Єдиний унікальний номер 725/9409/24
Номер провадження 2-о/725/1021/24
08.11.2024
Першотравневий районний суд м.Чернівців в складі:
головуючого судді Галичанського О. І.
при секретарі Симик І.М.
за участю заявника ОСОБА_1 та його представника ,
заявниці ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання : АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей,-
Заявники звернулися до суду із вищевказаною спільною заявою.
Стверджують ,що04.01.2020 року між ними було укладено шлюб.
Під час шлюбу народилася донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказують, що сімейні стосунки між ними погіршились. Припинили сімейні відносини та не ведуть сімейне господарство та побут.
Додатково вказали , що спільне життя не склалося з причин несумісності характерів та різних поглядів на подружнє життя.Примирення між ними неможливе.
Вказують , що між ними досягнуто згоди стосовно участі у вихованні та утриманні спільної доньки , про що свідчить договір про визначення місця проживання дитини , умов утримання та участі батьків у їх вихованні.
Відповідно до вищезазначеного договору , малолітня ОСОБА_4 буде проживати разом із батьком ОСОБА_1 на самостійному та одноособовому вихованні , на повному утриманні та забезпеченні.
На підставі викладеного просять суд розірвати шлюб між ними та встановити факт, що ОСОБА_1 здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 без участі матері.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні свої вимоги підтримав та вказав, що матір дитини ОСОБА_2 не займається вихованням та утриманням доньки. Він самостійно забезпечує усім необхідним доньку ОСОБА_6 . Просив задовільнити вимоги. Представник ОСОБА_1 підтримала доводи , викладені у позовній заяві.
Заявник ОСОБА_2 у судовому засіданні свої вимоги підтримала та вказала, що тривалий час не проживає з ОСОБА_2 та спільною донькою ОСОБА_7 . Батько самостійно забезпечує усім необхідним доньку. Просила задовільнити вимоги.
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили , що знайомі з ОСОБА_10 та являються його сусідами. Їм відомо , що з березня цього року ОСОБА_11 не проживає з дружиною ОСОБА_12 . Їх донька ОСОБА_3 проживає з батьком ОСОБА_13 . Кожного дня ОСОБА_11 опікується своєю донькою, водить до садка. ОСОБА_14 останні пів року не бачили за адресою проживання доньки ОСОБА_15 .
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін по справі, встановивши факти і відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. ( ч.1 ст .82 ЦПК України).
Суд не має сумніву , щодо достовірності обставин , які визнаються усіма учасниками справи.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України).
Суд, розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, наданих заявниками , а відтак, дійшов висновку, що вимоги заяви підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до свідоцтва про одруження , між заявниками 04.01.2020 року укладено шлюб.
Проте , сторони стверджують , що шлюбі відносини між ними припинені.
В силу ст. 112 Сімейного Кодексу України, шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхньої дитини, що мають істотне значення.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України, подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст.109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України,суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
За таких обставин, у суду немає підстав для вжиття додаткових заходів для примирення подружжя, оскільки це буде суперечити інтересам обох з подружжя, а тому відповідно до ст. 109 Сімейного Кодексу України, такий шлюб розривається судом.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Враховуючи , що заявники виявили спільне бажання розірвати шлюб , укладений між ними, суд вважає , що такі вимоги підлягають задоволенню.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно довідок про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_11 зареєстрований разом з донькою ОСОБА_16 за однією адресою : АДРЕСА_1 ( а.с. 9,14).
Відповідно до нотаріально посвідченого договору про визначення місця проживання дитини, за взаємною згодою обох батьків , їх спільна донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживатиме разом із батьком ОСОБА_17 на його самостійному вихованні, утриманні та забезпеченні.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб , фізичних осіб-підприємців від 02.10.2024, ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем із визначеним видом діяльності. (а.с 17). Має стабільний дохід , що підтверджується випискою по картковому рахунку
Згідно довідки ЗДО « Вишиваночка » Чернівецької міської ради , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 відвідує даний дошкільний навчальний заклад. Дитину у садок завжди приводить батько , який цікавиться навчально-виховним процесом та забезпечує усі її потреби. Здійснює оплату за відвідування ЗДО вчасно. ( .а.с 35).
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Крім того , відповідно до положень ч.4 ст. 157 СК України- батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.
Нормами ч 1, ч. 2 ст. 161 СК України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Статтею 5 Протоколу №7 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
При цьому, згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судом встановлено , що спільна донька сторін проживає разом з батьком та перебуває на його самостійному вихованні та утриманні. Він створив належні умови для проживання дитини , здійснює опіку над нею , доглядає та піклується про стан її здоров'я.
Встановлення факту самостійного виховання батьком , необхідне ОСОБА_1 для забезпечення права на звернення до компетентних органів щодо захисту прав дитини.
Враховуючи всі обставини справи в сукупності, діючи винятково в інтересах дитини, враховуючи її вік , приймаючи до уваги особисті якості матері та батька, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, нотаріально завірений договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини інші обставини, суд вважає що заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 04 січня 2020 Чернівецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно -Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано- Франківськ) за актовим записом № 3- розірвати.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 здійснює самостійне виховання та повне фінансове утримання малолітньої дитини- ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_4 , без участі матері.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. І. Галичанський