Справа № 761/9577/24
Провадження № 2/761/6219/2024
01 жовтня 2024 року
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого - судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Лаврук Ю.В.
за участі:
позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні- Шевченківського районного суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди
В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_3 , в якому просила суд:
-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 749 286, 00 грн. - збитки у розмірі вартості ремонтних робіт;
-8 750, 00 грн. - вартість послуг судового будівельно - технічного експерта; 30 000, 00 грн. - маральна шкода;
-7 880, 36 грн. - судовий збір, 18 000, 00 грн. - витрати на правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . 02 серпня 2023 року мало місце затоплення належної їй квартири АДРЕСА_2 із вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_3 .
Крім того, 18 жовтня 2023 року мало місце повторне залиття належної їй квартири із вищерозташованої квартири.
Внаслідок неодноразового залиття квартири позивачки виникли пошкодження, що потребують ремонту. Оскільки, в досудовому порядку відповідачка не бажає відшкодовувати заподіяну ОСОБА_1 матеріальну шкоду, вона змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Також, позивачка вважає, що внаслідок неправомірних дій відповідачки, їй була заподіяна моральна шкода, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2024 року відкрито провадження за загальними правилами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Відповідачка, своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористалася; відзив на позовні вимоги до суду не надіслала.
В судовому засіданні позивачка та її представник на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі, з підстав викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.
Відповідачка в судове засідання не з?явилася; про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістила; письмовий відзив на позов не надіслала, які не направила свого представника для прийняття участі у розгляді справи; по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Оскільки, позивачка та її представник не заперечували проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухав пояснення позивача, відповідачів, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.1 ст.1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов?язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про право власності на житло від 07 жовтня 1993 року, виданого згідно розпорядження від 06 жовтня 1993 року №4741 (а.с.24).
11 квітня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В. посвідчено договір дарування 1/3 частини квартири, відповідно до якого, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с.105).
19 липня 2024 року державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. видано свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , як на спільне майно подружжя (а.с.101).
В цей же день, 19 липня 2024 року, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Праведник Н.О. посвідчено договір дарування частини квартири, відповідно до якого, ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняла у дар 1/6 частину квартиру АДРЕСА_1 (а.с.107).
Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 лютого 2024 року, квартира АДРЕСА_3 на праві власності належить ОСОБА_3 (а.с.32).
Частина 4 статті 319 ЦК України визначає, що власність зобов?язує.
Згідно ст.322 ЦК України, власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що залиття належної їй квартири АДРЕСА_1 мало місце 02 серпня 2023 року та 18 жовтня 2023 року.
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 927/11207 передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. В акті повинно бути зазначено причину залиття квартири.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 02 серпня 2023 року мало місце залиття квартири АДРЕСА_2 з вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 .
Із наданого ОСОБА_1 акту, складеного 10 серпня 2023 року комісією в складі представників обслуговуючої організації, вбачається, що:
-при огляді виявлено залиття кухні: стеля - підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням, спостерігаються плаями залиття та деформація гіпсокартону, приблизно до 1, 5м.кв. Стіни - шпалери - спостерігається часткове відшарування шпалер від основи та плями залиття приблизно до 2 м.кв. На робочій кухонній стіні фартух облицьований кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено. В приміщенні розібрана кухонна мебель, зі слів мешканки, пошкоджена під час залиття.
Ванна кімната: стеля - шпалери, спостерігається часткове відшарування шпалер та плями залиття, приблизно до 1, 2 м.кв. Стіни - облицьовані кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено.
Висновок: залиття квартири АДРЕСА_1 , відбулося з квартири АДРЕСА_4 , ймовірно внаслідок халатного користування сантехнічним обладнанням мешканцями квартири. Під час спроби слюсаря-сантехніка провести обстеження квартири АДРЕСА_4 його до помешкання не впустили, але залиття зупинилось (а.с.28-29).
18 жовтня 2023 року мало місце повторне залиття квартири АДРЕСА_2 з вищерозташованої квартири АДРЕСА_3 .
Із наданого ОСОБА_1 акту, складеного 18 жовтня 2023 року комісією в складі представників обслуговуючої організації, вбачається, що:
-при огляді виявлено залиття кухні: стеля - підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням, спостерігаються плаями залиття та деформація гіпсокартону, приблизно до 3, 0 м.кв. Стіни - шпалери - спостерігається часткове відшарування шпалер від основи та плями залиття приблизно до 3, 5 м.кв. На робочій кухонній стіні фартух облицьований кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено. В приміщенні розібрана кухонна мебель, зі слів мешканки, пошкоджена під час попереднього залиття.
Ванна кімната: стеля - підвісна з гіпсокартону облицьована шпалерами, спостерігаються деформація гіпсокартону та часткове відшарування шпалер від основи, плями залиття приблизно до 1, 5 м.кв. Стіни - облицьовані кахлем, при візуальному обстеженні пошкоджень не виявлено.
Зі слів мешканки квартири, після залиття не працює освітлення в приміщенні кухні, коридору та ванної кімнати.
Висновок: залиття квартири АДРЕСА_1 , відбулося внаслідок халатного користування сантехнічним обладнанням мешканцями квартири АДРЕСА_4 , а саме: роз?єднання каналізаційної квартирної розводки між ванною та кухнею (а.с.30-31).
У зв'язку з систематичними затопленнями, квартира позивачки стала непридатною для проживання в ній, у зв?язку з чим, ОСОБА_1 вимушена тимчасово проживати у дачному будинку, який знаходиться в Київській області.
Вищезазначені акти підписані усіма членами комісії.
Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що залиття квартири позивачки сталося з вини власниці квартири АДРЕСА_4 (відповідачки).
На спростування вищезазначених обставин з боку відповідачки суду не було надано жодного доказу.
При зверненні до суду з позовом позивачкою, як на підставу визначення спричиненої їй матеріальної шкоди посилалась на Висновок експерта №2 за результатами проведення експертного дослідження, складеного 26 лютого 2024 року судовим будівельно-технічним експертом Фесун Л.А. , згідно якого - вартість ремонтних робіт, які необхідно виконати для усунення пошкоджень, заподіяних залиттям приміщень квартири АДРЕСА_5 , станом на лютий 20234 року, з урахуванням заміни пошкоджених меблів та клінінгових послуг складає 749 286, 00 грн., в тому числі вартість ремонтних робіт складає 710 731, 00 грн. (а.с.33-71).
Обгрунтованість висновку експерта у суду не викликає сумніву.
Жодних заперечень щодо наданого позивачкою висновку експерта з боку відповідачки суду надано не було.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що залиття квартири позивачки, сталося з вини відповідачки, а тому вона, відповідно до ст.1166 ЦК України, зобов?язана відшкодувати позивачці заподіяні цим збитки.
Громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями (ст.10 Житлового кодексу України).
Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 572 від 08.10.1992 р., власник майна (орендар) квартири зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.
Під час розгляду справи, відповідачкою не було доведено та не надано доказів, які б свідчили про відсутність причинно - наслідкового зв'язку між залиттями, які мали місце 02 серпня 2023 року та 18 жовтня 2023 року, та які призвели до залиття квартири, належної ОСОБА_1 .
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ( ч.1 ст.23 ЦК України, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом позивачка зазначила, що їй, як власниці квартир АДРЕСА_1 була спричинена моральна шкода, внаслідок залиття належної їй квартири з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 в цьому ж будинку, внаслідок халатного ставлення до сантехнічного обладнання з боку відповідачки. Також зазначила, що в результаті винних та неправомірних дій відповідачки було порушено її повноцінне користування квартирою. За весь період часу позивачка зазнала значних переживань та страждань у зв'язку з залиттям належної їй квартири. Відповідачка не намагалася в добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду. Хвилювання та думки про необхідність відновлення квартири, придбання нових меблів та обладнання. Залиття квартири створило для позивачки чималий дискомфорт, що позбавляє її можливості у ній проживати, у зв?язку з чим, вона змушена мешкати у дачному будинку, що знаходиться в Київській області.
Враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31 березня 1995року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мали місце факти залиття квартири позивачки, саме з вини відповідачки внаслідок яких було пошкоджено її майно, також це залиття спричинило у позивачки негативні зміни у звичайних умовах її життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадків залиття, тривалого захисту свого порушеного права в суді, а тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 10 000, 00 грн.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідачки, як власниці квартири - АДРЕСА_3 підлягає стягненню на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди 749 286, 00 грн.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, то вони підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.
До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду ( ч. 3 ст.133 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі ?Баришевський проти України? від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі ?Гімайдуліна і інших проти України? від 10 грудня 2009 року, пункті 80 рішення у справі ? Двойних проти України ? від 12 жовтня 2006 року, пункті 88 рішення у справі ?Меріт проти України? від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі ?Лавентс проти Латвії? від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом справи, суду було надано: копію договору №26/02-24 на надання правової допомоги від 26 лютого 2024 року; копію додатку №1 до договору №26/02-24 на надання правової допомоги від 26 лютого 2024 року; рахунок-фактура №110/02 від 26 лютого 2024 року на суму 10 000, 00 грн.; рахунок-фактура №115/09 від 24 вересня 2024 року на суму 8 000, 00 грн. (а.с.10-13).
Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу ?розумного обґрунтування? розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
За умовами ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об?єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позивачкою розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки, є неспівмірним. Суду не було надано жодного доказу у підтвердження витраченого адвокатом часу на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів (акти приймання-передачі виконаних робіт), а тому, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, який підлягає відшкодуванню в сумі 5 000, 00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7 880, 36 грн., витрати за виконання експертного дослідження у розмірі 8 750, 00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_7 ) у відшкодування матеріальної шкоди 749 286 (сімсот сорок дев?ять тисяч двісті вісімдесят шість) грн. 00 коп., витрати за виконання експертного дослідження у розмірі 8 750 (вісім тисяч сімсот п?ятдесят ) грн. 00 коп., у відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 7 880 (сім тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп., витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 5 000 (п?ять тисяч) грн. 00 коп., а всього 780 916 (сімсот вісімдесят тисяч дев?ятсот шістнадцять) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: