65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" листопада 2024 р. Справа № 916/4036/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Управляння розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830731),
до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 12188,07 грн,
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Управляння розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за Договором на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності № ТС-1403/19 від 01.11.2019 у розмірі 12188,07 грн, з якої: сума основного боргу у розмірі 7279,02 грн, сума пені у розмірі 834,59 грн, сума 3% річних у розмірі 717,74 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 3356,72 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2024 справу № 916/4036/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 916/4036/24 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановив відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Роз'яснив сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному демографічному реєстрі.
Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою» (т.1, а.с. 48-49).
Станом на 15.11.2024 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ГПК України не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2019 року між Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (надалі - позивач або уповноважений орган) і фізичною особою-підприємцем Думанський А.С. (надалі - відповідач або користувач) був укладений Договір №ТС-1403/19 на право користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності (надалі - Договір).
Позивач повідомляє, що Договір було укладено між позивачем та відповідачем на підставі:
- пункту 2.2.17 Положення про Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 30.01.2019 року № 4184-711 (далі - Положення) згідно з яким одним із завдань та повноважень позивача є укладання договорів на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності та договорів на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі;
- пункту 2.1 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 року №3961-71 (далі - Правила) згідно з яким одним із завдань та повноважень позивача є укладання договорів з власниками (користувачами) тимчасових споруд на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених Правилами.
Позивачем зазначено, що згідно умов п. 2.1 Договору Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради надало ФОП Думанський А.С. право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності площею 30,00 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Олександра Невського, 43/3 (згідно прив'язки до місцевості) на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.
Відповідно до умов п. 2.4 Договору користувач має сплачувати вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених Договором.
Пунктом 14.2 Правил встановлено, що підставою для нарахування та внесення відповідачем відповідної плати є Договір, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктами 7.9, 13.9 Правил.
Пунктом 4.2.4 Договору встановлено, що користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за Договором.
Відповідно до умов п. 5.2 Договору користувач має вносити плату за Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок управління.
Також позивач зазначає, що відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором користувач має відшкодувати управлінню завдані збитки відповідно до чинного законодавства, що не звільняє користувача від виконання умов Договору.
Позивач в обґрунтування позову вказує, що Договір № ТС-1403/19 було укладено 01.11.2019, у зв'язку з чим у ФОП Думанський А.С. саме з 30.10.2019 виникли зобов'язання вносити на користь Управління плату за Договором щомісячно, не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок позивача.
Як зазначає позивач, цей Договір припинив свою дію 18.01.2022, у зв'язку з чим у відповідача саме з 18.01.2022 зникли зобов'язання щодо внесення на користь Управління плати за Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на рахунок Головного управління державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області.
Однак, ФОП Думанський А.С. припинив вносити на рахунок Головного управління державної казначейської служби України у місті Одесі Одеської області плату за Договором до дня його припинення, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, у відповідача виникла заборгованість по оплаті за користування місцями у загальній сумі 7279,02 грн.
Позивач зазначає, що в порядку досудового врегулювання спору ним неодноразово надсилались відповідачу вимоги (приписи) з відповідною претензією щодо погашення заборгованості, але у визначені у цих вимогах (приписах) строки ФОП Думанський А.С. не виконав свої зобов'язання за Договором та суму боргу у розмірі 7279,02 грн не сплатив.
Враховуючи невиконання відповідачем умов Договору, позивач нарахував пеню у розмірі 834,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 3356,72 та 3% річних у розмірі 717,74 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Управляння розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради підлягають задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) законодавець також встановив, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що у розділі 1 Договору сторони домовились, що терміни, які застосовуються в цьому Договорі вживаються у значенні, визначеному актами законодавства, актами органів місцевого самоврядування м. Одеси та міського голови. Терміни, що застосовуються в цьому Договорі, та не визначені в чинному законодавстві або актах місцевого самоврядування, вживаються з урахуванням специфіки відносин, які виникають у процесі погодження та розташування елементів вуличної торгівлі для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1.4 Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, затверджених рішенням Одеської міської ради від 09.10.2013 № 3961-VІ, які регулюють відносини між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, незалежно від форм власності, які виникають в процесі розміщення та експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі, договір на право тимчасового користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі - двосторонній договір, укладений між власником (користувачем) елементу торгівлі та Уповноваженим органом, що визначає їх взаємні права та обов'язки щодо користування місцями для розміщення елементів торгівлі, які перебувають у комунальній власності.
Уповноважений орган - управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, виконавчий орган Одеської міської ради, визначений Одеською міською радою для регулювання діяльності з дотримання фізичними та юридичними особами Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у місті Одесі.
Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до п. 2.1 Правил Уповноважений орган укладає договори з власниками (користувачами) ТС на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, а також елементів торгівлі у випадках, передбачених цими Правилами.
Відповідно до умов пунктів 13.11, 13.12 Правил після укладання договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі, Заявник може встановити, розміщувати та експлуатувати належний йому елемент торгівлі. Визначення розміру плати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності міста, для розміщення елементів вуличної торгівлі та порядок її перерахування здійснюється у відповідності до розділу 14 Правил, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
Відповідно до умов п. 8.2 Договору він є укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє з 31.10.2019 по 24.10.2022.
Підставою для розміщення ТС в межах м. Одеси за цим договором є паспорт прив'язки, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2. Договору)
За паспортом прив'язки від 31.10.2019 № 01-08/1380 (додаток № 1 до Договору), адреса розміщення ТС: АДРЕСА_2 ; тип: стаціонарна тимчасова споруда - 30,00 кв.м.; товарна спеціалізація - змішана група товарів.
Відповідно до п. 14.2 Правил підставою для нарахування та внесення власником (користувачем) ТС та елементу торгівлі відповідної плати є договір на право тимчасового користування місцями для розташування ТС, елементів торгівлі, що укладається відповідно до порядку, встановленого підпунктами 7.9., 13.9. цих Правил.
У розділі 5 Договору сторони домовилися, що плата за цим Договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього Договору.
Користувач вносить плату за цим Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на зазначений у цьому Договорі банківський рахунок (п. 5.2. Договору).
Судом встановлено, що додатком № 2 до Договору встановлено розмір плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди, який становить 1260,00 грн за місяць.
Як слідує з п. 4.2.4. Договору ФОП Думанський А.С. зобов'язалася своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим Договором.
При цьому, у п. 14.5 Правил встановлено, що за наявності укладеного договору на право тимчасового користування місцем для розташування елемента торгівлі власник (користувач) елементу торгівлі не звільняється від плати за тимчасове користування місцем для розміщення елементу торгівлі, що перебуває у комунальній власності, незалежно від факту його нерозміщення.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, виходячи з умов Договору у ФОП Думанського А.С. з 30.10.2019 виникло зобов'язання щодо щомісячної, не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, сплати грошових коштів у розмірі 1260,00 грн, шляхом перерахунку на рахунок Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, зазначений у Договорі.
Але, як вбачається з позовної заяви, та не спростовано відповідачем, ФОП Думанський А.С. не виконує своїх зобов'язань щодо внесення плати за тимчасове користування місцем для розташування тимчасової споруди, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 7279,02 грн.
В подальшому відповідач припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 7279,02 грн.
Крім того, відповідно до п. 14.10 Правил за несвоєчасність внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення ТС та елементів торгівлі нараховується пеня згідно з договором на право тимчасового користування місцями для розташування ТС та елементів торгівлі.
Згідно умов п. 6.2. Договору у випадку прострочення платежів, передбачених пп. 5.1, 5.2 цього Договору, Користувач сплачує пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Перевірив наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він є вірним, у зв'язку із чим підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 834,59 грн.
Також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є правильними, у зв'язку із чим підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 717,74 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 3356,72 грн.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управляння розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65022, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д; код ЄДРПОУ 25830731) суму основного боргу у розмірі 7279,02 грн, суму пені у розмірі 834,59 грн, суму 3% річних у розмірі 717,74 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 3356,72 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 15.11.2024.
Суддя Нікітенко С.В.