Справа №333/4708/24
Провадження №2/333/3282/24
11 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Холода Р.С.,
за участю секретаря судового засідання Кузьменко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,-
встановив:
22.05.2024 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом, у якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 25 232,54 грн., інфляційні втрати в розмірі 61 249,16 грн.
Позовна заява обґрунтована тим, що 30.01.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступник -ТОВ «ОТП Факторинг Україна») було укладено кредитний договір № LL-204/004/2008 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні кошти в розмірі 30 000,00 доларів США.
30.01.2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки між Банком та ОСОБА_2 №SRLL-204/004/2008.
У зв'язку з невиконанням зобов'язань ОСОБА_1 , 15.11.2010 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя ухвалено рішення по цивільній справі №2-2555/10, яким позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 290 035,49 грн. та судові витрати в розмірі 1820 грн.
31.10.2019 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено договір факторингу №1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № LL-204/004/2008 від 30.01.2008 року, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та всіма договорами забезпечення перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.01.2021 року замінено стягувача АТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2010 року у справі №2-2555/10.
Таким чином, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором № LL-204/004/2008 від 30.01.2008 року. Сума заборгованості згідно з додатком №1 до договору факторингу №1-10/19 від 31.10.2019 року складає 280 105,72 грн., що складається з процентів в розмірі 43103,06 грн. та тіла кредиту в розмірі 237 002,66 грн.
Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника.
Згідно ст. 625 ЦК України, у наслідок прострочення відповідачами сплати заборгованості за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2010 року, позивач вважає, що з відповідачів підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 25 232,54 грн. та інфляційні втрати в розмірі 61 249,16 грн. (за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року).
Також, позивач зазначає, що судові витрати ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» складаються з сплаченого ним судового збору в розмірі 3028 грн. та витрат на правничу допомогу (орієнтовний розмір складає 15 000 грн.).
Ухвалою суду від 28.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09.07.2024 року від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що за договором факторингу №1-10/19 від 31.10.2019 року перейшло право вимоги лише на частини заборгованості, стягнутої рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2010 року. Проте, позивач, звертаючись з позовом, не надав жодних документів, що в рамках виконавчого провадження за час з 31.10.2019 року (дата укладання договору факторингу) по день звернення позивача до суду не було здійснено примусового стягнення та сума заборгованості не змінилася.
Також представник відповідача вважає, що право стягнення інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло з дати виникнення права вимоги, тобто з 05.11.2019 року, а не з 23.02.2019 року.
Поряд з цим, представник відповідача зазначає, що не погоджується з орієнтовним розміром витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн., так як він є необґрунтований та не дає можливості оцінити з точки зору співмірності із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
04.09.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшли додаткові пояснення, в яких остання повідомляє, що виконавчі документи №2-2555/10, видані Комунарським районним судом м. Запоріжжя 10.04.2012 року, перебували на виконанні в Комунарському ВДВС ЗМУЮ (ВП: №34735418, №34735539, № 38766188), однак вказані виконавчі листи поверталися стягувачу без виконання, через відсутність у боржників майна на яке можливо звернути стягнення.
Договір відступлення права вимоги не тягне за собою зміни прав, а лише заміну кредитора, який отримує ці права, тому період, за який можливе стягнення відповідно до статті 625 ЦК України, не змінюється через відступлення права вимоги.
Також ОСОБА_4 додала, що до суду поданий лише орієнтовний розрахунок суми судових витрат, так як на момент розгляду справи позивач не може точно визначити обсяг витрат. Необхідні підтверджуючі документи будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
В судове засідання представник ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 до зали судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надали.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали відзив на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Встановлено, що 30.01.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №LL-204/004/2008, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 30 000 доларів США.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2010 року по справі № 2-2555/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість у сумі 290 035,49 грн., судові витрати у сумі 1 820,00 грн., а всього - 291 855,49 грн.
26.11.2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» продає (переуступає) ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.
Відповідно до додатку № 1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 26.11.2010 року, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги за кредитним договором від 30.01.2008 року № LL-204/004/2008 DD, боржник: ОСОБА_1 , та за договором пoруки № SRLL-204/004/2008, поручитель: ОСОБА_2
31.10.2019 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №1-10/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №LL-204/004/2008 від 30 січня 2008 року, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та всіма договорами забезпечення, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Згідно Реєстру боржників (додаток №1 до вказаного договору факторингу), позивач набув право грошової вимоги до відповідачів за кредитним договором №LL-204/004/2008 та договором поруки №SRLL-204/004/2008 в розмірі 280 105,72 грн., з них: 43 103,06 грн. - проценти, 237 002,66 грн. - тіло кредиту.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 20.01.2021 року замінено стягувача АТ «ОТП Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у виконавчому провадженні з виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2010 року у справі №2-2555/10 за позовом ПАТ «ОТП Банк» в особі регіонального відділення АТ «ОТП Банк» в м. Запоріжжя до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Виходячи зі змісту частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, зокрема в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 905/3137/14-908/5775/14.
Відповідачі мають грошові зобов'язання перед позивачем, що підтверджується кредитним договором № LL-204/004/2008, заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.11.2010 року по справі № 2-2555/10, відповідними договорами відступлення прав вимоги та розрахунком заборгованості.
З огляду на те, що відповідачі порушили грошове зобов'язання з повернення отриманих кредитних коштів, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При обрахунку 3% річних за основу береться розмір простроченої суми, яка визначена у договорі, чи судовому рішенні, а не її еквівалент у валюті України.
Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження№14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Перевіривши розрахунок ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» щодо заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_3 , що право стягнення інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло з дати виникнення права вимоги, тобто з 05.11.2019 року, а не з 23.02.2019 року, з огляду на таке.
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі №127/15672/16-ц, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.6.3. договору факторингу №1-10/19, від 31.10.2019 року, з моменту переходу до фактора прав вимоги, відповідно до умов п. 6.2.3. цього договору, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованості, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Враховуючи наведене, в результаті заміни кредитора у зобов'язанні відповідно до укладеного договору факторингу, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у повній мірі набуло права вимоги до відповідачів, в тому числі стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Також, суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 , що позивачем не надано жодних документів, що в рамках виконавчого провадження за час з 31.10.2019 року (дата укладання договору факторингу) по день звернення позивача до суду не було здійснено примусового стягнення та сума заборгованості не змінилася.
Згідно з частинами 1, 5, 6, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належні, допустимі докази того, що відповідачі погасили вищезазначену заборгованість за рішенням суду в матеріалах цієї справи відсутні.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідачі взяті на себе зобов'язання належним чином не виконали, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку, що наявні підстави для застосування частини 2 статті 625 ЦК України, а саме стягнення з них на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 3028 грн. судом покладається на відповідачів.
Керуючись 4-13, 17, 18, 81, 133, 137, 141, 263, 265, 274 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 598-600, 604-610, 612, 625, 1054 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення 3% річних та інфляційних втрат- задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) заборгованість за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року в сумі 86 481 (вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 70 коп., яка складається з: 3% річних в розмірі 61 249 (шістдесят одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 16 коп. та інфляційних втрат в розмірі 25 232 (двадцять п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 54 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) - 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 38750239) - 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15.11.2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя Р.С.Холод