпілій особі.
Суд, заслухавши доводи учасників, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд встановив, щоОСОБА_1 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та рухаючись ним по вулиці Городоцька, поруч із будинком № 245 в напрямку до вул. Кульпарківська у м. Львові, у порушення п.п.1.10, 18.31 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, при наближенні до нерегульованого пішоходного переходу, не зменшив швидкості та не зупинив свій транспортний засіб, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_5 , який в цей час переходив проїзну частину дороги по пішоходному переході справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода, що спричинило останньому тілесні ушкодження у виді тупої поєднаної травми у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепа з крововиливами в м'які оболонки та речовину головного мозку, закритого перелому лівої малогомілкової кістки, що ускладнилися набряком набуханням головного мозку, двобічною пневмонією, поліорганною недостатністю, внаслідок чого ОСОБА_5 19.12.2022 помер у лікувальному закладі (а. с. 47-49).
Вказані обставини встановлені у ході досудового слідства по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП.
Із довідки до наказу № 1 від 16.03.2023 (а. с. 55) та довідки до наказу № 2 від 08.05.2023 (а. с. 57) про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих вбачається, що на час ДТП водій ОСОБА_1 , який є Відповідачем за цим позовом, керував автомобілем «Форд», державний номерний знак « НОМЕР_4 чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до п. п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно із п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.
Відповідно до ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам.
Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. п. а п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. п. 38.2.1. п. 38.2. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Частина 1 статті 1191ЦКУкраїни передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У зв'язку з тим, що Відповідач на момент настання ДТП не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у Позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховику у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
У зв'язку з настанням події, представник ТОВ «Центр автовиплат «Поліс» в особі директора Шелепінський Орест Михайлович, який діяв на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_4 (а. с. 33-34), звернувся 04.05.2023 до МТСБУ з відповідною заявою про здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної із витратами на поховання (а. с. 25).
Відповідно до Наказу та Довідки № 2 від 08.05.2023 про розмір страхового відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, вбачається, що загальна сума до сплати становить 60'000,00 грн (а. с. 56-57).
Факт зазначеної виплати у розмірі 60'000,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 921936 від 08.05.2023, на підставі наказу № 3/8314 від 08.05.2023 (а. с. 58).
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статтей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відсутність складу злочину, наприклад у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням).
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, при цьому, вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає і за випадкове її завдання (без вини).
Відповідач не довів наявність умислу пішохода або наявність непереборної сили, тому на них як на володільців джерела підвищеної небезпеки покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди незалежно від їх вини.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов у цій частині слід задовольнити та стягнути на користь Позивача з Відповідача у порядку регресу 60'00,00 гривень суму витрат сплаченого відшкодування.
Окрім цього, суд встановив, що у зв'язку з настанням події, представник ТОВ «Центр автовиплат «Поліс» в особі директора Шелепінський Орест Михайлович, який діє в інтересах ОСОБА_3 , звернувся 05.01.2023 до МТСБУ з відповідною заявою про здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної із витратами на утримання (а. с. 22).
Відповідно до Наказу та Довідки № 1 від 16.03.2023 про розмір страхового відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, вбачається, що загальна сума до сплати становить 241'200,00 грн (а. с. 54-55).
Факт зазначеної виплати у розмірі 241'200,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 824412 від 17.03.2023, на підставі наказу № 3/5143 від 16.03.2023 (а. с. 59).
Однак, суд позбавлений можливості встановити, що вказана виплата була проведена саме потерпілій особі - ОСОБА_3 , оскільки у платіжній інструкції № 824412 від 17.03.2023 одержувачем коштів вказано ТОВ «Центр автовиплат поліс», а докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр автовиплат «Поліс» діяло від імені ОСОБА_3 (у тому числі довіреність) у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з Відповідача суму витрат сплаченого відшкодування у розмірі 241'200,00 грн. є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 900 грн (з розрахунку 60'000,00 грн/301'200,00 грн. х 4'518,00 грн.).
Щодо клопотання Позивача про витребування у Державної податкової служби України відомості про реєстраційний номер картки платника податків ОСОБА_1 , суд витребував такі, однак, згідно з відповіддю Міністерства доходів та зборів щодо надання інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , - фізичну особу неможливо однозначно ідентифікувати (а. с. 83).
Керуючись ст. ст. 12, 259, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний номер: 21647131; адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) у порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 60'000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний номер: 21647131; адреса: м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8) судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) грн 19 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 15.11.2024.
Суддя Ольга ПАВЛЮК