Номер провадження: 33/813/1935/24
Номер справи місцевого суду: 491/1501/23
Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
06.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 17.06.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 164999, 20 грудня 2023 року о 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 в с. Долинське по вул. Центральній Подільського району Одеської області керував автомобілем марки «ВАЗ-210994-20», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом тесту за допомогою приладу «Alcotest 6820 Drager» №659 від 20 грудня 2023 року, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Постановою Ананьївського районного суду Одеської області від 17.06.2024 ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 27.06.2024 засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд скасувати постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 17.06.2024 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та визнати, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що для того, щоб заявити водію вимогу щодо необхідності пройти огляд на стан сп'яніння у працівника поліції повинні бути достатні підстави для цього, разом з тим, з відео-файлу, на який посилається суд першої інстанції вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання. Зазначає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, однак, ні з першої, ні з другої спроби не визначив наявність алкоголю, лише згодом працівники поліції вказали, що за результатами тесту Драгер визначив наявність алкоголю, нібито 1,58 проміле. ОСОБА_1 висловив сумнів і не погодився з результатом тесту, однак працівники поліції не роз'яснили останньому порядок проходження огляду в медичному закладі у разу незгоди водія з результатами на місці зупинки.
Суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що в протоколі ААД № 164999 зазначено час складання 00 год. 40 хв., а результати Драгер були сформовані о 00 год. 51 хв., тобто спочатку був протокол був складений протокол, а лише потім проводились дії для перевірки чи дійсно ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. В протоколі невірно зазначена адреса мешкання ОСОБА_1 , також не вказано в якому районі і в якій області розташований населений пункт, в зв'язку з чим, неможливо встановити точне місце скоєння адміністративного правопорушення. В протоколі у графі «до протоколу додаються» вказано «матеріали справи», однак не зазначено, які саме матеріали. Відео-файл, на який посилається суд першої інстанції є неналежним доказом, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на нього. В порушення вимог Інструкції огляд на стан алкогольного сп'яніння проходив за відсутності двох свідків. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що протокол майже нечитабельний, не можна зрозуміти текст викладеного, та в протоколі містяться графи, які не заповнені та прочерки в них відсутні, що робить можливе внесення до них додаткових відомостей, що є порушенням КУпАП.
В судове засідання, призначене на 06.11.2024 о 10:00 год., ОСОБА_1 та його захисник - ОСОБА_2 не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п.п. «а» п.2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № БР №164499 від 20.12.2023 (а.с. 4);
- роздрукованим чеком «Alcotest Drager», відповідно до якого результат тестування на алкоголь ОСОБА_1 склав 1,58 % (а.с. 5);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6);
- відеозаписам події, яка сталася 20.12.2023 (а.с. 11).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 17.06.2024 та порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 ставить під сумнів результати огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою спеціального технічного засобу Драгер, оскільки прилад визначив наявність алкоголю не з першого разу.
Зазначені доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки з долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що процедура проведення огляду була здійснена в визначеному законодавством порядку, будь-яких порушень судом не встановлено. Разом з тим, причиною того, що ступінь алкоголю у ОСОБА_1 був визначений не одразу є те, що під час забору повітря приладом, особа декілька раз переривала видихання повітря, про що працівник поліції неодноразово наголошував особі.
Крім того, працівник поліції також роз'яснював ОСОБА_1 , що той має право ознайомитися з відповідними сертифікатами на підтвердження справності приладу Alcotest Drager» та здійснення повірки приладу у строк встановлений законом, проте особа зазначеним правом не скористалася. При цьому після проведення огляду на стан сп'яніння та озвучення його результатів ОСОБА_1 , останній жодної незгоди з результатом огляду не висловив та навпаки сам неодноразово зазначив, що вживав алкогольні напої. А тому і доводи, що ОСОБА_1 не погодився з результатом тесту, однак працівники поліції не роз'яснили останньому порядок проходження огляду в медичному закладі є також безпідставними.
Твердження ОСОБА_1 в частині того, що для того, щоб заявити водію вимогу щодо необхідності пройти огляд на стан сп'яніння у працівника поліції повинні бути достатні підстави для цього, разом з тим, з відео-файлу на який посилається суд першої інстанції вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції, ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання, апеляційним судом не приймаються, зважаючи на наступне.
Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
З аналізу наведених норм права вбачається, підстави вважати чи перебувають у стані сп'яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції. Крім того, з відеозапису, який долучений до матеріалів справи вбачається, що скаржнику були озвучені виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах з порожнини рота, почервоніле обличчя, будь-яких заперечень щодо вказаних ознак особа не висловила, відтак зазначені доводи є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що огляд на стан алкогольного сп'яніння був здійснений з порушенням вимог інструкції, оскільки був проведений за відсутності двох свідків, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на те, що процедура проведення огляд фіксувалась на бодікамери працівників поліції, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 266 КУпАП та Інструкції № 1395 у працівників поліції не виник обов'язок залучати свідків.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відео-файл, на який посилається суд першої інстанції є неналежним доказом, оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить посилання на нього, апеляційний суд відхиляє, оскільки доданий до матеріалів справи диск/електронний носій із відеозаписом адміністративного правопорушення є джерелом доказів в розумінні вимог ч.1 ст. 251 КУпАП, а зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, які мали місце 20.12.2023, в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Доводи скаржника, що протокол ААД № 164999 був складений раніше за отримання результатів за допомогою «Alcotest Drager» є неспроможними, оскільки закінчення складання протоколу відносно ОСОБА_1 було здійснено після проведення огляду та на підставі його результату.
Апеляційний суд також не приймає твердження ОСОБА_1 про те, що в протоколі не вказано в якому районі і в якій області розташований населений пункт, в зв'язку з чим, неможливо встановити точне місце скоєння адміністративного правопорушення, оскільки скаржником не заперечується те, що події, які викладені у протоколі мали місце саме за адресою, яка зазначена в ньому.
У доводах апеляційної скарги, ОСОБА_1 також посилається на те, що протокол є майже нечитабельний, не можна зрозуміти текст викладеного, та в протоколі містяться графи, які не заповнені та прочерки в них відсутні, що робить можливе внесення до них додаткових відомостей, в протоколі невірно зазначена його адреса мешкання, в графі «до протоколу додаються» не зазначено, які саме матеріали додаються що протокол майже нечитабельний, не можна зрозуміти текст викладеного, та в протоколі містяться графи, які не заповнені та прочерки в них відсутні, що робить можливе внесення до них додаткових відомостей.
Проте зазначені доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та підставою для скасування оскаржуваної постанови бути не можуть.
Жодних інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, постанова судді місцевого суду відповідає вимогам закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції прийнято законне рішення, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 17.06.2024 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова