Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3728/24
15.11.2024 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області у особі головуючого судді А.А.Надопта, секретар судового засідання С.С.Онисько, за участі відповідачки та її представника адвоката Ю.В.Бори, розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку в залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу-
Позивач звернувся у Виноградівський районний суд із позовною заявою про розірвання шлюбу із відповідачкою, який був укладений 20.05.2023р. у Виноградівському РАЦСі Західного міжрегіонального управління МЮУ у Закарпатській області за актовим записом №126, від якого у сторін дітей спільних не народилось.
Заявлені вимоги мотивовані тим, що сторони не зійшлися характерами, між ними в останій час виникають непорозуміння та різні суперечки, розходження поглядів на сімейні обов'язки та відносини, а відтак сторони не проживають разом та не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбні відносини, а отже шлюб носить формальний характер, у зв'язку з чим позивач просить шлюб із відповідачкою розірвати.
В судове засідання позивач не з'явився, проте в подав до суду заяви від 30.05.2024р. та 21.10.2024р., в яких просив справу розглянути без нього, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві та просив такі задоволити, на розлученні наполягає, оскільки проживає вже з іншою жінкою, яка є вагітною; відповідачка в судовому засіданні, визнавши, що з листопада минулого року їх сімейні відносини почали погіршуватись, проте категорично заперечувала проти їх розлучення, оскільки позивач не довів, що він проживає з іншою жінкою, яка від нього вагітна, крім того, чоловік, перебуваючи в ЗСУ, проявляє певну неврівноваженість щодо їх сімейних стосунків, а тому вважає, що їх шлюб можливо ще зберегти, а відтак, дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950р. кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суди, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя (ст.5 ч.1 ЦПК), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.89 ЦПК України з врахуванням положень ст.ст.76-88 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.ст.12,13,78,81,82 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язані довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
В судовому засіданні достовірними та належними доказами встановлено, що між сторонами був укладений шлюб 20.05.2023р. у Виноградівському РАЦСі ЗМРУ МЮУ у Закарпатській області за актовим записом №126, від якого у подружжя дітей спільних не народилось. Сторони не зійшлися характерами, не проживають разом та не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбні відносини, а отже шлюб носить формальний характер, у зв'язку з чим позивач, який проходить військову службу у ЗСУ в/ч НОМЕР_1 , посилаючись на те, що він проживає вже з іншою жінкою ОСОБА_3 , яка є вагітною 21 тиждень, що стверджено даними довідки №1339 від 11.10.2024р., наполягає на розірванні між їх шлюбу з відповідачкою, з якою він спільних дітей не має.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засідання фактів суд констатує, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами Сімейного та Цивільного кодексів України.
Так, відповідно до вимог ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розлучення, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя сторін.
Ці вимоги закону узгоджуються та доповнюються нормами п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю» із наступними змінами встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження їх сім'ї стали неможливим. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно і всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, мотиви та причини розлучення, забезпечувати участь у засіданні, як правило, обох сторін, уживати заходів до примирення подружжя. Рішення суду про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам законності та обґрунтованості. При цьому законність і обґрунтованість рішення визначається не тільки дотриманням судом норм процесуального права при розгляді цивільних справ, а й виконанням судом вимог матеріального права, що регулює правовідносини сторін, а саме особисті немайнові права та обов'язки подружжя.
Між тим, в судовому засіданні достовірно встановлено, що сторони тривалий час не проживають разом і не ведуть спільне господарство та не підтримують шлюбні відносини, як наслідок не створили міцної сім'ї, що призвело до фактичного розпаду їх сім'ї, позивач категорично відкинув пропозицію суду щодо примирення, у зв'язку з чим наполягає на розлученні.
Зокрема, з матеріалів справи встановлено, що на вимогу відповідачки, суд своєю ухвалою від 02.10.2024р. надав подружжю термін, передбачений СК України, для примирення і збереження їх шлюбу, проте наданий судом термін для примирення позитивних результатів не приніс, оскільки у своєму клопотанні до суд від 21.10.2024р. позивач вкотре вказав, що примирення між ними неможливе, так як у них з відповідачкою не має спільних дітей, а на теперішній час він проживає з іншою жінкою ОСОБА_3 , яка теж перебуває разом з ним в лавах ЗСУ, і яка чекає від нього дитину, у зв'язку з чим суд своєю ухвалою від 22.10.2024р. провадженні у даній справі відновив та призначив судове слухання.
Більше того, позивач у своїй заяві до суду від 21.10.2024р., свої позовні вимоги про розірвання шлюбу із відповідачкою знову підтримав в повному обсязі та просив такі задоволити, вказав, що наданий судом строк для примирення позитивних результатів не дав і не міг надати, оскільки він проживає тривалий час вже з іншою жінкою, з якою веде спільне господарство, зокрема, позивач проживає з жінкою ОСОБА_3 , яка перебуває разом з ним в лавах ЗСУ, і яка чекає від нього дитину, а відтак позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу, оскільки примирення між ними неможливе.
Отже, при вирішенні даного спору між подружжям суд виходить з того, що відповідно до вимог ст.24 СК України шлюб, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
На підставі наведеного, з урахуванням особливого характеру сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, беручи до уваги, що позивач категорично заперечує проти збереження їх сім'ї та наполягає на розлученні, суд, з урахуванням категоричного заперечення відповідачки на розірвання їх шлюбу, не може покласти обов'язок збереження сім'ї сторін на позивача при наявності його категоричного заперечення цього.
Отже, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, взявши до уваги відсутність у подружжя спільних неповнолітніх дітей та обставини життя подружжя, суд встановив справжнє прагнення позивача до розірвання шлюбу, а відтак приходить до переконання, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_4 і збереження їх шлюбу не суперечить інтересам сторін, після цього не будуть порушені їх особисті та майнові права, у зв'язку із чим даний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, відповідно до вимог ст.ст.24,55,56,112 СК України та керуючись ст.ст.2-5,10,12,13,18,81,144,223,259,263-265 ЦПК України, суд:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 20.05.2023р. у Виноградівському РАЦСі Західного міжрегіонального управління МЮУ у Закарпатській області за актовим записом №126- розірвати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 15.11.2024р.
ГоловуючийА. А. Надопта