справа №715/1958/24
провадження № 1/715/490/24
"15" листопада 2024 р.
судді Глибоцького районного суду Чернівецької області
Цуркана В.В.
Як передбачено ст. 293 ЦПК України розгляд справ у порядку окремого провадження про визнання особи недієздатною та призначення опікуна проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.
Відповідно до ч.3ст. 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків із здійснення правосуддя.
За змістом ч.1 ст.35 ЦПК України, питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім.
Згідно із ч. 3 ст. 35 ЦПК України, суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Так, під час розгляду у судовому засіданні заяви ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна його заяву було задоволено в повному обсязі.
Проте, я не повністю погоджуюсь з таким рішення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (ч.1 ст.60 ЦК України).
Згідно ч.4 ст.62 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Стаття 296 ЦПК України передбачає, що заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім'ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Так, в своїй заяві та в судовому засіданні ОСОБА_1 вказував на те, що тільки він може здійснювати догляд за тещею ОСОБА_2 .
В судовому засіданні заявник пояснив, що його дружина ОСОБА_3 знаходиться за кордоном більше року, а тому не може здійснювати догляд за своєю мамою. Разом з тим, ці обставини нічим не підтвердженні, суду не надані, а в матеріалах справи відсутні докази про перебування ОСОБА_3 за межами України та відповідно неможливості виконувати обов'язки опікуна.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, вважаю, що вирішення питання про призначення заявника ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_4 було передчасним, оскільки у доданих до заяви документах, поданні та висновку органу опіки і піклування не заначено, про доньку ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , її місце перебування, в тому числі її можливості чи неможливості здійснювати обов'язки опікуна на матір'ю, тому подана заява в частині призначення заявника опікуном на даний час не підлягала до задоволення.
Суддя Глибоцького районного суду
Чернівецької області В.В. Цуркан