номер провадження справи 27/146/24
05.11.2024 Справа № 908/1767/24
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Трінчук (Карпусенко) Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 143 818 грн 50 коп.
представники сторін
від позивача: Бруско О.В., само представництво, положення від 20.02.2024
від відповідача: Працевитий Г.О., адвокат, ордер серія АР № 1182938 від 07.08.2024
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Трінчук (Карпусенко) Олени Володимирівни про стягнення заборгованість за договором про надання кредиту № 069213-КС-008 від 20.09.2020 в розмірі 143 818 грн 50 коп., з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 78 865 грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 64 953 грн 16 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 позовні матеріали № 908/1767/24 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 25.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1767/24, присвоєно справі номер провадження 27/146/24. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
11.07.2024 відповідач сформував в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову та призначити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
15.07.2024 позивач сформував в системі "Електронний суд" відповідь на відзив та просив суд за результатами розгляду клопотання про витребування доказів, яке міститься в складі відповіді на відзив витребувати у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок № 15, ідентифікаційний номер код юридичної особи 14333937) інформацію та/або документи про вхідні SMS/СМС_повідомлення, які надходили на телефонний номер НОМЕР_3 з 13 годин 00 хвилин 20 вересня 2020 року до 14 годин 00 хвилин 20 вересня 2020 року, - із обов'язковим роздрукуванням на паперових носіях: - переліку зазначених SMS/СМС-повідомлень; - змісту кожного із зазначених SMS/СМС-повідомлень.
Ухвалою суду від 16.07.2024 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання а 07.08.2024.
Також, ухвалою суду від 16.07.2024 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про витребування доказів. Витребувано у Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" інформацію та/або документи про вхідні SMS/СМС_повідомлення, які надходили на телефонний номер НОМЕР_3 з 13 годин 00 хвилин 20 вересня 2020 року до 14годин 00 хвилин 20 вересня 2020 року, - із обов'язковим роздрукуванням на паперових носіях: - переліку зазначених SMS/СМС-повідомлень; - змісту кожного із зазначених SMS/СМС-повідомлень,
16.07.2024 на адресу суду від Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-240703/47792 від 07.07.2024, у якому назначена інформація стосовно переказів Трінчук Олени Володимирівни .
Ухвалою суду від 18.07.2024 задоволена заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" про проведення судового засідання 07.08.2024 об 11 год. 30 хв. в режимі відеоконференції у справі № 908/1767/24.
18.07.2024 через підсистему "Електронний суд" Трінчук Оленою Володимирівною подані до суду заперечення на відповідь на відзив.
22.07.2024 на поштову адресу суду від Акціонерного товариства "Укрсиббанк" надійшов лист № 294-01/07-1849-БТ від 15.07.2024 про надання інформації рахунків Трінчук Олени Володимирівни .
06.08.2024 на поштову адресу суду від Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" надійшов лист за вих. № GD-24-07981 від 24.07.2024, у якому зазначено, що надати інформацію про вхідні СМС-повідомлення, які надходили на абонентський номер НОМЕР_4 з 13 годин 33 хвилин 20 вересня 2020 року до 14 годин 00 хвилин 20 вересня 2020 року неможливо, оскільки дані не збережені.
Ухвалою суду від 07.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження до 16.10.2024, відкладено підготовче засідання на 16.09.2024. Також, вказаною ухвалою суду буд визнав явку в судове засідання особисто Трінчук (Карпусенко) Олени Володимирівни обов'язковою.
12.08.2024 через підсистему "Електронний суд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" подана заява (пояснення) щодо питань які розглядались в судовому засіданні 07.08.2024.
Ухвалою суду від 16.09.2024 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 09.10.2024.
У судовому засіданні 09.10.2024 суд в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 05.11.2024 о 12 год. 20 хв. Представники позивача та відповідача повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під письмову розписку, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2024 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, поясненнях. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту № 069213-КС-008 від 20.09.2020 в розмірі 143 818 грн 50 коп., з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 78 865 грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 64 953 грн 16 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2024 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні, на підставах викладених у відзиві, поясненнях, зазначив, що договір № 069213-КС-008 від 20.09.2020, що наданий позивачем на підтвердження власних позовних вимог - не містить жодного підпису позичальника, ані електронного цифрового підпису, ані підпису одноразовим ідентифікатором, ані аналогом власноручного цифрового підпису. Відтак, в матеріалах справи відсутні підтвердження підписання Трінчук О.В. кредитного договору № 069213-КС-008 від 20.09.2020. Відсутність підпису в свою чергу свідчить про відсутність волевиявлення особи на укладення такого договору. Відповідач отримала суму коштів від кредитора без укладання договору. Саме в зв'язку з цим, нею і здійснювалися проплати на користь кредитора, оскільки вона вважала що отримала кошти на підставі рекламної акції, а тому була заінтересована в погашенні отриманого тіла кредиту протягом 6 місяців. В зв'язку з цим, факт часткового погашення боргу в розмірі 77143,87 грн. свідчить лише про отримання відповідачем грошових коштів, але не може свідчити про укладання нею договору, тим більше, на вкрай невигідних для себе умовах. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в порядку ст. 1054 ЦК України, яка регулює порядок стягнення заборгованості за кредитним договором включаючи проценти. При цьому позивач зазначає, що позичальник отримала кошти на картку в розмірі 90 000 грн., та повернула кошти в розмірі 77 143,87 грн. Таким чином спірні відносини повинні регулюватися положеннями ст. 1212 ЦК України, оскільки відповідач фактично отримала грошові кошти без належної правової підстави (без укладання кредитного договору). В зв'язку з цим позивачу слід звернутися до суду з новим позовом про стягнення з відповідача різниці між сумою фактично отриманих та повернутих коштів, в порядку ст. 1212 ЦК України, а саме в сумі 12 856,13 грн. Позивачем зазначається, що факт укладення договору не потребує доказування, оскільки був встановлений у справі № 908/3818/23 від 23.01.2024. Відповідач зазначив, що договір від 20.09.2020 по суті є нікчемним, тобто неукладеним - через відсутність даних про його підписання сторонами. Зазначення судом при розгляді справи про скасування виконавчого напису "факту укладання договору" не може свідчити про його фактичне укладання, оскільки в даному випадку суд просто в описовій частині рішення зазначав про наявність кредитного договору, на підставі якого нотаріус вчинив виконавчий напис. При цьому в даному процесі перед судом не ставилося питання щодо дійсності або нікчемності такого договору, судом надавалася оцінка виключно порядку вчинення виконавчого напису а не порядку укладання договору.
Позивач скористався своїм правом та надав відповідь на відзив.
Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 05.11.2024, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
20.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі-Кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем Трінчук (Карпусенко) Оленою Володимирівною (далі-Позичальник) укладено договір про надання кредиту № 069213-КС-008 (далі - Договір).
Слід зазначити, відповідно до свідоцтва про шлюб від 04.05.2023 серії НОМЕР_2 прізвище позивача змінено з Карпусенко на Трінчук.
Договір був укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» і Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗПОЗИКА» (надалі за текстом - «Правила»), через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця - https://my.bizpozyka.com/.
Укладення Договору підтверджується Візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 069213-КС-008 від 20.09.2020 (далі за текстом - «Візуальна форма Договору»).
Відповідно до п. 1 Договору, Кредитодавець надає Позичальникові грошові кошти в розмірі 90 000,00 грн. (дев'яносто тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Тип кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процентна ставка: в день 1,41822124, фіксована.
Загальний розмір наданого Кредиту: 90 000,00 грн.
Термін дії Договору до 10.01.2021.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 189 040,00 грн.
Пунктом 2 Договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості за Кредитом, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно з Графіком платежів.
У п. 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Згідно з п. 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.
Після укладення Кредитного договору він разом з Правилами був відправлений позивачем відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належить відповідачу, що підтверджується скріншотом веб-сторінки поштового сервісу info@bizpozyka.com.
Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 90 000 грн 00 коп. шляхом перерахування чотирма платежами: 25 000 грн 00 коп., 25 000 грн 00 коп., 25 000 грн 00 коп., 15 000 грн 00 коп., шляхом їх перерахування на карткові рахунки, вказані відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується: витягом з анкети клієнта; квитанціями платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) від 20.09.2020 (видача кредиту) за №№ 271043653 (один платіж за реквізитами рахунку відповідача в АТ «КБ «Приватбанк»), 271053166, 271053412 та 271053998 (три платежі за реквізитами рахунку відповідача в АТ «УКРСИББАНК»); довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) від 10.06.2024 (видача кредиту).
Позивач у позовній заяві зазначив, що видача відповідачу частини Кредиту в сумі 100 000 грн 00 коп. здійснювалась позивачем через партнера ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY), з яким укладено Договір № 41084239_14/12/17 від 14.12.2017 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку), та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21 від 20.11.2014.
Підставою звернення позивача до суду стало не повернення відповідачем кредитних коштів та процентів за користування цією послугою.
Стягнення з відповідача заборгованості за договором № 069213-КС-008 про надання кредиту в розмірі 143 818 грн 50 коп.,з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 78 865 грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 64 953 грн 16 коп. є предметом розгляду даної справи.
Докази сплати заборгованості за кредитом та заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом в матеріалах справи відсутні.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст.193 ГК України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтями 3 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що: електронна форма представлення інформації - це спосіб документування інформації, що означає створення, запис, передачу або збереження інформації у цифровій чи іншій нематеріальній формі за допомогою електронних, магнітних, електромагнітних, оптичних або інших засобів, здатних до відтворення, передачі чи зберігання інформації;
- електронною формою представлення інформації вважається документування інформації, що дає змогу її відтворювати у візуальній формі, придатній для сприйняття людиною;
- електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи;
- докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно відповідними нормами ГПК України.
Повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За приписами ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про електрону комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У пункті 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Таким чином, фізична особа-підприємець Трінчук (Карпусенко) Олена Володимирівна через вебсайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/, шляхом введення Логіну Особистого кабінету паролю Особистого кабінету ввійшла до Особистого кабінету та використовуючи номер телефону з Особисто кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Підписавши Кредитний договір в цілому, відповідач погодився із всіма його складовими частинами (включаючи і зазначений пункт 6) та висловив своє вільне волевиявлення щодо його положень та змісту. Вказаний пункт 6 Кредитного договору слід розглядати як запевнення Відповідача щодо Договору, які були вчинені ним у відповідності до норм статті 650-1 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК або ЦК України), які передбачають, що:
- сторони договору можуть погодити перелік запевнень, що надаються стороною (в даному випадку - відповідачем) щодо обставин, які мають значення для укладення, виконання або припинення такого договору (в даному випадку - факт попереднього (ще до укладення Кредитного договору) ознайомлення Відповідача із Кредитним договором та Правилами, яких він зобов'язався дотримуватись під час укладення та подальшої дії Кредитного договору;
- сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов'язана відшкодувати стороні, яка покладалась на такі запевнення, збитки, завдані у зв'язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.
Згідно з п. 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця https://bizpozyka.com/, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.
Відповідно до п. 9 Договору інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
Отже, надавши в пункті 5 Кредитного договору вищевказані запевнення, Відповідач підтвердив факт його ознайомлення із змістом Кредитного договору Правилами, внаслідок чого та тільки після цього позивач в тому числі і уклав з відповідачем Кредитний договір - адже без наявності такого правдивого (з точки зору відповідача) запевнення, на яке добросовісно покладався позивач, позивач вочевидь що взагалі не уклав би з ним Кредитний договір, оскільки Правила є невід'ємною частиною Кредитного договору (п. 9 Договору).
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).
Згідно із п. 5.1 Правил (невід'ємна частина Договору) обчислення строку користування Кредитом та нарахування Процентів за користування кредитом за Договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом з урахуванням умов Договору. Таким чином, Проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику до закінчення терміну дії Договору про надання кредиту (включно).
Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановленого Договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати Процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами Договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця (п. 5.3. Правил).
Відповідно до п. 5.5 Правил у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором про надання кредиту у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Кредитодавця у такій черговості:
1) у першу чергу - відшкодовуються витрати Кредитодавця, пов'язані з поверненням виданого Кредиту (судові витрати, витрати на державного/приватного виконавця, нотаріуса тощо);
2) у другу чергу - нараховані Кредитодавцем неустойка (штраф), інші платежі відповідно до Договору про надання кредиту - у разі їх нарахування;
3) у третю чергу - прострочені Проценти за користування Кредитом та прострочена сума Кредиту;
4) у четверту чергу - Проценти за користування Кредитом;
5) у п'яту чергу - сума Кредиту.
Як зазначалося вище позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав своєчасно та в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 90 000 грн 00 коп. шляхом перерахування чотирма платежами: 25 000 грн 00 коп., 25 000 грн 00 коп., 25 000 грн 00 коп., 15 000 грн 00 коп., шляхом їх перерахування на карткові рахунки, вказані відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується: витягом з анкети клієнта; квитанціями платіжної системи ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) від 20.09.2020 (видача кредиту) за №№ 271043653 (один платіж за реквізитами рахунку відповідача в АТ «КБ «Приватбанк»), 271053166, 271053412 та 271053998 (три платежі за реквізитами рахунку відповідача в АТ «УКРСИББАНК»); довідками ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ FONDY) від 10.06.2024 (видача кредиту).
Відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за Кредитним договором в розмірі 77 143 грн 87 коп., чим порушив свої зобов'язання, встановлені Договором.
Відповідач в рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом здійснив 7 (сім) платежів по банківських реквізитах позивача на загальну суму 77 143 грн 87 коп., що підтверджується інформаційними довідками ТОВ «Платежі онлайн» ТМ Platon за №№ 853/04, 853/04, 853/04, 853/04, 853/04, 853/04 та 853/04 від 29.04.2024 (графа «Опис») це була оплата відповідачем кредиту згідно договору № 3463103000, де 3463103000 - РНОКПП відповідача.
Примітка: при погашенні кредиту через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця, Позичальнику необхідно ввести свій РНОКПП і програма приймання платежів в Особистому кабінеті автоматично зараховує платіж в рахунок погашення боргу за існуючим Договором.
Погашення заборгованості відповідача здійснювалась ним через його особистий кабінет https://my.bizpozyka.com/, що знаходиться на офіційному сайті ТОВ «БІЗПОЗИКА» https://bizpozyka.com/ через партнера позивача - ТОВ «ПрофітГід» (далі Установа) (оператор послуг платіжної інфраструктури ТОВ «Платежі Онлайн», система Platon), з яким позивачем було укладено Договір про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020.
Відповідно до пунктів 1.1.1 та 2.3.1 Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 Установа зобов'язана здійснювати проведення платежів, використовуючи в якості джерела кошти, надані платниками (тобто, позичальниками позивача).
17.10.2019 року набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц.
За відсутності заперечень відповідача, з огляду на засвідчення доказів електронним цифровим підписом, суд вважає за можливе їх врахування при вирішенні спору.
Крім того, послуга проміжного характеру в інформаційній сфері - послуга з передачі та/або зберігання інформації та присвоєння мережевих ідентифікаторів (п. 13 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону, постачальниками послуг проміжного характеру в інформаційній сфері є постачальники електронних комунікаційних послуг, оператори послуг платіжної інфраструктури, реєстратори (адміністратори), що присвоюють мережеві ідентифікатори, та інші суб'єкти, що забезпечують передачу та зберігання інформації з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію", сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Права та обов'язки постачальника послуг проміжного характеру в інформаційній сфері визначаються договором про надання таких послуг, Цивільним та Господарським кодексами України, положеннями цього Закону та законодавством у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері не є стороною електронного правочину.
Отже, законом передбачено можливість використання послуг третіх осіб з метою забезпечення можливості здійснення діяльності (в тому числі платежів) у сфері електронної комерції.
Позивачем надано відповідний договір, укладений з ТОВ «Фінансова компанія "ЕЛАЄНС"» про надання послуг з переказу грошових коштів № 41084239_14/12/17 від 14.12.2017.
Тому, суд вважає належними і допустимими доказами відповідні довідки, котрі надані з метою підтвердження перерахування коштів за Кредитним договором № 069213-КС-008 від 20.09.2020.
Довідки, сформовані в платіжній системі «Fondy», містять у призначенні платежу посилання на переказ коштів на користь відповідача саме згідно кредитного договору № 069213-КС-008 від 20.09.2020.
Згідно норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» (надалі за текстом - «Закон про платіжні послуги»)://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1591-20#Text:
а) порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ;
б) виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону;
в) надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників
г) надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:
- номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або
- унікального ідентифікатора отримувача.
д) надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо інформація, яку він перевіряє, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право: 1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; 2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на вищенаведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
В подальшому сторонами договору строки виконання грошових зобов'язань Позичальника за Договором не переносились.
Відповідач лише частково погасив заборгованість в сумі 77 143 грн 87 коп., чим порушив свої зобов'язання.
З метою підтвердження здійснення оплати позичальником заборгованості за Договором про надання кредиту № 069213-КС-008 від 20.09.2020 позивачем надано Інформаційні довідки про успішну транзакцію з перерахування Карпусенко Оленою :
Вих. № 853/04 від 29.04.2024 - 09.10.2020 суми 23 947 грн 95 коп.;
Вих. № 854/04 від 29.04.2024 - 24.10.2020 суми 24 195 грн 92 коп.;
Вих. № 855/04 від 29.04.2024 - 04.12.2020 суми 1 000 грн 00 коп.;
Вих. № 856/04 від 29.04.2024 - 08.12.2020 суми 1 000 грн 00 коп.;
Вих. № 857/04 від 29.04.2024 - 31.12.2020 суми 25 000 грн 00 коп.;
Вих. № 858/04 від 29.04.2024 - 06.01.2021 суми 1 000 грн 00 коп.;
Вих. № 859/04 від 29.04.2024 - 09.01.2021 суми 1 000 грн 00 коп.
Дані довідки сформовані з платіжної системи «Platon», надані Позивачу ТОВ «Платежі Онлайн», як технологічним оператором, який надає ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" платіжні послуги.
Судом не спростовано дійсність даних доказів, їх оформлення відповідає положенням ст. 91, 96 ГПК України, а також положенням ст. ст. 3, 6, 9 Закону України "Про електронну комерцію".
З матеріалів справи вбачається, що відповідні інформаційні довідки містять відомості про здійснені оплати відповідачем за кредитним договором на користь позивача.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності є узгодженими щодо сум здійснених платежів, дат їх проведення, посилань на відповідний кредитний договір, який підписано відповідачем, що підтверджується Візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору про надання кредиту № 069213-КС-008 від 20.09.2020, зарахування на рахунок відповідача.
Відтак, суд надає перевагу доводам позивача та вважає надані докази вірогідними та спростованими відповідачем, а також вважає більш переконливими докази позивача відносно укладення сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також здійснення часткових оплат саме з метою повернення позики, відсотків за користування та комісії у межах дії Договору № 069213-КС-008 від 20.09.2020 про надання кредиту.
Всупереч умовам Договору взяті на себе зобов'язання по погашенню кредиту та сплати процентів в повному обсязі та у визначені графіком погашення строки відповідач не виконав, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.
Зважаючи на ті обставини, що Фізична особа-підприємець Трінчук (Карпусенко) Олена Володимирівна належним чином не виконала свої зобов'язання за Кредитним договором, у боржника утворилась заборгованість за договором № 069213-КС-0088 про надання кредиту від 20.09.2020 в розмірі 143 818 грн 50 коп.,з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 78 865 грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 64 953 грн 16 коп.
Розмір заборгованості та порядок її нарахування відображено у розрахунку заборгованості клієнта Фізичної особи-підприємця Трінчук (Карпусенко) Олени Володимирівни.
Відповідач доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором в повному обсязі суду не надав.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладений такий правовий висновок: "Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом в розмірі 78 865 грн 34 коп. а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом за Кредитним договором в розмірі 64 953 грн 16 коп. вказана в розрахунку та визначена в позовній заяві в якості складової частини всієї суми заборгованості за Кредитним договором, складається із суми процентів, які нараховувались позивачем щоденно (за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом) на неповернену суму Кредиту та виходячи із розміру фіксованої процентної ставки, визначеної в пункті 1 Кредитного договору (1,41822124% в день) - починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту Позичальнику (20 вересня 2020 року) до закінчення терміну дії Договору, визначеного згідно пункту 1 Кредитного договору (10 січня 2021 року), тобто, після 10 січня 2021 року нарахування процентів за договором позивачем не здійснювалось, що знайшло своє відображення також і в Розрахунку.
Суд вважає правомірним нарахування процентів у межах строку кредитування до 10.01.2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом в розмірі 64 953 грн 16 коп., суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
У справі, що розглядається, спір виник з приводу несплати відповідачем кредиту.
На момент розгляду справи відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив.
Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження належного виконання позивачем зобов'язань за договором.
Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.
Відповідач не спростував доводи позивача, заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Договір про надання кредиту (Електронна форма) від 20.09.2020 № 069213-КС-008 є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.
За вказаних обставин, оскільки заборгованість за договором № 069213-КС-008 про надання кредиту в розмірі в розмірі 143 818 грн 50 коп., з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 78 865 грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 64 953 грн 16 коп., станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога підлягає задоволенню судом.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Дослідивши матеріали справи, позивач довів суду документально порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачами не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду документально порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Суд звертає увагу, що часткова сплата боржником боргу та/або сум санкцій є тією дією яка свідчить про визнання ним боргу.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23.12.2020 у справі № 127/23910/14-ц.
У даному випадку, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17.
Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Враховуючи наведене, а також обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд апеляційної інстанції вважає, що докази, надані позивачем в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж доводи, наведені відповідачем на їх спростування.
Відповідно до ст. 5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з приписами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (пункт 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте, паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п.1 ч.2 ст.3 ГПК України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20, від 14.12.2021 у справі №910/17662/19).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (ч.5 ст.96 ГПК України).
Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст. 79 ГПК України.
У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (надалі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп'ютерів або СРЄ-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що в пункті 66 постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21 вказано, що при розгляді справ суди мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
Отже, за наведених обставин, з огляду на те, що ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи, якщо відповідач жодними належними та допустимими доказами у розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України не довів відсутність цілісності кредитного договору, то будь-які протилежні за змістом твердження відповідача із зазначеного питання взагалі є безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства.
Натомість, на підтвердження укладення електронного кредитного договору разом з позовною заявою та в якості додатку до неї позивачем було надано до суду та відповідачу візуальну форму щодо укладення електронного кредитного договору, з чіткою хронологією укладення останнього.
Отже, окрім долученого позивачем до матеріалів справи цілісного кредитного договору, зазначена візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України.
При цьому, в преамбулі візуальної форми, наданої позивачем до матеріалів справи, зазначаються, в тому числі і наступні відомості:
- РНОКПП відповідача;
- номер телефону відповідача;
- електронна пошта.
При цьому, суд бере до уваги те, що перерахування позивачем грошових коштів відповідачу в загальній сумі 90 000 грн 00 коп. відбулося на карткові рахунки останнього, які були вказані ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, на підтвердження чого позивачем додано квитанції та довідки "Fondy" від 20.09.2020.
Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також докази існування заборгованості у заявленому розмірі.
07.10.2024 позивач сформував в системі «Електронний суд» заяву, відповідно до якої просив суд визнати зловживанням процесуальними правами дії представника відповідача - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича із подання ним клопотання про долучення доказів, сформованого в ЄСІТС «Електронний Суд» 04 жовтня 2024 року - як такі, що вчиняються з метою перешкоджання господарському судочинству, суперечать завданню господарського судочинства, істять ознаки подання безпідставного Клопотання і призводять виключно до затягування вирішення спору по цій судовій справі № 908/1767/24; залишити без розгляду або повернути представнику відповідача адвокату Працевитому Геннадію Олександровичу подане ним до суду вищевказане клопотання про долучення доказів. У разі відмови у задоволенні вимог, викладених в попередньому пункті 2 резолютивної частини цієї заяви - відмовити представнику відповідача у задоволенні його клопотання про долучення доказів, сформованого в ЄСІТС «Електронний Суд» 04.10.2024. Розглянути питання щодо застосування до представника Відповідача адвоката Працевитого Геннадія Олександровича заходів процесуального примусу - шляхом стягнення з нього в дохід державного бюджету штрафу в розмірі, десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30 280,00 гривень), яке раніше було порушено позивачем у поданому ним до суду клопотанні, сформованому в ЄСІТС «Електронний Суд 02.10.2024, про що винести відповідну ухвалу. За результатами розгляду цієї заяви - винести Окрему ухвалу, в якій довести до відома Ради адвокатів Запорізької області (або уповноваженого нею компетентного органу) про неприпустимість в подальшому з боку представника відповідача - адвоката Працевитого Геннадія Олександровича здійснення (вчинення) порушень процесуального законодавства (відповідних норм ГПК України, зазначених в цій Заяві), норм Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, зазначених в цій Заяві.
Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч. 1 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч. 2 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч. 6 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено (ч. 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про постановлення окремої ухвали з підстав, передбачених статтею 246 Господарського процесуального кодексу України. В той же час позивач не позбавлений права самостійно звернутись з заявою до відповідних органів, якщо вбачає у діях адвоката Працевитого Г.О. наявність порушення вимог чинного законодавства, або звернутися до суду за захистом своїх порушених прав чи законних інтересів.
У даній справі суд дійшов висновку, що позивачеві та відповідачеві було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в запереченнях не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік" встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за допомогою системи "Електронний суд" та задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача судового збору у розмірі 2 422,40 грн (3028,00 грн * 0,8). Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Крім того, у відповідності до ст.ст. 126, 129 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду яких суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи 25.11.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "ПРАВОВИЙ БАОЛАНС" (Адвокатське об'єднання, Виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Відповідно п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу (правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати захист, без обмежень здійснювати представництво інтересів Клієнта та надавати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншим чинним законодавством, а Клієнт зобов'язується оплатити Виконавцю гонорар (винагороду) за надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору (на умовах окремих правочинів до цього Договору) (п. 1.2 Договору).
Оплата за даним договором здійснюється на підставі отриманих Клієнтом рахунку (рахунків) (п. 4.2 Договору).
При розрахунку вартості (ціни) правової допомоги - гонорару (винагороди), враховується час, витрачений Адвокатським об'єднанням, його партнерами, адвокатами, помічниками адвоката та співробітниками (п. 4.3 Договору).
За результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правової допомоги і її вартість (ціна) - гонорар (винагорода) (п. 4.4 Договору).
Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, а сума гонорару (винагороди) - узгодженою, якщо Акт про надання правової допомоги підписаний обома Сторонами (п. 4.5 Договору).
За результатами наданих послуг між сторонами підписано Акт № Р-00000138-12-06/24 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.06.2024 року, за змістом яких вартість наданої правової допомоги становить 7 000 грн 00 коп.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
При цьому, в матеріалах справи міститься договір про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022, Акт № Р-00000138-12-06/24 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 12.06.2024 на суму 7 000 грн 00 коп., рахунок-фактуру № Р-00000138 від 12.06.2024 на суму 7 000 грн 00 коп., платіжну інструкцію № 2332 від 12.06.2024 на суму 7 000 грн 00 коп., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР № 000217 від 31.08.2017 року, положення про само представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», наказ № 17-к/тр від 10.02.2023 про прийняття на роботу Бруско О.В.
Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч. 3 ст. 129 ГПК України вказано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача в повному обсязі згідно із ч. 9 ст. 129 ГПК України.
Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 у справі № 907/357/16.
Отже, витрати на оплату професійної правничої допомоги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до Фізичної особи-підприємця Трінчук (Карпусенко) Олени Володимирівни задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трінчук (Карпусенко) Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором про надання кредиту № 069213-КС-008 від 20.09.2020 в розмірі 143 818 (сто сорок три тисячі вісімсот вісімнадцять) грн 50 коп., з яких: заборгованість за отриманим та неповернутим кредитом - 78 865 (сімдесят вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять) грн 34 коп.; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом - 64 953 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят три) грн 16 коп., 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп. судового збору, 7 000 (сім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення оформлено та підписано 15.11.2024.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.