Вирок від 14.11.2024 по справі 161/620/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/620/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/19/24 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч.4 ст.187, ч.2 ст.342, ч.1 ст.263 КК України

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 р.

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

Головуючого - ОСОБА_2

Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_5 , ОСОБА_6

прокурора ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні-прокурора відділу Волинської обласної прокуратури на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013090080000043 від 12 вересня 2013 року відносно:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , одруженого не працюючого, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та жителя АДРЕСА_2 , одруженого, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України;

ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та жителя АДРЕСА_3 одруженого, не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342, ч.1 ст.263 КК України;

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Стоянці Мостиського району Львівської області, громадянина України, одруженого, ителя АДРЕСА_4 , не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України;

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Дрезден Федеративної Республіки Німеччина, громадянина України, одруженого, жителя АДРЕСА_5 , раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України;

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця та жителя АДРЕСА_6 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України;

ВСТАНОВИЛА:

цим вироком

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України:

- за епізодом від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ;

- за епізодом від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ;

- за епізодом від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ;

- за епізодом від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28

та виправдано за недоведеністю у вчиненні ними даного кримінального правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України та виправдано за недоведеністю у вчиненні ними даного кримінального правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_18 визнано невинуватими у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та виправдано за недоведеністю у вчиненні ними даного кримінального правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України.

ОСОБА_13 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 визнано винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначено кожному з них покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та на підставі ст.76 КК України зобов'язано повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_29 до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - залишено без розгляду.

В задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 . ОСОБА_15 , - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат та речових доказів.

Як визнав суд, обвинувачений ОСОБА_13 , за попередньою змовою разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з корисливих мотивів, з умислом на незаконне заволодіння майном, 21.03.2018 р. о 01 годині 40 хвилин, через двері літньої тераси та шляхом віджиму вікна вітальної кімнати першого поверху, проникли в будинок АДРЕСА_7 і, перебуваючи в зазначеному житловому будинку, відкрито з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, застосували відносно ОСОБА_29 удар в голову, чим завдали легкі тілесні ушкодження, які не є небезпечними для здоров'я. В подальшому обвинувачені ОСОБА_13 , разом з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відкрито заволоділи майном потерпілої ОСОБА_29 , а саме грошовими коштами в сумі 1 500 гривень, завдавши потерпілій ОСОБА_29 майнової шкоди в зазначеному розмірі. Заволодівши грошовими коштами потерпілої в сумі 1 500 гривень, чим завдали їй матеріальної шкоди, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном, будучи наляканими мешканцем зазначеного будинку ОСОБА_31 , який навів на них мисливську зброю, а саме нарізний карабін ФОРТ-201, калібру 7,62 мм, серія НОМЕР_1 , боячись бути викритими у вчиненні злочину та затриманими, близько 02 години 00 хвилин 21 березня 2018 року втекли з будинку потерпілої ОСОБА_29 з території цього домогосподарства.

Таким чином, обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , кожен зокрема, своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з проникненням у житло, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.186 КК України

Виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за інкримінованими їм епізодами розбою від 03 липня 2013 року, 17 жовтня 2013 року, 27 червня 2017 року та 11 липня 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що докази, які надані стороною обвинувачення в обґрунтування доведення їх вини за цими епізодами, здобуті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і полягають у тому, що огляд місця подія по кожному з епізодів проведено без дотримання приписів ч.2 ст.234 КПК України, тобто без ухвали слідчого судді на проведення такої процесуальної дії, що, в свою чергу, за доктриною "плодів отруєного дерева" потягло за собою недопустимість інших доказів.

В обґрунтування свого висновку про недоведеність у вчиненні ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України суд першої інстанції зазначив, що стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу, що мав місце опір працівникові правоохоронного органу.

Виправдовуючи ОСОБА_18 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, місцевий суд виходив з того, що стороною обвинувачення не встановлено жодного свідка, який би підтвердив інкримінуванні ОСОБА_18 дії щодо незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами і будь-яких інших доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину обвинуваченого, не надано.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури ставить питання про скасування вироку у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Стверджуючи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, апелянт зазначає, що рішення про виправдання обвинувачених за епізодами вчинення розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ; ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та перекваліфікацію дій обвинувачених з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України за епізодом нападу на ОСОБА_29 суд прийняв на підставі необґрунтованих та таких, що не відповідають вимогам кримінального процесуального закону висновків про визнання ряду доказів недопустимими і таке рішення належним чином не мотивоване.

На переконання апелянта, проведені слідчим огляди місця події (приватного будинку по АДРЕСА_8 ; приватного будинку АДРЕСА_9 ; приватного будинку по АДРЕСА_10 ; приватного будинку по АДРЕСА_11 ; транспортного засобу) протоколи яких визнано судом недопустимими доказами, повністю узгоджуються з приписами ст.ст.233, 237 КПК України.

Звертає увагу, що законодавцем, окрім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме - можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, яка ним володіє, що й було в даному випадку застосовано.

Не погоджується з висновком місцевого суду про визнання недопустимих доказів (протоколу слідчого експерименту та протоколу пред'явлення для впізнання за голосом особи по звукозапису) по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_32 , а також доказу (протокол проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_33 ) по епізоду розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 з тих мотивів, що потерпілі не з'явилися в судове засідання.

Вважає, що судом безпідставно враховано докази сторони захисту, які не відкривались стороні обвинувачення під час виконання вимог ст.290 КПК України.

Невідповідність судового рішення фактичним обставинам кримінального провадження, на думку апелянта, полягає в тому, що змінюючи кваліфікацію дій обвинувачених з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 , суд не врахував висновок експерта щодо тілесних ушкоджень виявлених у потерпілої і те, що під час нападу обвинувачені вчиняли активні дії, спрямовані на залякування з метою заволодіння майном потерпілої.

Також зазначає, що судом неправильно надано оцінку доказам сторони обвинувачення, наданим на підтвердження обставин вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, що потягнуло їх безпідставне виправдання.

Вважає, що виключаючи кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України у складі організованої групи, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Звертає увагу, що обвинувачені були тривалий час знайомі, діяли умисно, для реалізації спільного плану, із розподілом ролей, узгоджено, на засадах стійкості упродовж тривалого часу.

На думку апелянта, суд не навів у вироку ґрунтовні підстави, які б свідчили про можливість звільнення від відбування покарання обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і тому застосування положень ст.ст.75, 76 КК України є незаконним.

Вважає, що судом неправильно констатовано наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинувачених, такої як щире каяття, оскільки останні вину свою у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали.

Також зазначає, що призначаючи мінімальне покарання для ОСОБА_13 у виді 4 років позбавлення волі за ст.186 ч.3 КК України, судом не враховано, що свою вину він визнав лише частково.

На переконання апелянта, аналіз обставин кримінального провадження вказує на необхідність застосування до обвинувачених більш суворого покарання.

Просить вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року скасувати і ухвалити новий вирок, яким:

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності;

- за ч.2 ст.342 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності.

ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності;

- за ч.2 ст.342 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності.

ОСОБА_18 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності;

- за ч.2 ст.342 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

- за ч.1 ст.263 КК України - у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 12 років 5 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності;

- за ч.2 ст.342 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності.

ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України та призначити покарання:

- за ч.4 ст.187 КК України - у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності;

- за ч.2 ст.342 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна на праві приватної власності.

Заслухавши доповідача - суддю апеляційного суду; міркування прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 визнати винними у вчиненні інкримінованих їм стороною обвинувачення кримінальних правопорушеннях та призначити їм покарання вид та розмір яких зазначено в апеляційній скарзі; обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які частково визнали свою вину в епізоді заволодіння майном потерпілої ОСОБА_29 21.03.2018 р., стверджуючи, що проникали в будинок потерпілої виключно з метою крадіжки і розбою не вчиняли, заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим і тому просять залишити його без зміни; адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги прокурора і вирок суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; провівши судове слідство, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження не були дотримані.

Відповідно до ст.409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

За змістом ст.410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення,

Згідно ст.411 КПК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо, зокрема, суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки і якщо висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону згідно ст.412 КПК України є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (Справа "Салов проти України").

Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст. 368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв'язку з чим, суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.

Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження судового рішення, а суд вищої інстанції - переглянути його.

Відповідно до обвинувального акта у кримінальному провадженні, відомості про яке 12.09.2013 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013090080000043, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.342 КК України та ОСОБА_18 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.2 ст.342 КК України.

Органом досудового розслідування вказаним обвинуваченим інкриміновано наступні епізоди злочинної діяльності:

1) ОСОБА_14 в червні 2013 року, з корисливих спонукань, об'єднавшись єдиним умислом із ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та двома особами, відносно яких обвинувальний вирок набрав законної сили, 03.07.2013 року близько 03 години проникли на територію домогосподарства сім'ї ОСОБА_40, яке розташоване по АДРЕСА_8 та вчинили на останніх розбійний напад, заволодівши майном потерпілих на загальну суму 185 058 грн., що є великим розміром.

2) 17 жовтня 2013 року близько 22 години ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та дві особами, відносно яких обвинувальний вирок набрав законної сили, проникли до домогосподарства сім'ї ОСОБА_42, яке розташоване по АДРЕСА_9 та вчинили на останніх розбійний напад, заволодівши майном потерпілих на загальну суму 371 886 грн. 29 коп.

3) 27 червня 2017 року близько 01 години ОСОБА_14 спільно із ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 проникли в житловий будинок АДРЕСА_10 та здійснили розбійний напад на ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , заволодівши грошовими коштами потерпілих в загальній сумі 436 827 грн.

4) 11 липня 2017 року близько 02 год. 30 хв. ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 проникли в житловий будинок АДРЕСА_11 та вчинили розбійний напад на сім'ю ОСОБА_27 , заволодівши грошовими коштами потерпілих в загальній сумі 1 180 123 грн.

5) 21 березня 2018 року близько 01 год. 40 хв. ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 проникли на територію домогосподарства за адресою АДРЕСА_7 та вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_29 , заволодівши грошовими коштами в сумі 1 500 грн.

Такі дії обвинувачених органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, у великих та особливо великих розмірах, організованою групою.

6) ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 21 березня 2018 року вчинили опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службового обов'язку, чим вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України - опір працівнику правоохоронного органу, під час виконання ним службових обов'язків.

7) ОСОБА_18 придбав, носив, зберігав без передбаченого законом дозволу бойові припаси, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року обвинувачені визнані винними за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_29 , проте їх дії перекваліфіковано з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з проникненням у житло.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду щодо кваліфікації дій обвинувачених.

Перекваліфіковуючи дії обвинувачених, суд першої інстанції виходив з того, що активних дій щодо погрози здоров'ю та залякуванню потерпілої, як обов'язкової складової розбою, з боку обвинувачених не було.

Разом з тим, досліджені судом апеляційної інстанції докази, в порядку ч.3 ст.404 КПК України, свідчать про передчасність та необґрунтованість висновків суду щодо перекваліфікації дій обвинувачених за вказаним вище епізодом.

Так, згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.03.2018 року потерпіла ОСОБА_29 повідомила Луцький РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області, що "21.03.2018 о 01 год. 40 хв. в с. Воютин Луцького району група невстановлених осіб проникла у домогосподарство АДРЕСА_7 , де із застосуванням погроз про вбивство заволоділи грошовими коштами". (т.8 а. п.162)

Під час проведення слідчого експерименту потерпіла ОСОБА_29 повідомила, що один з нападників під час нападу сів на неї, коли вона лежала на ліжку та намагалася скористатися "тривожною кнопкою" і сказав їй: "Мовчи, уб'ю", після чого взяв її за плечі ближче до шиї, припідняв і вдарив правою потиличною частиною голови об край тумбочки, від чого вона відчула сильний біль, а припинились ці дії лише після того, як її зять зайшов у кімнату зі зброєю в руках і навів її на нападника. Також потерпіла описала нападника як спортивної тілобудови, зростом приблизно 1, 8 м., одягнутим в маску схожу на балаклаву та темний одяг. (т.10 а. п.1-4)

Відповідно до протоколу пред'явлення для впізнання за голосом особи по звукозапису від 27.06.2018 р. потерпіла ОСОБА_29 впізнала голос обвинуваченого ОСОБА_15 , як чоловіка, який 21.03.2018 р. напав на неї в її кімнаті, наніс їй тілесні ушкодження, а саме викручував руки та вдарив обу тумбочку головою. (т.10. а. п.95-98)

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 355, проведеної з 10.05.2018 по 17.05.2018 р. судом встановлено, що внаслідок нападу на потерпілу ОСОБА_29 їй були заподіяні тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. (т.10 а. п.31-32)

Свідчення потерпілої ОСОБА_29 щодо обставин нападу на неї невідомими особами підтвердив свідок ОСОБА_34 (зять потерпілої), який під час проведення слідчого експерименту, протокол якого також досліджувався апеляційним судом, зазначив, що вночі 21.03 2018 року в будинку, де він проживає разом із своєю дружиною та тещею ОСОБА_29 , почувши зі сторони сходів шум і зрозумівши, що хтось піднімається, підбіг до сейфа, дістав свою зброю і в цей час побачив у вхідних дверях двох чоловіків на головах яких були маски з прорізами для очей. Побачивши зброю ці двоє відразу ж кинулись сходами донизу, а він піднявся на другий поверх, де чув крики своєї тещі. Відкривши двері в кімнату, побачив, що на ОСОБА_29 сидить невідомий чоловік, який побачивши його ще сказав, що вб'є його і різко зіскочивши вискочив через балкон. (т.10 а. п.9-12)

Апеляційний суд звертає увагу, що повідомлені потерпілою та свідком обставини нападу на потерпілу ОСОБА_29 супроводжувались безпосереднім відтворенням таких дій та деталізацією обставин події, що, на думку колегії суддів, підтверджує їх правдивість та узгодженість з іншими доказами.

З дослідженого судом апеляційної інстанції протоколу огляду місця події від 21.03.2018 року встановлено, що на території домогосподарства по АДРЕСА_7 під час огляду було виявлено та вилучено, серед іншого, недопалки сигарет, сліди низу взуття, сліди рук, запис із камер відеонагляду, що розміщені на території вказаного господарства. (т.8 а. п.164-177)

Також, з протоколу огляду місця події від 20.04.2018 року слідує, що в підвальному приміщенні домогосподарства по АДРЕСА_7 виявлено простирадло з відбитком сліду ноги нападника, про що повідомила потерпіла ОСОБА_29 (т.10 а. п.6-8)

Проведеною у вказаному кримінальному провадженні трасологічною експертизою № 215 від 14.05.2018 року стверджується, що вилучені під час проведення огляду місця події 21.03.2018 року сліди низу взуття залишені таким же за конструкцією, формою і характеристикою підошви, як і взуття вилучене у ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 (т.9 а. п.140-174)

З висновку дактилоскопічної експертизи № 222 від 22.05.2018 року встановлено, що з дванадцяти слідів пальців рук, виявлених та відкопійованих на відрізки липкої стрічки, вилучені 21.03.2018 року під час огляду місця події, один залишений пальцем руки особи, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_14 ; чотири ОСОБА_16 ; один слід пальця руки залишений особою, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_17 ; один слід пальця руки залишений особою, дактилоскопічна карта якої заповнена на ім'я ОСОБА_18 (т.9 а. п.192-215)

В суді апеляційної інстанції обвинувачені, частково визнавши свою вину за даним епізодом інкримінованих їм кримінальних правопорушень, стверджували, що проникали в будинок потерпілої виключно з метою крадіжки і не вчиняли відносно потерпілої жодних насильницьких дій чи погроз, які б можна було оцінювати як розбій.

Проте, колегія суддів вважає такі свідчення непереконливими і такими, які спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Оцінюючи наведені вище докази щодо кваліфікації дій обвинувачених, апеляційний суд виходить з наступного.

Диспозицією ч.3 ст.186 КК України, за якою суд першої інстанції кваліфікував дії обвинувачених по епізоду нападу на потерпілу ОСОБА_35 , передбачена кримінальна відповідальність за відкрите викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, з проникненням житло.

Одночасно, статтею 187 КК України як склад злочину визначено напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Отже, основним чинником, який відрізняє ці два суміжні склади злочинів, є саме ознака небезпечності насильства для життя та здоров'я потерпілого з урахуванням погрози його застосування.

При цьому, однією з характеризуючих ознак розбою є як саме насильство, так і погроза його застосування, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.

При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства, але й сам спосіб дії винних осіб, що повинен бути врахований при кваліфікації їх дій.

Як слідує зі змісту вироку, суд першої інстанції вважав сумнівним характер вчинення обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 інкримінованого їм кримінального правопорушення, кваліфікованого стороною обвинувачення за ч.4 ст.187 КК України. Такий висновок місцевого суду базувався на показаннях потерпілої ОСОБА_29 , з яких суд встановив, що під час заволодіння її майном, активних дій, погроз щодо її здоров'я та залякування з боку обвинувачених не було; досліджених судом доказах; а також показаннях обвинувачених, хоча у вироку зазначено що останні відмовились від показань відповідно до ст.63 Конституції України і лише не погоджувались з правовою кваліфікацією своїх дії.

Разом з тим, дійшовши відповідного висновку, суд першої інстанції не дав оцінки тому, що реальність погрози в кожному випадку залежить від суб'єктивного сприйняття її потерпілим з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження. Зважаючи на те, що в даному випадку шестеро фізично здорових чоловіків, в нічний час, замаскувавши свої обличчя, проникли на територію домогосподарства потерпілої ОСОБА_29 і один з нападників проник в кімнату, де знаходилась потерпіла, яка значно поступається йому фізичною силою та статурою і тому не могла чинити йому опір; сів на неї зверху; завдав удару її головою об тумбочку, супроводжуючи ці дії словесною погрозою вбити, об'єктивних підстав не довіряти йому та вважати, що під час висловлення погроз фізичної розправи потерпіла не сприймала такі погрози реальними та небезпечними для свого життя чи здоров'я, суд у вироку не навів. Як і не зазначив, чому, поклавши в основу вироку показання потерпілої в частині погрози застосування щодо неї фізичного насильства, не врахував її показань у частині суб'єктивного сприйняття потерпілою такої погрози.

Таким чином, за встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин кримінального провадження, колегія суддів вважає, що положення ч.3 ст.186 КК стосовно обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 судом першої інстанції застосовані неправильно, оскільки їх дії необхідно кваліфікувати як розбій за ст.187 КК України.

Що стосується такої кваліфікуючої ознаки в діях обвинувачених як "вчинене організованою групою", то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке обладнання для вчинення цього та іншого (інших) кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

За змістом указаної норми злочин може бути вчинений організованою групою лише в тому випадку, коли така група утворена попередньо, отже, має бути доведено, що вчиненню злочину організованою групою передували дії щодо її утворення.

Конструктивною ознакою організованої групи, яка виділяє цю форму співучасті, є не попередня змова, а стійкість групи, тобто набуття нею таких внутрішніх механізмів, які убезпечують її існування, і спроможність протидіяти дезорганізуючим факторам (зовнішнім чи внутрішнім).

Стійкість злочинного об'єднання (організованої групи) не можна розуміти тільки як ступінь деталізації злочинного плану і розподілу обов'язків між учасниками об'єднання. Ці критерії не є свідченням стійкості, а, як правило, визначаються характером злочину, який готується.

Матеріали кримінального провадження не відображають дій щодо створення такої групи; ієрархічність відносин між членами групи; координації дій між членами групи чи керівництва певною особою; погодженням між обвинуваченими єдиного плану своїх дій щодо вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів.

На переконання колегії суддів апеляційного суду, матеріали кримінального провадження не містять доказів, того що засуджені вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст.187 КК України, організованою групою, оскільки відсутні обов'язкові ознаки такої групи, а саме: її стабільний склад, тісні стосунки між її учасниками, їх централізоване підпорядкування, єдині для всіх учасників правила поведінки, а також план злочинної діяльності в цілому. Водночас сторона обвинувачення не довела, що між співучасниками існувала згуртованість та узгодженість їхніх дій, які б свідчили про тісне поєднання їхніх зусиль, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, а їхні дії були охоплені єдиним планом, погоджені між ними, тобто відсутні ознаки стійкості об'єднання (групи).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії обвинувачених за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 повинні бути кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, поєднаний з проникненням у житло.

Виправдовуючи обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України за епізодом від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; за епізодом від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; за епізодом від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; за епізодом від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , Луцький міськрайонний суд Волинської області виходив з того, що протоколи огляду місця події за кожним із вказаних епізодів є недопустимим доказом, оскільки слідчі дії було проведено у домоволодіннях потерпілих на підставі їхніх заяв, проте сторона обвинувачення не звернулася до слідчого судді за відповідним дозволом. У зв'язку з цим місцевим судом визнано недопустимими доказами висновки експертів щодо слідів взуття, вилученого під час проведення вказаних слідчих дій.

Також, однією з підстав ухвалення рішення про визнання обвинувачених невинуватими за виказаними епізодами суд вказав те, що потерпілі ОСОБА_27 та ОСОБА_28 не з'явились в судове засідання і не булу допитані в судом та не підтвердили і не спростували факт розбійного нападу на них, у зв'язку з чим суд не брав до уваги протоколи пред'явлення для впізнання за голосом особи за участі потерпілого ОСОБА_27 ; протокол проведення слідчого експерименту за участі потерпілого ОСОБА_37 ; протокол проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_38 .

На переконання колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів у кримінальному провадження не базуються на вимогах закону, є непереконливі та невмотивовані.

Судом апеляційної інстанції досліджено, в порядку ч.3 ст.404 КПК України:

- протокол огляду місця події від 03.07.2013 року, відповідно до якого було проведено огляд приватного будинку, який знаходиться по АДРЕСА_8 , власником якого є ОСОБА_20 (т.5 а. п.7-36);

- протокол огляду місця події від 18.10.2013 року, відповідно до якого було проведено огляд домоволодіння під АДРЕСА_9 , власником якого є ОСОБА_22 (т.4 а. п.156-161);

- протокол огляду місця події від 27.06.2017 року, відповідно до якого було проведено огляд господарства по АДРЕСА_10 , власником якого є потерпілий ОСОБА_25 (т.7 а. п.76-100);

- протокол огляду місця події від 11.07.20173 року, відповідно до якого було проведено огляд домоволодіння, в якому проживав потерпілий ОСОБА_39 , що розташоване по АДРЕСА_11 (т.7 а. п.16а-29);

Так, за змістом статей 214, 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, огляд місця події - слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення. Фіксацію та вилучення різних речових доказів, з'ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією із перших та невідкладних слідчо-оперативних дій.

Згідно ч.1 ст.233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше, як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крмі випадків, установлених ч.3 цієї статті.

Тобто, законодавцем крім можливості проникнення до житла чи іншого володіння особи на підставі судового рішення, передбачено іншу процесуальну гарантію захисту прав особи, а саме - можливість проникнути до житла чи іншого володіння особи за добровільною згодою особи, якам ним володіє.

У цьому кримінальному провадженні таку згоду було отримано, що підтверджується відповідними заявами потерпілих ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ОСОБА_25 , ОСОБА_39 , які були предметом дослідження суду апеляційної інстанції в порядку ч.3 ст.404 КПК України. (т.5 а. п.6, т.4 а. п.154, т.7 а. п.75, т.7 а. п.16)

Оскільки закон не визначає спеціальних засобів доказування добровільності згоди на проникнення до житла або іншого володіння особи, то наявність чи відсутність згоди, а також її добровільність чи вимушеність мають бути встановлені, виходячи із сукупності обставин, за яких відбулося проникнення до житла чи іншого володіння особи, і ці обставини можуть доводитись або спростовуватись сторонами за допомогою будь-яких засобів доказування.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, огляд місця події було проведено в домоволодіннях за добровільною згодою їхніх власників. Водночас, дані про те, що потерпілі (власники домоволодінь) заперечували свою добровільну згоду та/або висловлювали будь-які заперечення з приводу вказаної слідчої дії, відсутні. Більше того, колегія суддів звертає увагу, що саме вони звернулися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

У свою чергу, невстановлення судом права власності осіб, які надали згоду на проведення слідчих дій (за епізодом щодо потерпілого ОСОБА_27 ) не має значення для оцінки законності дій слідчих органів і допустимості доказів, якщо стороною захисту не було надано доказів, які б ставили під сумнів той факт, що особи, які надали згоду на проведення слідчих дій у володінні, фактично володіли ним у значенні ст.223 КПК України. Суд звертає увагу, що в даному випадку дозвіл на проведення огляду місця події у будинковолодінні надано особою, яка фактично користувалася цим будинком.

Отже, враховуючи що огляд місця події за всіма епізодами інкримінованими обвинуваченим, було проведено за згодою власників чи фактичних володільців помешкань, колегія суддів вважає безпідставними твердження сторони захисту та висновки місцевого суду про недопустимість як доказів наведених вище протоколів огляду місця події та доказів, здобутих на підставі вказаних слідчих дій.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом висновків експерта № 17/213/13 від 19.07.2013 року, та висновку експерта № 327 від 30.07.2018 року, згідно з якими досліджувалися виявлені сліди низу взуття під час огляду місця події за місцем проживання потерпілих ОСОБА_40 та ОСОБА_41 .

Також, колегія суддів вважає слушними доводи апелянта про неправильну оцінку судом першої інстанції протоколу пред'явлення особи для впізнання за голосом та протоколів слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_27 і підозрюваного (на час проведення слідчої дії) ОСОБА_33 , який засуджений вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.06.2015 року за епізодами розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_40 та ОСОБА_42 .

Так, судом першої інстанції не взято до уваги протоколи пред'явлення для впізнання за голосом особи по звукозапису від 05.06.2018 року за участі потерпілого ОСОБА_27 і протокол проведення слідчого експерименту від 16.07.2018 року за участі потерпілого ОСОБА_37 з тих підстав, що вказані потерпілі не допитувались під час судового розгляду.

Проте, місцевим судом не враховано, що із системного аналізу положень ч.2 ст.93, ст.ст.223, 228 КПК України слідує, що пред'явлення особи для впізнання, у тому числі й за голосом, є самостійною слідчою дією, дані якої можуть використовуватись на підтвердження або спростування винуватості особи.

Тому, сама по собі неявка потерпілого в судове засідання не має наслідком автоматичне визнання даних протоколу пред'явлення особи для впізнання за його участю недопустимим доказом і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

З дослідженого судом апеляційної інстанції протоколу проведення слідчого експерименту від 16.07.2018 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_27 розповів та детально відтворив обставини, за яких вночі 11.07.2017 року за місцем його проживання в будинку АДРЕСА_11 , на нього і його дружину було вчинено розбійний напад.

Потерпілий повідомив, що нападники проникли у будинок, коли вони з дружиною спали. Один з нападників сів на нього зверху і наносив удари кулаками по голові та обличчю, потім удари йому наносив ще один нападник. Потім його перевернули на живі і зв'язали руки і ноги, а ще один з нападників сів зверху на його вагітну дружину. Також потерпілий зазначив, що нападників було шість; на обличчях у всіх були маски схожі на балаклаву; один з нападників, голос якого він в подальшому впізнав під час слідчої дії, керував іншими учасниками нападу; детально розповів як саме і які тілесні ушкоджено йому наносили, вимагаючи віддати їм гроші. (т.7 а. п.182-187)

Згідно протоколу пред'явлення для впізнання за голосом особи по звукозапису від 05.06.2018 року, який також був предметом дослідження апеляційного суду, потерпілий ОСОБА_27 впізнав голос обвинуваченого ОСОБА_14 , який під час розбійного нападу на нього і членів його родини безпосередньо наносив йому тілесні ушкодження і керував іншими учасниками розбійного нападу. (т.7 а. п.163-166)

Також потерпілий ОСОБА_27 впізнав голос обвинуваченого ОСОБА_16 , як одного з тих осіб, які 11.07.2017 року близько 03 години вчинили розбійний напад на нього та членів його родини у житловому будинку АДРЕСА_11 . (т.7 а. п.177-180)

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 15.11.2013 року підозрюваний (на час проведення слідчої дії) ОСОБА_43 , в присутності понятих та свого захисника адвоката ОСОБА_44 детально розповів та відтворив на місці події обставини, за яких він разом з ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_13 проникли в приміщення будинку по АДРЕСА_8 і вчинили розбійний напад на сім'ю ОСОБА_40. (т.5 а. п.191-192)

Мотиви суду щодо неприйняття цього доказу, які полягають в тому, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими особою під час досудового розслідування, колегія судді вважає безпідставними.

Апеляційний суд зазначає, що протокол слідчого експерименту є окремими самостійним процесуальним джерелом доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК. Відомості повідомлено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів.

Колегія суддів враховує, що під час проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_45 до останнього не застосовувався протиправний тиск; слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи; особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе; права особи на захист і правову допомогу були забезпечені; слідчу дію проведено за участю понятих; під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис; особі були детально і ґрунтовно роз'яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.06.2015 року, який набрав законної сили, ОСОБА_43 визнаний винним та засуджений за ч.4 ст.187 КК України за епізодом розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_40 в будинку АДРЕСА_8 . (т.2 а. п.107-122)

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 28.07.2018 р., проведеного з потерпілою ОСОБА_26 та протоколу проведення слідчого експерименту від 28.07.2018 р. з потерпілим ОСОБА_25 , потерпілі повідомили обставини нападу на них невідомими особами 27.06.2017 року біля 01 години у їх будинку по АДРЕСА_10 та на місці відтворили обставини вказаної події. (т.7 а. п.107-112)

Під час пред'явлення для впізнання за голосом особи по звукозапису 28.07.2018 р. потерпілий ОСОБА_25 , описавши відповідні ознаки голосу, впізнав ОСОБА_46 , як одну з осіб, що вчинила на нього розбійний напад. (т.7 а. п.115-118)

Висновком експерта № 327 від 30.07.2018 року підтверджено, що сліди низу взуття, які були сфотографовані під час огляду місця події за адресою АДРЕСА_10 залишені таким же взуттям, як і взуття, вилучене в ході обшуку 30.08.2018 р. за адресою АДРЕСА_2 (місце проживання обвинуваченого ОСОБА_14 ). (т.7 а. п.124-134, 138-140)

Допитаний в суді першої інстанції, потерпілий ОСОБА_20 підтвердив, що в ніч з 02 липня на 03 липня 2013 року за місцем його проживання було вчинено розбійний напад. В цю ніч він прокинувся від крику дружини і в його кімнату увірвалися нападники, на обличчях яких знаходились маски, зв'язали його, обзивали нецензурними словами, погрожували його життю, говорили, що заріжуть та спалять будинок, наносили по тілу удари і вимагали віддати гроші. В цей момент в сусідніх кімнатах він чув крики дружини та сина. Після цього він повідомив, де знаходяться в будинку грошові кошти та цінності, а нападники ходили по будинку і брали все, що хотіли. Також нападники вимагали повідомити, де в будинку знаходиться сейф, однак почувши, що сейфу немає, заповнили ванну водою і занурювали його у ванну.

Показання допитаних місцевим судом потерпілого ОСОБА_22 , потерпілої ОСОБА_30 , потерпілого ОСОБА_24 та потерпілої ОСОБА_24 за своїм обсягом та деталізацію дій нападників також дають суду підстави визначити у діях обвинувачених усі необхідні елементи кримінального правопорушення, яке кваліфікується за ст.187 КК України як розбій. Зокрема, потерпілі підтвердили факт їх зв'язування нападниками, погроз застосувати фізичне насильство, заподіяння їм нападниками тілесних ушкоджень, заподіяння опіків ввімкненою праскою ОСОБА_22 ..

Також, обставини розбійного нападу, під час якого застосовувались погрози щодо його життя та заподіяння тілесних ушкоджень підтвердив потерпілий ОСОБА_25 , який повідомив, що під час нападу на його помешкання нападники, які були в чорному одязі і масках, його зв'язали, наносили удари, погрожували його життю і, перебуваючи в шоковому стані він показав, де знаходяться гроші, які злочинці забрали, а також забрали його годинник.

В суд апеляційної інстанції потерпілі не з'явилися, однак від усіх потерпілих надійшли заяви про можливість розгляду справи без їх участі.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що оцінює показання потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_30 , ОСОБА_24 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , виходячи з тих показань, які вони надали в суді першої інстанції і не надає їм іншу оцінку, ніж дав суд першої інстанції, оскільки місцевий суд не прийняв їх до уваги з тих мотивів, що визнав недопустимими первинні доказами по кожному епізоду - протоколи огляду місця події.

Доводи сторони захисту (адвоката ОСОБА_10 ) про перебування її підзахисного обвинуваченого ОСОБА_16 на амбулаторному лікуванні в період, коли було вчинено розбійний напад на сім'ю ОСОБА_47 , а також інші докази на підтвердження того, що він у вказаний період знаходився за місцем свого проживання, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються свідченням потерпілого ОСОБА_27 , який під час проведення слідчої дії пред'явлення для впізнання за голосом особи по звукозапису впізнав голос обвинуваченого ОСОБА_16 , як одного з тих осіб, які 11.07.2017 року близько 03 години вчинили розбійний напад на нього та членів його родини.

Що стосується твердження захисника ОСОБА_10 про недопустимість як доказів результатів слідчих дій, проведених слідчою ОСОБА_48 до 06.06.2018 року, з тих мотивів, що в слідчу групу у кримінальному провадженні № 12017030070000278 від 11.07.2017 року вона була включена лише 06.06.2018 року на підставі постанови начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області, то колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що сторона, яка стверджує про процесуальні порушення, має не лише довести наявність, а й обґрунтувати, що ці порушення позначилися або могли позначитися на результаті судового розгляду (до прикладу, рішення у справах №125/2592/18, №236/4268/18). Разом з тим, стороною захисту не наведено обґрунтованих мотивів, як проведення ряду процесуальних дій слідчою ОСОБА_48 порушило права обвинувачених та позначилось на результаті судового розгляду.

Окрім того, наявність повноважень у слідчої ОСОБА_48 щодо розслідування вказаного кримінального провадження підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого ОСОБА_48 зазначена серед слідчих ГУНП у Волинській області, якими проводиться досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017030070000278 від 11.07.2017.

Проведення судового розгляду місцевим без участі потерпілих ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_21 та ОСОБА_26 , на чому наголошує адвокат ОСОБА_10 , на переконання колегії судді не свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки кожен з них, будучи належним чином повідомленим про розгляд Луцьким міськрайонним судом Волинської області даного кримінального провадження, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі. (т.3 а. п.87, 88, 89)

Стверджуючи про те, що неодноразово судовий розгляд проводився без участі захисників обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 , захисник обвинуваченого ОСОБА_16 адвокат ОСОБА_10 не наводить жодних доводів, яким чином це вплинуло на порушення прав її підзахисного, а також не зазначає, які процесуальні дії були проведені судом під час таких засідань. При цьому, жоден з обвинувачених, про яких зазначає адвокат ОСОБА_10 , а також їх захисники - адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 не оспорювали це питання шляхом апеляційного оскарження та не ставили питання про порушення права на захист обвинувачених із вказаних мотивів під час апеляційного розгляду.

Оцінюючи докази сторони обвинувачення, надані на підтвердження обставин вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та обвинуваченим ОСОБА_18 , злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що жоден із таких доказів ані окремо, ані в їх сукупності беззаперечно не доводять їх винуватість у вказаних кримінальних правопорушеннях поза розумним сумнівом.

Колегія суддів бере до уваги, що згідно звукозапису судових засідань, допитані судом свідки (працівники поліції) давали суперечливі показання стосовно того в чому проявлявся опір обвинуваченими працівникам поліції, як і зазначено про це у вироку суду.

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні заяви працівників поліції, яким, за версією сторони обвинувачення, обвинуваченими чинився опір, а також вони не визнані потерпілими.

Фактично під час досудового слідства на підтверджування кваліфікації дій обвинувачених за ст.342 ч.2 КК України не проведено жодної слідчої дії.

Стосовно епізоду по обвинуваченню ОСОБА_18 за ч.1 ст.263 КК України, то судом першої інстанції досліджено протокол огляду місця події від 21.03.2018 року, висновки експертів № 32-237 від 27.04.2018 року та № 100 від 02.05.2018 року, допитано свідків ОСОБА_51 та ОСОБА_52 .. Проте, жоден з цих доказів беззаперечно не свідчить про причетність до даного кримінального правопорушення обвинуваченого ОСОБА_18 .

Окрім того, в апеляційній скарзі прокурора не наведено жодних доводів на спростування мотивів суду щодо виправдання обвинувачених за ч.2 ст.342 та ч.1 ст.263 КК України.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції, внаслідок неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність безпідставно та необґрунтовано перекваліфіковано дії обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з ч.4 ст.187 КК України на ч.3 ст.186 КК України за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 , а також без належних на те підстав виправдано обвинувачених за епізодами розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_40 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_47 .

Висновки місцево суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що відповідно до ст.ст.409, 420 КПК України є підставою суду апеляційної інстанції для його скасування та ухвалення свого вироку.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з мотивів, які наведені вище щодо оцінки дій обвинувачених за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 , в діях обвинувачених також і за іншими епізодами розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_40 , ОСОБА_42 , ОСОБА_41 , ОСОБА_47 , які кваліфіковані за ч.4 ст.187 КК України, відсутня така кваліфікуючи ознака як "вчинене організованою групою". Проте, це не впливає на кваліфікацію їх дій за даною правовою нормою і їх дії за вказаними епізодами повинні бути кваліфіковані як розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах за ч.4 ст.187 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним обвинувачення, яке полягає в тому, що

1) 21.03.2018 року о 01 год. 40 хв. ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 через двері літньої тераси,шляхом віджиму вікна вітальної кімнати першого поверху, проникли в будинок АДРЕСА_7 і, перебуваючи у зазначеному житловому будинку, застосовувавши відносно потерпілої ОСОБА_29 психологічний тиск, що полягав у погрозі вбивства, після чого застосовуючи фізичне насильство до останньої, яке виразилось в утриманні її силою, нанесенні удару головою в тумбочку, що біля ліжка, викручування рук, таким чином вириваючи у неї тривожну кнопку, яку вона встигла схопити перед нападом, придушуванням руки до ліжка, внаслідок чого потерпіла не мала можливості рухатися, що спричинило їй легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, синців в ділянці правого ока та правої верхньої кінцівки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Заволодівши грошовими коштами потерпілої в сумі 1 500 грн., чим завдали їй матеріальної шкоди, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , маючи реальну можливість розпорядитися викраденим майном, будучи наляканими мешканцем зазначеного будинку ОСОБА_31 , який навів на них мисливську зброю, а саме нарізний карабін ФОРТ-201, калібру 7, 62 мм, серія НОМЕР_1 , боячись бути викритими у вчиненні злочину та затриманими, близько 02 години 21.032018 року втекли з будинку потерпілої ОСОБА_29 з території цього домогосподарства.

2) 03.07.2013 року близько 03 год. 00 хв. ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та дві особи, вирок відносно ких набрав законної сили, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, проникли на територію огородженого господарства, що належить сім'ї ОСОБА_40 , яке розташоване по АДРЕСА_8 . Перебуваючи на території вказаного господарства ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та дві особи, вирок відносно ких набрав законної сили, проникли в приміщення будинку через незачинені балконні двері шляхом прикладення знайденої драбини до балкону другого поверху.

Проникнувши в приміщення вказаного будинку нападники, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих, застосували психологічний тиск щодо потерпілого ОСОБА_20 , що полягав у погрозах вбивства та спричинення тяжких тілесних ушкоджень щодо нього та членів його сім'ї. Під час цього застосовували фізичне насильство щодо потерпілого ОСОБА_20 , що виразилось у нанесенні йому серії ударів кулаками рук по тілу та голові, зв'язуванні рук та ніг, волочінні у ванну кімнату та занурюванні його голови у воду,з утриманням її там нетривалий проміжок часу, не даючи можливості вільно дихати і, при цьому, вимагали розказати, де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагали передати їм вказані гроші та цінності.

Крім цього, один з нападників, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих, застосував фізичне насильство щодо потерпілої ОСОБА_19 , що виразилось у нанесенні їй декількох ударів по обличчі, зв'язуванні рук та ніг і вимагав розказати, де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагали передати їм вказані гроші та цінності.

Також нападники, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих, застосовували психологічний тиск та фізичне насильство щодо потерпілого ОСОБА_21 , що виразилось у нанесенні йому серії ударів руками по тілу та голові, зв'язуванні рук та ніг і вимагали розказати, де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагали передати їм вказані гроші та цінності.

Злочинним діями ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та двох осіб, вирок відносно ких набрав законної сили, потерпілим ОСОБА_20 та ОСОБА_21 було заподіяно тілесні ушкодження, які згідно висновків судово-медичних експертиз відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час нападу, ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та дві особи, вирок відносно ких набрав законної сили заволоділи майном потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_21 на загальну суму 185 058 грн. 55 коп., що є великим розміром і залишивши потерпілих зв'язаними в будинку, втекли з місця вчинення злочину.

3) 17.10.2013 року ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та дві особи, вирок відносно ких набрав законної сили, діючи умисно, з метою нападу для заволодіння майном сім'ї ОСОБА_53 , за попередньою змовою групою осіб, близько 22 год. 30 хв., проникли на територію огородженого господарства, що належить сім'ї ОСОБА_42 та розташоване по АДРЕСА_9 , після чого, виявивши відчинені вхідні двері в будинок з тильної сторони, проникли в будинок. Надалі, особа, відносно якої вирок набрав законної сили, перебуваючи на другому поверсі будинку, користуючись тим, що господар будинку спав, виліз на нього та заламавши руки назад став зв'язувати їх заздалегідь прихопленими із собою мотузками. Потерпілий ОСОБА_22 почав чинити опір нападникам , однак останні, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих, застосовуючи фізичну силу, наносячи удари по тілу та голові, зв'язали руки та ноги потерпілого ОСОБА_22 . Після цього, нападники перевели останнього в іншу кімнату, де вимагали в нього віддати їм гроші та інші цінності і знайденим в будинку металевим гаком нанесли декілька ударів по ногах потерпілого ОСОБА_22 , а також використовуючи розпечену праску стали припікати ділянку ноги та сідниці потерпілого.

В подальшому, нападники з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих ОСОБА_53 , застосовували психологічний тиск щодо потерпілої ОСОБА_23 , що полягав у погрозах застосування насильства щодо неї та членів її сім'ї, демонстрації пістолета, який потерпіла реально сприйняла як вогнепальну зброю, а також застосуванні фізичного насильства щодо потерпілої ОСОБА_23 , що виразилось у нанесенні їй серії ударів руками по тілу та голові, зв'язуванні рук та ніг, при цьому вимагали розказати де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагали передати вказані гроші та інші цінності їм.

Перебуваючи в приміщенні дитячої кімнати будинку сім'ї ОСОБА_42, на третьому поверсі, особа, відносно якої вирок набрав законної сили, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , та ще однією особою, відносно якої вирок набрав законної сили, умисно, з корисливих спонукань, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих ОСОБА_53 , застосував фізичну силу щодо неповнолітньої потерпілої ОСОБА_24 , міцно утримуючи її на ліжку та зв'язав її заздалегідь заготовленим шматком тканини руки та ноги, спричинивши їй фізичну біль і, при цьому, вимагав розказати де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагав передати вказані гроші та інші цінності їм.

В той час, другий нападник, з числа групи осіб в складі: ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 та двох осіб, відносно яких вирок набрав законної сили, перебуваючи в приміщенні дитячої кімнати будинку сім'ї ОСОБА_42, на третьому поверсі, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою безперешкодного заволодіння майном потерпілих ОСОБА_42, застосував фізичну силу щодо неповнолітнього потерпілого ОСОБА_24 , міцно утримуючи його на ліжку та зв'язав йому заздалегідь заготовленим шматком тканини руки та ноги, спричинивши йому фізичну біль, при цьому, вимагав розказати де знаходяться гроші та інші цінності в будинку, а також вимагав передати вказані гроші та інші цінності їм.

Злочинними діями ОСОБА_14 , ОСОБА_54 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та двох осіб, відносно яких вирок набрав законної сили, потерпілому ОСОБА_22 , згідно висновку судово-медичної експертизи №32/476/13р.-Д від 28.02.2014 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді термічного опіку правої сідниці та верхньої третини правого стегна І-ІІ ст. 5-8% поверхні тіла; синця та садна в ділянках обох нижніх кінцівок. Термічний опік правої сідниці та верхньої третини правого стегна І-ІІ ст. 5-8% поверхні тіла, згідно висновку судово-медичної експертизи, відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких що виклали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент їх спричинення, а синці та садна в ділянках обох нижніх кінцівок відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 477 від 21.11.2013, злочинними діями ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 та двох осіб, відносно яких вирок набрав законної сили, потерпілій ОСОБА_23 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянках обличчя, грудної клітки, обох верхніх кінцівок, правої гомілки; крововиливу під кон'юнктиву лівого очного яблука; крововиливу в слизову оболонку обох губ зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих та з погрозою застосування такого насильства, ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 та дві особи, відносно яких вирок набрав законної сили, за попередньою змовою групою осіб, заволоділи : майном потерпілої ОСОБА_30 на загальну суму 41 138, 4 грн.; майном неповнолітнього потерпілого ОСОБА_24 на загальну суму 1 000 грн.; майном неповнолітньої потерпілої ОСОБА_24 на загальну суму 5 385,79 грн.; майном потерпілої ОСОБА_23 та потерпілого ОСОБА_22 , на загальну суму 324 362, 1 грн.

Під час нападу, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілих та з погрозою застосування такого насильства, ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та двоє осіб, відносно яких вирок набрав законної сили, за попередньою змовою групою осіб, заволодівши майном потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_24 , на загальну суму 371 886, 29 гривень, що є особливо великим розміром, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном, залишили потерпілих зв'язаними в будинку та втекли з місця вчинення злочину.

4) 27.06.2017 року, близько 01 години, ОСОБА_13 спільно зі ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , попередньо одягнувши на себе темний одяг, рукавички, маски схожі на балаклави, з метою унеможливити їх впізнання, керуючись корисливими мотивами та з метою вчинення нападу, поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства, шляхом віджиму балконних дверей на першому поверсі проникли в житловий будинок АДРЕСА_10 , де діючи спільно та узгоджено між собою застосували фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_25 , що виразилось в утриманні його силою, одягли на ноги та на руки кайданки та, застосовуючи фізичне насильство, а саме заклеїли липкою стрічкою рот та одягнули на руки кайданки потерпілій ОСОБА_26 .

Після чого, 27.06.2017, в період часу приблизно з 01 години до 02 години, ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , перебуваючи в зазначеному житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, застосували відносно ОСОБА_25 погрози спричинення фізичного насильства, демонструючи при цьому розкладного ножа та погрожуючи відрізати ним праве вухо потерпілого, після чого прокололи йому праву ногу зазначеним ножем, від чого потерпілий злякався за своє життя та здоров'я, а в подальшому застосувавши фізичне насильство, яке виразилось в придушуванні потерпілого до підлоги, нанесенні йому численних ударів руками, ногами у взутті, ручкою від ліхтарика в ділянки тулуба, голови та кінцівок потерпілого ОСОБА_25 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в ділянці голови, обличчя, тулубу, верхніх кінцівок, поверхневої колото-різаної рани правої гомілки, які згідно із висновком судово-медичної експертизи № 89 від 29.06.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

При цьому, під час вищевказаного розбійного нападу, ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , застосували до потерпілої ОСОБА_25 погрози спричинення фізичного насильства у вигляді фізичної розправи над її чоловіком і нею, та з метою продемонструвати, що їхні погрози носять реальний характер, і схилити потерпілу до виконання злочинних вимог щодо передачі їм майна та грошових коштів, наносили в її присутності тілесні ушкодження її чоловікові ОСОБА_25 , внаслідок чого потерпіла такі дії сприймала як реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, після чого, застосували відносно неї фізичне насильство, яке виразилось у зв'язуванні рук та ніг, нанесенні удару ногою в ліве плече потерпілої, що спричинило їй гостру фізичну біль та тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці верхніх та нижніх кінцівок, що згідно із висновком судово-медичної експертизи №90 від 29.06.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В подальшому, подолавши опір потерпілих, реалізуючи свою мету спрямовану на отримання грошових коштів та матеріальних цінностей останніх, нападники заволоділи грошовими коштами потерпілих в сумі 50 000 гривень, 30 000 польських злотих, що станом на 27.06.2017 згідно офіційного курсу НБУ становило 207 517 гривень, 5 000 доларів США, що станом на 27.06.2017 згідно офіційного курсу НБУ становило 130 183 гривень та 1000 Євро, що станом на 27.06.2017 згідно офіційного курсу НБУ становило 2 912 гривень, що знаходились у вентиляційній трубі каміна та грошовими коштами в сумі 20 000 гривень, які знаходилися в жіночій сумці потерпілої в шафі, та майном потерпілих, а саме годинником марки «NEXXEN», що згідно з висновком судової товарознавчої експетизи №589 від 11.10.2018 становить 2777, 27 гривень та відео-реєстратором марки «Hikvision DS-7616 NE 2/8», що згідно з висновком судової товарознавчої експертизи №589 від 11.10.2018 становить 5318,12 гривень.

Таким чином, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , діючи в складі організованої групи заволоділи майном потерпілих на загальну суму 444 922, 39 гривень, що є великим розміром, чим завдали останнім матеріальної шкоди.

При цьому, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном, та усвідомлюючи, що можуть бути викритими у вчиненні злочину та затриманими, близько 02 години 00 хвилин 27 червня 2017 року залишили потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 зв'язаними в будинку та втекли з місця вчинення злочину.

5) 11.07.2017 року близько 02 годині 30 хвилин, ОСОБА_13 , спільно зі ОСОБА_14 ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , попередньо одягнувши на себе темний одяг, рукавички, маски схожі на балаклави, з метою унеможливити їх впізнання, керуючись корисливими мотивами та метою вчинення розбійного нападу, поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, а також погрозою застосування такого насильства, шляхом віджиму вікна на першому поверсі проникли в житловий будинок АДРЕСА_11 , де діючи спільно та узгоджено між собою, застосували фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_27 , що виразилось в утриманні його силою, зв'язуванні рук та ніг, нанесенні численних ударів руками, ногами у взутті, та металевим предметом, придушуванні шиї мотузкою, припіканні тіла увімкненою праскою та до потерпілої ОСОБА_28 , що виразилося в утриманні силою, придушуванні подушкою обличчя, таким чином перекриваючи останній доступ повітря, нанесенні численних ударів в обличчя та по тілу кулаками.

Після чого, 11.07.2017, в період часу приблизно з 02 години 30 хвилин до 04 години, ОСОБА_13 спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , перебуваючи в зазначеному житловому будинку, продовжуючи свої злочинні дії, застосували відносно потерпілого ОСОБА_27 погрози спричинення фізичного насильства, а саме демонстрації можливої фізичної розправи над його вагітною дружиною ОСОБА_32 , які він сприйняв як реальні, оскільки показуючи, що їх наміри носять реальний характер, схиляючи потерпілого до виконання злочинних вимог щодо передачі їм майна та грошових коштів, стягнули її з ліжка та вивели в іншу кімнату, таким чином позбавляючи його можливості бути впевненим у безпеці дружини.

Після цього, застосували фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_27 , яке виразилось в утриманні його силою, нанесенні численних ударів кулаками рук в область верхньої частини грудної клітки та обличчя, придушуванням коліном обличчя до подушки та мотузкою за шию, внаслідок чого потерпілий не мав можливості дихати, нанесенні більше п'яти ударів металевим предметом по стопам ніг, припіканні розпеченою праскою ділянок тулуба та ніг. Окрім того, нападники, накинувши на обличчя потерпілого наволочку від подушки поливали його обличчя водою, таким чином не даючи можливості дихати, внаслідок цього заподіявши потерпілому тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №100 від 18.09.2017 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я у вигляді синців та саден, забійно-рваних ран тильних поверхонь обох стоп, закритого перелому проксимальних фалангових кісток 1 і 5 пальців лівої ступні, а також погрожуючи потерпілій ОСОБА_28 спричинити фізичне насильство її вагітній невістці ОСОБА_32 , а саме приводили останню в кімнату де утримували і вимагали сказати де знаходяться грошові кошти, таким чином демонструючи, що у разі відмови можуть заподіяти фізичне насилля вагітній.

При цьому, застосували відносно ОСОБА_28 фізичне насильство, яке виразилось в утримуванні її та притисканні обличчям до ліжка, систематичному придушуванні подушкою обличчя, внаслідок чого потерпіла не мала можливості дихати, нанесенні ударів в обличчя кулаками, що спричинило їй згідно із висновком судово-медичної експертизи №101 від 18.09.2017 тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як таких, що потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я, у вигляді синців та садна обличчя, крововилива в білкову оболонку лівого ока, а також закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, забоїв - саден м'яких тканин голови та лівої орбіти, субконюктивального крововиливу, садна нижньої частини передньої черевної стінки.

В подальшому подолавши опір потерпілих, реалізуючи свою корисливу мету спрямовану на отримання грошових коштів та матеріальних цінностей останніх, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , заволоділи грошовими коштами потерпілих в сумі 30 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 11.07.2017 становило 780 125 гривень та 400 000 гривень, а всього на загальну суму 1 180 125 гривень, що є особливо великим розміром, чим завдали останнім матеріальної шкоди.

При цьому, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном, та усвідомлюючи, що вони можуть бути викритими у вчиненні злочину та затриманими, близько 04 години 00 хвилин 11 липня 2017 року залишили потерпілих зв'язаними в будинку та втекли з місця вчинення злочину.

Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції необґрунтовано виправдано обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України за епізодом від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; за епізодом від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; за епізодом від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; за епізодом від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , а також неправильно перекваліфіковано дії обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 з ч.4 ст.187 КК України та ч.3 ст.186 КК України.

Висновки суду першої інстанції щодо такої правової оцінки дій обвинувачених не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, так як вони не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, що відповідно до ст.ст.409, 420 КПК України є підставою суду апеляційної інстанції для його скасування та ухвалення свого вироку.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами сторони захисту про відсутність підстав щодо ухвалення нового вироку, про що ставить питання в апеляційній скарзі прокурор, відносно обвинуваченого ОСОБА_14 .

Так, відповідно до ст.404 КПК України, якою визначено межі перегляду судом апеляційної, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 постановлено 04 жовтня 2021 року.

Проте, в апеляційній скарзі прокурора, поданій 03.11.2021 року, в якій ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та ухвалення нового вироку, відсутні апеляційні вимоги щодо обвинуваченого ОСОБА_14 .

Така апеляційна скарга була прийнята до розгляду Рівненським апеляційним судом і за результатом її розгляду 02.06.2022 року ухвалено рішення, яким вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.10.2021 року залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

У зв'язку із скасуванням Верховним Судом ухвали Рівненського апеляційного суду від 02.06.2022 року та зміною територіальної підсудності матеріали кримінального провадження за вказаною апеляційною скаргою прокурора на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.10.2021 року направлено на розгляд до Тернопільського апеляційного суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в апеляційного суду відсутні повноваження вийти за межі апеляційних вимог прокурора та ухвалювати рішення у даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_14 .

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що:

- дії обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 слід кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло;

- дії ОСОБА_17 за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 слід кваліфікувати за ч.3 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, оскільки це єдиний епізод злочинної діяльності, який інкриміновано ОСОБА_17 , а тому в його діях немає такої кваліфікуючої ознаки як "особою, яка раніше вчинила розбій";

- дії обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 за епізодами розбійних нападів на потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 слід кваліфікувати за ч.4 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах;

- дії обвинуваченого ОСОБА_55 за епізодом розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 слід кваліфікувати за ч.4 ст.184 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій) вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, оскільки це перший з двох епізодів злочинної діяльності, інкримінованих ОСОБА_16 , тому в даному випадку в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака, як "особою, яка раніше вчинила розбій".

Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 колегія суддів враховує, що відповідно ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Тому, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, які за класифікацією кримінальних правопорушень згідно ст.12 КК України, є особливо тяжкими, особи обвинувачених, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_13 раніше не судимий, його стан здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини; обвинувачений ОСОБА_56 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання; обвинувачений ОСОБА_15 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання; обвинувачений ОСОБА_16 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей; позитивно характеризується за місцем роботи; обвинувачений ОСОБА_17 вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.

До обставин, які відповідно до ст.66 КК України, пом'якшують покарання, суд відносить часткове визнання обвинуваченими вини по епізоду розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 та відшкодування їй заподіяної шкоди.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також суд враховує кількість епізодів злочинної діяльності, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , за якими суд визнав доведеною їх вину у вчиненні кримінальних правопорушень. Зокрема, обвинувачений ОСОБА_17 - один епізод розбійного нападу; обвинувачений ОСОБА_16 - два епізоди розбійних нападів; обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 - п'ять епізодів розбійних нападів.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому їм слід призначити покарання у виді позбавлення волі, в межах санкцій статей обвинувачення, однак не у максимальному розмірі, яке буде достатнім та необхідним для їх виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.

Підстав для застосування положень ст.69 КК України та призначення обвинуваченим більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, а також положень ст.75 КК України та звільнення обвинувачених від відбування покарання з випробуванням, про що ставить питання сторона захисту, колегія суддів, зважаючи на ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень та обставини їх вчинення, не вбачає.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 , в задоволенні яких суд першої інстанції відмовив у зв'язку з ухваленням в цій частині виправдувального вироку, колегія суддів вважає, що слід залишити без розгляду відповідно до положень ст.326 КПК України, оскільки цивільні позивачі не прибули в судове засідання апеляційної інстанції.

Судові витрати в сумі 4 004 грн., що стосуються пред'явленого обвинувачення за епізодом від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; за епізодом від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; за епізодом від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; за епізодом від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 - стягнути з обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_57 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в рівних частинах по 1 001 грн. з кожного

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 410, 411, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , в частині кваліфікації їх дій; вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 та розподілу судових витрат за епізодом щодо потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 ) та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України (за епізодами розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ) і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.187 КК України у виді 8 (восьми) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підстав ч. 1ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворм, визначити ОСОБА_13 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_18 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 ) та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України (за епізодами розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ) і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.187 КК України у виді 8 (восьми) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підстав ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_18 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 ) та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України (за епізодами розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ) і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.187 КК України у виді 8 (восьми) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підстав ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_18 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 ) та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України (за епізодом розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 ) і призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.187 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

На підстав ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_16 остаточне покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України (за епізодом розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_29 ) і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_24 , ОСОБА_24 , ОСОБА_30 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 - залишити без розгляду.

Судові витрати за проведення судових експертиз по епізодах від 03 липня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ; від 17 жовтня 2013 року щодо потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_24 ; від 27 червня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 ; від 11 липня 2017 року щодо потерпілих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , в сумі 4 004 (чотири тисячі чотири) грн. стягнути з ОСОБА_13 , ОСОБА_57 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в рівних частинах по 1 001 грн. з кожного.

В решті вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 жовтня 2021 року (в частині виправдання ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_58 та ОСОБА_18 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України; виправдання ОСОБА_18 у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України; вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_29 ; вирішення судових витрат щодо відшкодування з обвинувачених по 9 953 грн. з кожного за проведення судових експертиз; вирішення питання щодо речових доказів та арешту майна) - залишити без зміни

На вирок може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді