"07" листопада 2024 р. Справа №926/5210/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Малех І.Б.
секретар судового засідання М. Бабій
з участю представника позивача - Войцеховська Н.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області (суддя Гурин М.О.) від 05 березня 2024 року у справі №926/5210/23 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Фізичної особи-підприємця Сивки Юрія Антоновича про усунення перешкод у користуванні майном
У грудні 2023 року Акціонерне товариство “Українська залізниця» звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Сивки Юрія Антоновича про усунення перешкод у користуванні майном.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.06.2021 в результаті комісійного обстеження виробничим структурним підрозділом “Чернівецька дистанція колії» регіональної філії “Львівська залізниця» ділянка залізниці, яка розташована за адресою Чернівецька область, смт. Лужани, вул. Центральна, 48Г встановлено, що майно сторонньої фізичної особи, а саме гр. ОСОБА_2 розміщене на земельній ділянці АТ “Укрзалізниця» на перегоні Лужани - Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м на відстані 9 м від осі головної залізничної колії про що складено відповідний акт.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року у справі №926/5210/23 позов задоволено. Зобов'язано фізичну особу-підприємця Сивку Юрія Антоновича звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки позивача площею 0,0062 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (на перегоні Лужани - Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м), що є частиною земельної ділянки за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370, та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом демонтажу прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м до приміщення гаражу, розміщеного стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Сивки Юрія Антоновича на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» 2684,00 грн судового збору.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року у справі №926/5210/23.
Вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, не враховано подані ним докази та аргументи, зокрема, не залучено до участі в справі громадянку ОСОБА_2 , допущено до участі в якості представника позивача особу без належних доказів повноважень на представництво.
У відзиві на апеляційну скаргу від АТ “Українська залізниця» просить залишити рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року у справі №926/5210/23 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Західний апеляційний господарський суд у справі №926/5210/23:
- ухвалою від 20 травня 2024 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року;
- ухвалою від 26 червня 2024 року поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження і відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року.
Суд неодноразово призначав і відкладав розгляд справи, про що постановляв відповідні ухвали. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 відкладено розгляд справи на 7 листопада 2024 року.
Західний апеляційний господарський суд хвалою від 07 листопада 2024 року у справі №926/5210/23 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 05 березня 2024 року у справі №926/5210/23.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав представника позивача і вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні з огляду на таке.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78286942 від 17.01.2017 за Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця» зареєстровано на праві постійного користування земельну ділянку з кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 загальною площею 23,4926 га та цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту.
16.06.2021 комісією у складі працівників позивача за участю власника земельної ділянки ОСОБА_2 складено Акт обстеження земельної ділянки, яким постановлено, що межа смуги відведення на перегоні Лужани-Мамаївці з км 252 + 828м до км 252 + 853,5 м з правої сторони за ходом кілометрів, становить від 15 м до 8 м від осі головної колії. Над спорудами громадянки ОСОБА_2 проходить високовольтна повітряна лінія повздовжнього електропостачання залізниці напругою 10 кВ. Наявне майно сторонньої фізичної особи в межах смуги відведення, а саме розташований на бетонній основі навіс та гараж.
Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021262110000183 від 28 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012 з метою здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної із роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0471 площею 0,03 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 116-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію прав на землю, за відсутності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняв сусідню земельну ділянку площею 0,0062 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії “Львівська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» і за цільовим призначенням відноситься до земель для розміщення та експлуатації будівель та споруд залізничного транспорту. Крім того, на самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012 здійснив будівництво прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м. до приміщення гаражу шляхом розміщення стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №СЕ-19/126-22/4526БТ від 02.08.2022 об'єкт дослідження відноситься до категорії “будівля».
Згідно інформації Виробничого структурного підрозділу “Івано-Франківська дистанція електропостачання» на земельній ділянці із кадастровим номером 7122555400:02:001:0370 розміщена повітряна лінія напругою 10 кВ. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209 “Про затвердження Правил охорони електричних мереж», вздовж повітряної лінії встановлюється охоронна зона, територія якої складає 10 м по обидві сторони від крайніх проводів повітряної лінії.
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному будівництві будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці в охоронній зоні.
Ухвалою Кіцманського районного суду від 31.01.2023 по справі №718/74/23 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо нього закрито, цивільний позов Акціонерного товариства “Українська залізниця» до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована зокрема тим, що з дня вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч.4 ст. 197-1 КК України - період часу з жовтня по листопад 2012 року, за який передбачене покарання у виді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців - минуло п'ять років, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. Суд врахував дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, з 2006 року є пенсіонером, повністю визнав свою винуватість у скоєному та щиро розкаявся, відшкодував державі завдану шкоду у розмірі 546, 68 гривень, після вчинення кримінального правопорушення нового злочину не вчинив, від досудового слідства не ухилявся, продовжує працювати приватним підприємцем, по місцю роботи та проживання характеризується позитивно.
На момент подання даного позову та винесення рішення відповідачем в добровільному порядку самовільно зайнята земельна ділянка незвільнена, відповідні докази в матеріалах справи відсутні та представником відповідача не подані.
Відповідно до ч.2, п. б) ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав
Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема в такий спосіб як вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).
Право позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №78286942 від 17.01.2017.
Факт самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки, яка належить позивачу на праві постійного користування, шляхом її самовільної забудови підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 16.06.2021 та обвинувальним актом у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021262110000183 від 28 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
При винесенні Кіцманським районним судом ухвали від 31.01.2023 по справі №718/74/23, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 197-1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, Кіцманський районний суд врахував що особа винного повністю визнав свою винуватість у скоєному та щиро розкаявся, відшкодував державі завдану шкоду у розмірі 546,68 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача за безпідставністю про те, що ОСОБА_1 здійснив будівництво прибудови з дозволу власниці земельної ділянки ОСОБА_2 і саме на її земельній ділянці чи доводи про те, що самочинно збудоване майно знаходиться на двох земельних ділянках, одна з яких належить громадянці ОСОБА_2 , оскільки до матеріалів справи відповідачем не додано жодного доказу на підтвердження вказаних фактів.
Крім того, як вже зазначалось, досудовим розслідуванням встановлено що ОСОБА_1 в період часу з жовтня по листопад 2012, з метою здійснення підприємницької діяльності на території земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:002:0471 (яка належить ОСОБА_2 ) самовільно зайняв сусідню земельну ділянку площею 0,0062 га, яка є частиною земельної ділянки із кадастровим номером 7322555400:02:001:0370 та перебуває у власності держави і знаходиться у користуванні Регіональної філії “Львівська залізниця» Акціонерного Товариства “Українська залізниця» шляхом будівництва прибудови площею 62 м2 розмірами 5,57 м. х 11.65 м. х 5,02 м. х 11,62 м. до приміщення гаражу шляхом розміщення стрічкового фундаменту та вимощення, бетонної підлоги, несучих конструкцій у вигляді каркасу з металевих квадратних труб, огороджуючих конструкцій, що утворені металопрофілем на двох стінах каркасу, фасадної стіни із металопластикової конструкції з вікнами та дверима, односкатного даху, покритого металочерепицею.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими та правомірними висновки суду першої інстанції про те, що самовільна прибудова здійснена відповідачем виключно на належній позивачу землі, в той час як гараж належить ОСОБА_2 і знаходиться на суміжній земельній ділянці.
Щодо твердження відповідача про те, що відповідно до інвентаризаційної справи на будівлю торгово-побутового комплексу по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , вигрібна яма №-І знаходиться на суміжній земельній ділянці і питання про її демонтаж чи знесення в заявленому позові не стоїть, суд першої інстанції вірно зазначив, що предмет позову визначається позивачем самостійно і суд не вправі його змінювати за власним бажанням. В той же час, позивач не позбавлений права звернутись з окремим відповідним позовом до суду.
Апеляційний суд констатує, що скаржником не було подано до суду першої інстанції жодного клопотання про залучення ОСОБА_2 до справи із зазначенням відповідного обґрунтування та визначення правового статусу даної особи у цій справі.
Крім того, враховуючи вірно встановлений судом першої інстанції факт, що самовільна прибудова побудована відповідачем виключно на землі позивача, в той час як гараж належить ОСОБА_2 і знаходиться на суміжній земельній ділянці, то рішення в даній справі жодним чином не впливає на права та обов'язки ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Посилання апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права не підтверджено під час апеляційного перегляду, а тому відхиляються апеляційним судом за безпідставністю.
Твердження апелянта про те, що судом допущено до участі в якості представника позивача особу без належних доказів повноважень на представництво, то воно спростовується наступним. Представником позивача Наталією Войцеховською, яка є адвокатом згідно копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001518, через систему “Електронний суд» 11.01.2024 за вх.№136 було долучено до клопотання копію довіреності в порядку передоручення від 04.01.2024, в якій зазначено: “Довіреність дійсна до 01.07.2024 включно».
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 07 березня 2024 року у справі №907/509/22 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд
Рішення Господарського Чернівецької області від 05 березня 2024 року у справі №926/5210/23 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Судовий збір покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 15 листопада 2024 року.
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич
Суддя І.Б. Малех