14 листопада 2024 року
м. Рівне
Справа № 569/13060/24
Провадження № 22-ц/4815/1037/24
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету
Рівненської міської ради,
- ОСОБА_2 ,
- Військова частина НОМЕР_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
15 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, про встановлення факту самостійного виховання та утримання нею неповнолітньої дитини.
Заяву обґрунтовувала тим, що вона проживала спільно із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дочка залишилася проживати разом з нею за місцем її реєстрації в АДРЕСА_1 , зараз проживає за адресою АДРЕСА_2 .
Вихованням дитини займається виключно вона, дитина повністю знаходиться на її утриманні, все необхідне для розвитку, здоров'я та задоволення потреб дитини забезпечується її силами та стараннями, без участі батька дитини.
Рішенням Рівненського міського суду від 05.04.2017 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду - 28 грудня 2016 року і до досягнення донькою повноліття.
Батько дитини не бере участі у вихованні їх спільної дочки, необхідної матеріальної допомоги не надає, життям дитини не цікавиться.
Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки це пов'язано із захистом прав та інтересів дитини, отриманням соціальної допомоги як матері, що самостійно виховує дитину, вирішенням питань щодо переміщення дитини без документального оформлення згоди від батька.
Просила суд встановити факт самостійного виховання та утримання нею неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, ОСОБА_2 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала мотивована тим, що вимога ОСОБА_1 фактично пов'язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав батьків дитини, які закріплені в Сімейному кодексі України, тому такі вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. 293, 315 ЦПК України.
Не погоджуючись із ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Ільїчова С.Д. оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції, вирішуючи питання відкриття провадження, дійшов хибних висновків про наявність у даній справі спору про право, адже мета поданої заяви є набуття заявницею права на звільнення з військової служби.
Просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
14 серпня 2024 року ВЧ НОМЕР_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якій покликається на законність оскаржуваної ухвали та просить про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 19 вересня 2024 року зупинено провадження у вказаній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 201/5972/22.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року відновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 14 листопада 2024 року.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього - між цими особами виникає спір про право.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заявниця просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу - матері, яка самостійно виховує дитину.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Згідно ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини матір'ю необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.
Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу можливості користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно їх виконує.
У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, заявниця просить установити факт самостійного виховання нею дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дитини.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19 СК України).
Доведення факту одноосібного виховання дитини пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких інший з батьків не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постанові Великої Палати у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23 від 11 вересня 2024 року.
Так як, заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявниці, місцевим судом правомірно відмолено їй у відкритті провадження у справі з таких підстав.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Ільїчовим Сергієм Дмитровичем залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2024 року.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді: Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.