Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.11.2024м. ХарківСправа № 922/2884/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
при секретарі судового засідання Корнух В.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" (місцезнаходження: провулок Лабораторний, 1, офіс 400, місто Київ, 01133; поштова адреса: вулиця Олександра Мишуги, 2, офіс 416, місто Київ, 02141)
до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (місцезнаходження: проспект Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (місцезнаходження: проспект Героїв Харкова (проспект Московський), будинок 299, місто Харків, 61089)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
3-ої особи - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якому просить:
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (ідентифікаційний код юридичної особи 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробнича компанія "Укрпромвпровадження" (ідентифікаційний код юридичної особи 42731421) 20 780 691,40 грн. основної суми боргу, 8 681 364,00 грн. інфляційних витрат, 619 231,33 грн. 1 % річних та суму сплаченого судового збору у розмірі 451 219,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2884/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 09 вересня 2024 року о 12:45 год. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (місцезнаходження: проспект Героїв Харкова (проспект Московський), будинок 299, місто Харків, 61089, Ідентифікаційний код юридичної особи: 00213121).
04.09.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 22116.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 22116 від 04.09.2024) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/2884/24 призначене на "09" вересня 2024 р. о 12:45 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Чепурної Анастасії Юріївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
06.09.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позов за вх. № 22355.
09.09.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано відповідь на відзив за вх. № 22505.
В судовому засіданні 09.09.2024 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.09.2024 о (б)12:40 з метою надання відповідачем своїх письмових заперечень на відповідь на відзив.
17.09.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив за вх. № 23384.
20.09.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подані заперечення на клопотання (заяву) щодо зменшення сум 1 % річних та інфляційних втрат за вх. № 23809.
23.09.2024 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано заяву з уточненнями до поданих заперечень, клопотання про зменшення штрафних санкцій та контррозрахунком інфляційних витрат та річних за вх. № 23862.
В судовому засіданні 23.09.2024 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.10.2024 о (б) 12:20 год.
25.09.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 24094.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 24094 від 25.09.2024) - задоволено. Постановлено підготовче засідання у справі № 922/2884/24 призначене на "10" жовтня 2024 р. о 12:20 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Чепурної Анастасії Юріївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
В судовому засідання 10.10.2024 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2024 о(б) 11:30 год.
16.10.2024 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за вх. № 26145.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Укрпромвпровадження" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 26145 від 16.10.2024) - задоволено. Постановлено судове засідання по суті у справі № 922/2884/24 призначене на "21" жовтня 2024 р. о 11:30 год. провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача Чепурної Анастасії Юріївни ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з використанням власних технічних засобів (за допомогою системи для проведення відеоконференцій https://vkz.court.gov.ua).
21.10.2024 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву з доповненнями до клопотання про зменшення штрафних санкцій у справі №922/2884/24 за вх. № 26383.
В судовому засіданні 21.10.2024, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Харкові, на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 04.11.2024 о 11:30 год.
В призначене судове засідання 04.11.2024 учасники справи своїх представників не направили.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України. Окрім того, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрпромвпровадження» та Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» було укладено Договір поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року.
Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Постачальник зобов'язується поставити продукцію у власність Замовника партіями, а Замовник зобов'язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.
Відповідно до пункту 4.1 Договору розрахунки за партію товарів здійснюються Замовником шляхом 100% оплати за фактично отриману партію продукції протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дня поставки і приймання її за якістю та кількістю.
Пунктом 5.4. Договору встановлено, що Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати оплату за продукцію.
Позивач вказує, що загальна вартість поставленого Позивачем згідно Договору товару становить 43 731 774,30 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, що додані до позову та містяться в матеріалах справи.
Проте, в порушення умов договору, Товар було оплачено лише на суму 22 951 082,90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями/інструкціями. Крім того, розрахунок за поставлений Товар відбувався за допомогою векселів, що підтверджується належним чином завіреними копіями договорів врахування векселів та копіями простих векселів, які додані до матеріалів справи.
Таким чином, за твердженнями позивача, сума поставленого, але не оплаченого товару складає 20 780 691, 40 грн.
Позивач також вказує, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 року Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації на чолі з ОСОБА_1 як головою комісії з припинення (номер запису 1004801120068009292).
За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш». Отже, з 26.08.2021 року боржником перед позивачем стало Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш».
31.08.2021 був складений акт щодо підтвердження суми заборгованості Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» за договором № 238- 12/999 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Укрпромвпровадження».
Позивач звертає увагу, що 26.08.2021 року Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом», відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом» (ЄДРПОУ 0572669); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов'язаних із приєднанням Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства «Турбоатом» відповідно до законодавства. Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 05762269 зареєстрована юридична особа - Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини». Відповідно до інформації з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство «Завод «Електроважмаш» знаходиться в стані припинення, 17.09.2021 р., 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації. Зокрема, Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 № 2143 «Щодо АТ «Завод «Електроважмаш» (ЄДРПОУ 00213121) затверджено Передавальний акт між АТ «Завод «Електроважмаш» та АТ «Українські енергетичні машини». Зазначені вище факти також підтверджуються листами, копії яких додані до позовної заяви, а саме: листом від АТ «Завод «Електроважмаш» № 261-22/567 від 30.12.2021 р. до ТОВ «Науково- виробнича компанія «Укрпромвпровадження»; листом від ТОВ «Науково-виробнича компанія «Укрпромвпровадження» № 06-10-1 від 06.10.2021 р. до АТ «Завод «Електроважмаш»; листом АТ «Завод «Електроважмаш» № 261-22/126 від 20.09.2021 р.; листом АТ «Завод «Електроважмаш» № 201-66-12/52 від 07.09.2021 р.
Позивач також звертає увагу, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» були предметом дослідження судів, зокрема, у справі № 922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ «Завод «Електроважмаш») на його правонаступника АТ «Українські енергетичні машини» на стадії виконання рішення суду та видачі наказу. З обставин, встановлених в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022 року у справі № 922/3979/21, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 року та постановою Верховного Суду від 16.03.2023 року, вбачається, що згідно з п. 1 Передавального акту від 01.12.2021 року правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків АТ «Завод «Електроважмаш» переходить правонаступнику - АТ «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021 року. Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов'язки та зобов'язання АТ «Завод «Електроважмаш», що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з АТ «Завод «Електроважмаш», що приєднується, переходять у повному обсязі до АТ «Українські енергетичні машини» - правонаступника, навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
Також позивач зазначає, що між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 15 від 01.12.2021 р. до Договору № 238-12/999 від 01 вересня 2020 р., у зв'язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 р. передавального акту Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» та Акціонерного товариства «Укренергомашини». Згідно додаткової угоди усі права та обов'язки Замовника за Договором № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року перейшли до Акціонерного товариства «Укренергомашини» з 01.12.2021 року.
Зважаючи на вищенаведене, позивач стверджує, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству «Українські енергетичні машини» з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021 року. А тому, належним Відповідачем у даному спорі є Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (ЄДРПОУ 05762269).
Позивач також вказує, що звертався до Відповідача з вимогою про погашення простроченої заборгованості щодо оплати товару одержаного згідно Договору, шляхом надсилання відповідного листа-вимоги № 253 від 16.06.2023 р. на офіційну електронну адресу Акціонерного товариства «Укренергомашини». Проте, Позивачем не було отримано від Відповідача зворотної відповіді.
А отже, оскільки відповідачем зобов'язання з оплати товару за Договором поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року виконані не були, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 20 780 691,40 грн. основної суми боргу, 8 681 364,00 грн. інфляційних витрат, 619 231,33 грн. 1 % річних
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Позивач стверджує, що станом на дату подання позову до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" перейшли усі зобов'язання за спірним договором поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
У вирішенні питань, пов'язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов'язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі №910/4656/14).
Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121).
26.08.2021 Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов'язаних із приєднанням Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства".
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05762269 зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021, 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
Разом з цим, суд звертає увагу, що обставини щодо правонаступництва Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" були предметом дослідження судів у справі №922/3979/21 на стадії заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини", на стадії виконання рішення суду та видачі наказу.
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З обставин зазначеної справи №922/3979/21, встановленими в ухвалі Господарського суду Харківської області від 25.07.2022, залишеної без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постановою Верховного Суду від 16.03.2023, вбачається, що згідно з п. 1 Передавального акту від 01.12.2021 правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.
Відповідно до п. 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
Передавальний акт затверджено АТ "Українські енергетичні машини" та Фондом державного майна України.
Отже, згідно вказаного передавального акту усі активи, зобов'язання, майно, права та обов'язки АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.
Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 03.12.2021 №31/2021 та протоколом №4 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах (крім кумулятивного голосування) від 03.12.2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" станом на 31.10.2021 року; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання передавального акта, затвердженого рішенням цих позачергових загальних зборів.
Також вказаним протоколом прийнято рішення про затвердження договору про приєднання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання договору про приєднання Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш».
Вказані протоколи позачергових загальних зборів із протоколами про підсумки голосування знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті АТ "Українські енергетичні машини" за посиланням https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171,https://ukrenergymachines.com/investors/229/231/8169.
Відповідно до п. 1.4 Статуту Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (нова редакція), затвердженого протоколом річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», які відбулись 25.04.2023 року, №36 від 01.05.2023 року, Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» шляхом приєднання до Акціонерного товариства «Турбоатом».
Відповідний статут також знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження Передавального акту, а саме з 01.12.2021.
А отже, Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є належним відповідачем у цій справі.
Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Приписами статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року, позивачем було здійснено ряд поставок загальною вартістю 43 731 774,30 грн. На підтвердження здійснення господарських операцій Позивачем надано належним чином завірені копії документів, а саме: товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення, податкові накладні з квитанціями.
Проте, в порушення умов договору, Товар було оплачено лише на суму 22 951 082,90 грн, внаслідок чого за відповідачем рахується непогашена заборгованість за поставлений товар розмірі 20 780 691, 40 грн. Існування заборгованості підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.08.2021.
В той же час, відповідач доказів погашення заборгованості до суду не надав та суму заборгованості не спростував.
Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов'язання за Договором поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року.
Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за поставлений товар не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 20 780 691, 40 грн. основного боргу за Договором поставки № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення 8 681 364,00 грн. інфляційних витрат та 619 231,33 грн. 1 % річних, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.10.5. Договору, за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.
Згідно розрахунку позивача, який додано до позовної заяви, відповідачу нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 8 681 364,00 грн. за період грудень 2020 року - травень 2024 року, а також 1% річних у загальному розмірі 619231,33 грн. за період 08.12.2020 по 05.07.2024.
Згідно розрахунку позивача, який додано до відповіді на відзив, інфляційні втрати складають 9 292 619, 35 грн. за період грудень 2020 року - червень 2024 року, а загальна сума 1% річних за період 08.12.2024 по 05.07.2024 складає 615 664,76 грн.
З вищенаведеного розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за більший період, ніж було заявлено у позовній заяві, а саме включено червень 2024 року.
Разом з цим, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідачем до суду надано контррозрахунок, відповідно до якого інфляційні втрати складають 8 616 157,07 грн., а 1% річних складає 612673,88 грн.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, суд погоджується з контррозрахунком відповідача та вважає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 8 616 157,07 грн. та 1% річних у розмірі 612 673,88 грн., оскільки такі нарахування є обґрунтованими та арифметично вірними. Втім, в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 65 206, 93 грн. та 1% річних у розмірі 6 557,45 грн. суд вважає за необхідне відмовити.
Що стосується посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Листом від 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України, на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з тим, суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21.
Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для невиконання боржником зобов'язання та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив форс-мажорних обставин на можливість виконання ним зобов'язання, тобто наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами форс-мажорними обставинами та неможливістю належного виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов'язання з оплати продукції внаслідок непереборної сили.
Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктом 12.1. Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути. У разі наявності таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово- промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 12.2. Договору).
Як зазначено позивачем, ним не було отримано жодного повідомлення (листа, заяви), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від Відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов'язань за умовами договору № 238-12/999 від 01 вересня 2020 року.
Враховуючи вказане, суд відхиляє посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин.
Розглядаючи клопотання відповідача щодо зменшення відсотків річних та інфляційних втрат на 90%, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18.
Однак, в даній справі відповідачем не було доведено, що належні до сплати відсотки річні та інфляційні надмірно великі, а також те, що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання.
При цьому, суд приймає до уваги, що юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, укладає господарські договори та відповідає за наслідки їх невиконання.
Скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього накладених арештів на банківські рахунки - є насамперед результатом господарської діяльності Відповідача, як самостійного суб'єкта господарювання, а, тому, вказані обставини не є безумовними, самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру відсотків річних та інфляційних втрат, що підлягають стягненню за прострочення виконання Договору № 238-12/999 від 01.09.2020.
Позивач і Відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Тому, довготривале невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати за отриманий товар за Договором № 238-12/999 від 01.09.2020 також несе негативний вплив на діяльність підприємства Позивача.
Враховуючи вищевказане, а також значне прострочення виконання зобов'язання з боку Відповідача та відсутність будь-яких дій, націлених на зменшення суми заборгованості, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення відсотків річних та інфляційних втрат.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача 20 780 691,40 грн. основної суми боргу, 8 616 157,07 грн. інфляційних витрат, 612 673,88 грн. 1 % річних. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 65 206, 93 грн. та 1% річних у розмірі 6 557,45 грн. суд відмовляє у задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вказане та часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 450 142,83 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (місцезнаходження: проспект Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037, ідентифікаційний код юридичної особи 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробнича компанія "Укрпромвпровадження" (провулок Лабораторний, 1, офіс 400, місто Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 42731421) 20 780 691,40 грн. основної суми боргу, 8 616 157,07 грн. інфляційних витрат, 612673,88 грн. 1 % річних, суму сплаченого судового збору у розмірі 450 142,83 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 65 206, 93 грн. та 1% річних у розмірі 6 557,45 грн. - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково- виробнича компанія "Укрпромвпровадження" (провулок Лабораторний, 1, офіс 400, місто Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 42731421).
Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (місцезнаходження: проспект Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037, ідентифікаційний код юридичної особи 05762269).
Третя особа: Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (проспект Героїв Харкова (проспект Московський), будинок 299, місто Харків, 61089, Ідентифікаційний код юридичної особи 00213121).
Повне рішення складено "14" листопада 2024 р.
Суддя В.В. Усата
справа № 922/2884/24