Справа № 331/6674/24
Провадження № 1-в/331/196/2024
15 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 ,.,
представника ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» ОСОБА_5
розглянувши клопотання про звільнення від призначеного покарання засудженого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Астраханка, Мелітопольського району, Запорізької області, українця, громадянина України, який має базову середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, внутрішньо переміщена особа, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий.
І. Короткий виклад клопотання
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду із клопотанням про звільнення його від покарання, призначеного вироком суду, за яке він на разі відбуває покарання у зв'язку із набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX
ІІ. Позиції сторін
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 свою заяву підтримав, просив задовольнити.
У судовому засіданні прокурор вказав, що наявні підстави для звільнення засудженого від покарання, призначеного вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, (з урахуванням змін, внесених ухвалою Вінницього апеляційного уду від 15.07.2024) у зв'язку із тим, що на даний час вчинене ним діяння не є кримінальним правопорушенням. Також прокурор вказав, що тим же вироком ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Станом на час розгляду заяви, санкція частини першої статті 309 КК України не містить такого виду покарання як арешт, тому воно підлягає заміні на інше, передбачене санкцією статті. У зв'язку із тим, що ухвалою Вінницького апеляційного суду зараховано у строк відбування покарання період з 20.01.2023 по 15.07.2024, заявник фактично відбув покарання, призначене вироком суду, а тому підлягає звільненню.
Представник ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» у судовому засіданні підтримала прокурора, просила суд ухвалою вирішити питання щодо подальшого відбування засудженим покарання, призначеного вироком суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2023року (справа №148/334/23) ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 (таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно в умовах воєнного стану), ч. 1 ст. 309 КК України і призначене покарання за:
-ст. 185 ч.4 КК України у виді позбавлення волі строком на п'ять років;
-ст. 309 ч.1 КК України у виді арешту строком на шість місяців.
Відповідно до вимог ст. 70 ч.1 КК України, покарання ОСОБА_4 призначити за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
На підставі ст. 71 ч.1 КК України, остаточне покарання ОСОБА_4 призначити за сукупністю вироків, з врахуванням вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 08.04.2021, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі строком на п'ять років і шість місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 20.01.2023, зарахувавши в строк відбування остаточного покарання строк перебування під вартою (попереднього ув'язнення), із розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення.
Колегією суддів Вінницького апеляційного суду 15.07.2024 (провадження № 11-кп/801/318/2024) розглянуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та прокурора Тульчинської окружної прокуратури Вінницької області. Ухвалено вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2023 року стосовно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України - змінити в частині застосування ч. 1 ст. 71 КК України, в частині зарахування строку відбування покарання та початку строку відбування покарання.
Виключити посилання у вироку на застосування при призначенні покарання ОСОБА_4 положень ст. 71 ч.1 КК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КПК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його перебування під вартою під час попереднього ув'язнення із розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув'язнення, починаючи з 20.01.2023 і до дня набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили, тобто з 15.07.2024.
IV. Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
V. Оцінка та мотиви суду
Згідно вироку Тульчинського районного суду Вінницької області, ОСОБА_4 здійснив крадіжку 20.01.2023 року на загальну суму 578 грн. 40 копійок
Станом на 01 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1342 грн.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караними є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2023 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення - становить більше 2684 грн. (1342 х 2 = 2684 грн.).
Таким чином вказане діяння не може вважатись кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна, за викрадення якого ОСОБА_4 засуджений зазначеним вироком, не перевищує граничної вартості майна, за викрадення якого наразі передбачено адміністративну відповідальність, 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд приходить до висновку про необхідність звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.4 ст.185 КК України.
Також, тим самим вироком заявник ОСОБА_4 був засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді шести місяців арешту
Законом України № 3342-IX від 23.08.2023 «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» покарання у вигляду арешту було виключене із санкції ч. 1 ст. 309 КК України, та внесені зміни до загальної частини КК України щодо природи такого покарання як арешт.
На час розгляду заяви санкцією статті 309 КК України не передбачене покарання у вигляді арешту. У зв'язку із чим, суд вважає за необхідне змінити покарання у вигляді арешту на покарання у вигляді двох років обмеження волі.
Згідно приписів ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Тобто, з урахуванням правил ч. 1 ст. 72 КК України один день попереднього ув'язнення відповідає двом дням обмеження волі.
Враховуючи той факт, що у строк відбування покарання ОСОБА_4 було зараховано строк з 20.01.2023 по 15.07.2024, з того часу особа продовжувала перебувати під вартою до дати розгляду заяви (15.11.2024), суд вважає що покарання, призначене вироком Тульчинського районного суду Вінницької області призначене за ч. 1 ст. 309 КК України фактично відбуте.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 підлягає звільнення з-під варти у зв'язку із фактичним відбуттям покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Клопотання засудженого ОСОБА_4 про звільненого від призначення покарання задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з усуненням караності діяння, звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вирок омТульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2023 за ч.4 ст.185 КК України.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засудженим до покарання у вигляді двох років обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного покарання у зв'язку із його фактичним відбуттям.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1