Справа № 308/10031/24
29 жовтня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Наумової Н.В.
за участю секретаря судового засідання - Передерій Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народився спільний син - ОСОБА_1 . Спільного життя у сторін не склалося, сім'я розпалася, неповнолітній ОСОБА_1 залишився проживати разом із матір'ю ОСОБА_5 .
05.03.2014 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб, зареєстрований виконкомом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено актовий запис №9.
У вказаному шлюбі народилося двоє спільних дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, законний представник та ОСОБА_7 мали статус багатодітної сім'ї. При ньому ОСОБА_1 став для ОСОБА_7 пасинком. Останній проявляв до позивача батьківську турботу, брав участь у його вихованні та повністю утримував його.
Зауважує, що відповідно до довідки від 27.07.2023 №11168 на утриманні ОСОБА_7 перебували лише його двоє спільних дітей з ОСОБА_2 .
Проте оскільки рідний батько жодним чином не брав участі в житті свого сина, ні в матеріальному плані, ні в плані виховання, тобто не цікавився життям сина та не сплачував аліменти, позивач повністю перебував на утриманні ОСОБА_7 із 05.03.2014, що підтверджується довідками від 02.08.2023 № 2119 та від 25.09.2023 № 2410.
ОСОБА_7 проходив військову службу у Збройних Силах України і в ході виконання свого конституційного обов'язку 06.06.2023 поблизу н.п. с. Міньківка Бахмутського району Донецької області, через вогнепальне поранення шиї та тулуба внаслідок військових дій, ОСОБА_7 загинув.
Законний представник, діючи в інтересах позивача, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення позивачу пенсії у зв'язку із втратою годувальника. Остаточне рішення приймалося Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Листом від 07.03.2024 №0700-0202-8/16224 та рішенням від 23.02.2024 № 071750011056 законному представнику відмовлено у призначенні позивачу пенсії по втраті годувальника. При цьому спільним дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_2 відповідно до довідки від 17.04.2024 № 0700-0203-8/25095 призначено пенсію по втраті годувальника.
Представник позивача наголошує, що 28.03.2024 він, в інтересах позивача, через представника звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду Україна в Закарпатській області, у якій просив: визнати рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 № 071750011056 незаконним та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із дня смерті (загибелі) годувальника 06.06.2023; встановити факт того, що позивач перебував на утриманні ОСОБА_7 з 05.03.2014 до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою від 16.05.2024 у справі № 260/2038/24 Закарпатським окружним адміністративним судом закрито провадження у справі в частині встановлення факту того, що ОСОБА_1 перебував на утриманні ОСОБА_7 з 05.03.2014 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначає, що посадові особи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовляючи в призначенні пенсії позивачу не врахували всіх наявних доказів, які підтверджують фактичне перебування позивача на утриманні ОСОБА_7 . Усвідомлюючи те, що рідний батько позивача не сплачував і не сплачує досі аліменти, та ігноруючи наявність довідок органів місцевого самоврядування, які підтверджують перебування позивача на утриманні ОСОБА_7 , відповідач не визнає такого факту. Враховуючи це, позивач змушений звернутися до суду для встановлення даного факту.
Представник позивача вказує, що у позивача наявні як відомості про місце проживання разом з годувальником за однією адресою, так і документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи органом місцевого самоврядування.
Таким чином, на думку представника позивача, вищевказані документи засвідчують факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_7 . Посадові особи Головного управління Пенсійного фонду Україна в Рівненській області проінформовані про наявність таких документів та ознайомлені з їх змістом, проте не беруть їх до уваги, чим порушують право позивача на отримання соціального забезпечення у зв'язку із втратою годувальника.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд встановити факт того, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на утриманні ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , 06.06.2023 смерті) з 05.03.2014 до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
21.06.2024 від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить закрити провадження у справі до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Представник відповідача зауважує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не погоджується із доводами, наведеними у позовній заяві у повному обсязі та вважаємо, що даний позов не підлягає до розгляду та задоволення з огляду на наступне.
Вказує, що із змісту позовної заяви вбачається, що у позивача виник спір щодо права на отримання допомоги членам сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є суб'єктом владних повноважень, враховуючи те, що у позовній заяві позивач зазначила, що наявний спір між нею та Головним управлінням щодо призначення пенсії по втраті годувальника, то дана справа підлягає до закриття враховуючи те, що нею не вірно визначена підсудність даної справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не заперечує щодо подання заяви про встановлення факту, де Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є заінтересованою стороною. Згідно з нормами закону можна дійти до висновку, що ОСОБА_1 потрібно було звернутися до суду з заявою про встановлення факту, де Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є заінтересованою стороною.
26.07.2024 від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача вважає, що вказана справа повинна бути розглянута в порядку окремого провадження, а процесуальний статус Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпаттю області повинен бути визначений як заінтересована сторона.
Щодо суті позовних вимог, представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсії страхування» пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків. З копій документів, доданих до позовної заяви, зокрема з розрахунку заборгованості по аліментах (який оформлено без належних для такого документу реквізитів) не випливає факт неотримання аліментів на утримання ОСОБА_1 від його біологічного батька.
Вказує, що ОСОБА_2 зверталася із заявами до територіального органу Пенсійного фонду України призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: 08.08.2023, 16.02.2024.
На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 08.08.2023 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) 16.08.2023 рішенням № 071750011056 відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії по втраті годувальника, оскільки страховий стаж годувальника на день смерті становить роки 03 місяці 00 днів, а необхідний страховий стаж годувальника на день смерті, визначений ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить 7 років.
Крім того, в порушення підпункту 3 пункту 2.3 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів і призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсії страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.11.2005 № 22-1 (зі змінам), не надано документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником.
В подальшому, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 16.02.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено ОСОБА_2 в призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, про що винесено рішення № 071750011056 від 16.02.2024.
Так, страховий стаж померлого годувальника становить 05 років 08 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Звертає увагу, що заява про призначення пенсії ОСОБА_2 подана до територіального органу Пенсійного фонду України, а не через уповноважений орган Міністерства оборони України - обласний ТЦКСП.
Представник відповідача зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяви позивача не здійснювало, а тому і прав позивача на призначення пенсії не порушило.
Щодо факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_7 , то з наданих копій документів - додатків до позовної заяви не вбачається, що ОСОБА_1 перебував на утриманні останнього, оскільки документально не доведено, що він не отримував аліментів від свого батька.
Крім того, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У додатках до позовної заяви наявні довідки про реєстрацію місяця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з яких вбачається факт проживання ОСОБА_1 з матір'ю. Разом з тим, померлий ОСОБА_7 зареєстрований за іншої адресою.
Позивач та його законний представник у судове засідання не з'явилися, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені, проте представник позивача - адвокат Пересоляк О.С. подав до суду заяву, згідно з якою просить розглядати справу за відсутності позивача та представника позивача, зазначивши, що свої позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, при цьому в прохальній частині відзиву просить розгляд справи провести без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомлено, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.10.2006 у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05.03.2014 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб, який зареєстровано у виконкомі Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області за актовим записом № 9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 05.03.2014. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_6 присвоєно прізвище ОСОБА_10 .
Під час перебування у шлюбі у ОСОБА_7 та ОСОБА_11 народилося двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 від 03.12.2014), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_5 від 23.12.2016).
Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання від 10.04.2020 №203 та від 12.10.2020 №497, виданими Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.07.2013 у справі №308/7923/13 стягнуто з ОСОБА_3 , 1967 року народження, на користь ОСОБА_6 , 1978 року народження, аліменти на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 14.05.2013 і до досягнення дитиною повноліття.
Розрахунком заборгованості по аліментах відносно ОСОБА_3 по виконавчому листу №308/7923/13 від 01.08.2013, складеним головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №15-42322686, підтверджується, що загальна заборгованість по вказаному виконавчому листу станом на 20.02.2024 складає 287183,63 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 23.06.2023).
Довідкою від 27.07.2023 №11168, виданою військовою частиною НОМЕР_7 ОСОБА_2 , стверджується, що її чоловік - солдат ОСОБА_7 захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Відповідно до довідки від 02.08.2023 №2119, виданою Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно знаходився на утриманні загиблого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 05.03.2014.
Довідкою від 25.09.2023 №2410, виданою Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_2 , підтверджується, що її чоловік ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , 2006 року народження, ОСОБА_8 , 2014 року народження, ОСОБА_9 , 2016 року народження.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_8 у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 наявне право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних батьків, маючи на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Довідкою від 17.04.2024 №0700-0203-8/25095, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, підтверджується, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області як одержувач пенсії в разі втрати годувальника по лінії МО згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пенсія в разі втрати годувальника за загиблим батьком ОСОБА_7 призначена на утриманців: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
16.02.2024 ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника №1568, надавши документи згідно з переліком, вказаним у розписці-повідомленні.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
26.02.2024 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №071750011056 відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж годувальника, визначений статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 7 років.
Страховий стаж померлого годувальника 5 років 8 місяців.
Звертають увагу, що відповідно до частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.
До електронної пенсійної справи долучено скановану копію з копії розрахунки заборгованості № 15-42322686 (дата документа не зазначена) по аліментах відносно ОСОБА_3 по виконавчому листу № 308/7923/13 від 01.08.2013 з травня 2013 по січень 2023.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.02.2024 р. №071750011056 незаконним та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із дня смерті (загибелі) годувальника 06.06.2023; 2) встановити факт того, що ОСОБА_1 перебував на утриманні ОСОБА_7 з 05.03.2014 до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №260/2038/24 закрито провадження у справі в частині встановлення факту того, що ОСОБА_1 перебував на утриманні ОСОБА_7 з 05.03.2014 до дня його смерті (загибелі) 06.06.2023 - на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, роз'яснено позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1)).
Статтею 19 ЦПК України закріплено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, які були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема діти, брати, сестри та онуки які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (стаття 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правилами оцінки доказів. При вирішенні питання про перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім"ї годувальника, які були на його утриманні.
Наведений у ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
Судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалася, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що: за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні; для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року; для встановлення факту перебування на утриманні при відшкодуванні шкоди в разі втрати годувальника не має значення чи знаходився непрацездатний утриманець в родинних чи шлюбних відносинах з годувальником.
В листі Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт перебування фізичної особи на утриманні померлого встановлюється судом, зокрема, для призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалася утриманцю була постійним і основним джерелом засобів до існування, навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.
Звертаючись до суду з даним позовом про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на утриманні чоловіка, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_7 , проживала з ним спільно, а неповнолітній син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на його утриманні.
Факт перебування неповнолітнього сина позивача на утриманні померлого підтверджено долученими до позовної заяви доказами, що досліджені судом, а саме: довідкою від 02.08.2023 №2119, виданою Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно знаходився на утриманні загиблого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 05.03.2014; довідкою від 25.09.2023 №2410, виданою Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області, згідно з якою ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , мав на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , 2006 року народження, ОСОБА_8 , 2014 року народження, ОСОБА_9 , 2016 року народження.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне ОСОБА_2 для оформлення соціальних пільг, суд дійшов висновку, що вимога про встановлення факту перебування неповнолітнього сина на утриманні покійного чоловіка є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Доводи відповідачів, викладені ними у відзивах н позовну заяву, спростовуються матеріалами справи, є безпідставними та зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм цивільного законодавства, у зв'язку з чим судом відхиляються.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.
В рішеннях у справах «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов'язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).
В контексті вказаної практики суд вважає обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись статтями 13, 76, 81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити повністю.
Встановити факт, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на утриманні ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з 05.03.2014 до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 04.11.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Наумова