Єдиний унікальний номер 725/8246/24
Номер провадження 2/725/1591/24
14.11.2024 Першотравневий районний суд м.Чернівців
в складі:
головуючого судді Скуляк І. А.
при секретарі Ботнар Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вони зареєстрували шлюб 26 вересня 2005 року.
Від шлюбу у них є дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач вказує, що збереження сім'ї неможливе, оскільки між ним та відповідачкою спільне життя не склалося, шлюбні відносини фактично припинені та на сьогоднішній день шлюб носить формальний характер. Вважає, що подальше сімейне життя з відповідачкою неможливе. Просить суд шлюб укладений між ними розірвати та малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу залишити проживати разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на його самостійному вихованні та утриманні.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього до суду надійшла заява в якій просив суд справу розглядати за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, від неї до суду надійшла заява, в якій просить суд справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнає.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України судове засідання проводилось без технічної фіксації.
Суд приймає визнання позову відповідачкою, оскільки це не суперечить Закону, а також правам та інтересам сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав суду докази на підтвердження своїх доводів щодо позовних вимог.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26 вересня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №97, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. /а.с. 14/.
Від шлюбу у сторін є дитина - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . /а.с. 10/.
Згідно ч.1 ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
У постанові від 22 грудня 2021 року у справі №339/143/20 Верховний Суд визначив, що за загальним правилом за відсутності спору, щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами досягнуто згоди щодо місця проживання та умов утримання їх спільної дитини, що підтверджується договором між батьками щодо визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні. /а.с. 33-34/.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання, при обстеженні встановлено, що ОСОБА_1 , 1980 року народження самостійно здійснює піклування за своєю малолітньою дочкою ОСОБА_3 . Дочка перебуває на повному утриманні батька. Місце знаходження матері ОСОБА_2 невідоме. /а.с. 15/.
Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Як встановлено судом, відповідачка ОСОБА_2 не заперечує щодо визначення місця проживання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2016 року народження із батьком ОСОБА_1 /а.с. 28/.
Крім того, згідно інформації про результати психологічного обстеження ОСОБА_3 , 2016 року народження, ОСОБА_4 живе разом з батьком. Вони разом доглядають за домашніми улюбленцями - двома котами і песиком, роблять разом уроки і ходять рибалити. За методикою дослідження виявлено опозиційність і негативне ставлення ОСОБА_4 до фігури матері, а також - прихильність до батька. Підтримку ОСОБА_4 очікує саме від тата, як від людини, як турбується про неї найбільше. За результатами проективних методик, виявлено прихильність дівчини до батька, а також напругу, відстороненість, стан фрустрації, розчарування, що виникає по відношенню до матері. /а.с. 30-32/.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
У статті 112 СК України зазначено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що збереження сім'ї неможливе, оскільки їхня сім'я розпалася остаточно, на даний час шлюб носить формальний характер.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що збереження сім'ї між сторонами неможливе, та зокрема суперечить правам та інтересам позивача, відсутність спору між сторонами, щодо визначення місця проживання та порядку утримання їх спільної дитини, згоди самої матері дитини, та те, що відповідачка позов визнала, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по зверненню до суду в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 24, 112 СК України, ст. 189-200, 206 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), який зареєстрований 26 вересня 2005 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Заліщицького районного управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №97.
Малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу залишити проживати разом з її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на його самостійному вихованні та утриманні.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці І. А. Скуляк